Ідея відзначення цього дня полягає у необхідності привернути увагу населення до проблеми туберкульозу, покращенні поінформованості про цю хворобу. Бо саме рання діагностика туберкульозу та вчасний початок лікування можуть сприяти швидшому одужанню хворих, і, найголовніше, – мінімізувати розповсюдження цієї недуги у світі.
За даними КНП “Хмельницький обласний фтизіопульмонологічний медичний центр” ХОР, за 2 місяці 2022 року на облік у Хмельницькій області взято 52 хворих на туберкульоз, що на 10 % вище аналогічного показника минулого року. На 12 % зросла кількість недужих на заразні форми туберкульозу. Питома вага туберкульозу із розпадом легеневої тканини збільшилась на 27 %. Захворіла 1 дитина з м. Хмельницького.
Кількість повторних випадків захворювання залишилась на рівні минулого року — 12 осіб. А захворюваність на стійкі форми туберкульозу зменшилась на 30 % (з 16-ти до 11-ти осіб).
Для покращення якості та ефективності лікування туберкульозу пацієнти мають доступ до нових препаратів та сучасних короткострокових схем у лікуванні туберкульозу, в тому числі, й люди, котрі звертаються за допомогою з інших областей.
Медикаменти профінансовані за кошти державного бюджету та глобального фонду. Ефективність лікування всіх випадків туберкульозу в області зростає та становить 73 % (мета — 85 %).
За потреби, пацієнти мають змогу отримати антиретровірусні препарати, препарати замісної підтримувальної терапії, також є можливість отримувати лікування при вірусних гепатитах. Не бракує й медикаментів, що використовуються для лікування побічних реакцій до протитуберкульозних препаратів.
Повноцінно впроваджено й пацієнт-орієнтовану модель лікування хворих на туберкульоз. Переважна більшість хворих лікуються амбулаторно (77 % за 2021 р.) з подальшим соціальним супроводом працівниками БО «Мережа ЛЖВ».
Фахівці наголошують: не варто боятися цього діагнозу, необхідно одразу звертатися за допомогою. Туберкульоз — виліковний і наша держава має достатньо ефективних препаратів для подолання цієї недуги.
Якщо за місцем Вашого проживання тривають воєнні дії та неможливо отримати лікування – пацієнти з туберкульозом або підозрою можуть звернутися за консультацією чи допомогою в будь-якому куточку країни, куди вони евакуювалися з небезпечних регіонів. Більше інформації – https://bit.ly/3NdZGKN
Категорія: Календар медичних свят
15 лютого – Міжнародний день онкохворої дитини
Дитяча онкологія є однією з найгостріших проблем сучасності. Статистика ВООЗ фіксує щороку майже 300 тис. випадків раку у дітей та підлітків.
В Україні щорічно виявляють близько 1 тис. нових онкохворих, віком до 17 років. Прикро констатувати, але для майже 30 % юних пацієнтів рак стає причиною смерті. За даними Національного канцер-реєстру України, найбільш поширеними онконедугами серед українських дітей є лейкемія (рак крові) та рак головного мозку.
Сучасні дані свідчать, що лише близько 10% усіх онкохворих дитячого віку мають схильність до раку через генетичні фактори. Тому основним дієвим методом зниження рівня захворюваності є рання та достовірна діагностика. Саме вона суттєво підвищує показники виживання у пацієнтів з різними видами раку.
Симптоми появи онкозахворювання у дітей можуть виявити не лише лікарі, а й члени родини. Основними факторами тривоги можуть бути:
• тривала і безпричинна втрата ваги;
• часті головні болі, що супроводжуються ранковим блюванням;
• набряки, постійні болі у кістках, суглобах, в ділянці спини або в ногах;
• ущільнення в зоні живота, шиї, грудей, таза чи пахв, збільшення лімфовузлів;
• поява синців на тілі, синців або висипки на шкірі;
• часто повторювані інфекційні захворювання;
• біляста смужка за зіницею в оці дитини;
• постійна нудота чи блювання без нудоти;
• постійна втома і помітна блідість шкіри;
• видимі раптові зміни у фізичному стані дитини, що не зникають;
• періодичне чи постійне підвищення температури тіла без видимих на те причин.
Якщо Ви помітили у дитини один або кілька таких симптомів – це привід негайно звернутися до педіатра.
Пам’ятайте: раннє виявлення раку — запорука успішного лікування!
3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю
Дані Державної служби статистики свідчать, що станом на 1 січня 2021 року в Україні налічувалося 2 млн. 703 тис. людей з інвалідністю, в тому числі – 163,9 тис. дітей. 222,3 тис. громадян мали І групу інвалідності, 900,8 тис. – ІІ групу, 1 млн. 416 тис. – ІІІ групу.
Політика кожної держави, що себе поважає, має бути спрямована на інтеграцію людей з інвалідністю у суспільство. Рівень цивілізованості країни визначається тим, як ми ставимося до людей, котрим з тих чи інших причин важко або неможливо самостійно подбати про себе.
На жаль, за кордоном, інваліди мають більше прав та можливостей. У нас же особи з інвалідністю стикаються з силою-силенною перепон не лише фізичних, але й бюрократичних.
Інвалідність – це не вирок. Особи з інвалідністю звикли боротися за права на повноцінне сприйняття з боку суспільства. Вони надихають багатьох, в тому числі й абсолютно здорових, людей. Часто, їхня сила духу та сила волі примушують подивуватися навіть тих, хто не належить до цієї категорії.
Як свідчить практика, люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними та високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями у різних сферах життя. Потрібно лише трішки допомогти їм у прагненні саморозвитку. А ще краще – зайвий раз «не наставляти палиць у колеса». У прямому та переносному значенні цього виразу.
