Останніми роками істотно переглядається соціальна значимість паразитарних хвороб. Кишкові протозоози, насамперед лямбліоз, можуть створювати вторинні імунодефіцитні стани, посилювати епідеміологічно несприятливу ситуацію з кишкових бактеріозів, знижувати ефективність вакцинопрофілактики.
У Чемеровецькому районі у 2019 році зареєстровано 1 випадок лямбліозу серед дитячого населення і у січні 2020 року вже зареєстровано 1 випадок цієї хвороби у дворічної дитини, інтенсивний показник становить 16.1 на 100 тис населення.
Захворювання дітей цією недугою у 3-5 разів більша, ніж дорослих. Діти можуть заражатись вже з першого місяця життя.
Лямбліоз поширений повсюдно. За даними ВООЗ, у світі на лямбліоз щорічно хворіє близько 500 млн осіб, ще у 500 тис людей захворювання протікає в скритій формі. В Україні рівень захворюваності населення на лямбліоз залишається на високому рівні і перевищує такий у провідних країнах Європи в десятки разів.
Лямбліоз – це захворювання, яке спричиняється паразитуванням лямблій в тонкому кишківнику організму людини, де вони своєю життєдіяльністю порушують процеси всмоктування. Людина заражається лямбліозом при потраплянні в організм через ротову порожнину інвазійних цист лямблій. Факторами передачі є забруднені:
– вода (недостатньо очищена питна вода, а також вода відкритих водойм, що при купанні потрапила в організм людини);
– харчові продукти, які не пройшли відповідної термічної обробки (фрукти, овочі, ягоди);
– грунт в т.ч. пісок;
– руки;
Цистам лямблій властива висока стійкість у зовнішньому середовищі. У воді природних водойм (ставки, річки, озера) при температурі 21-220С вони живуть 1-3 місяці, на поверхні яблук – до 6 годин, на хлібі – 6-12 годин, у молочних продуктах при температурі 18-250С – 12 діб, а при 2-60С – до 112 діб. При температурі 60-700С цисти гинуть через 5-10 хвилин, при кип’ятінні – моментально.
Джерелом інфекції є людина, яка виділяє цисти лямблій і деякі види тварин, з якими людина часто контактує – собаки, коти, велика рогата худоба, свині та інші, серед яких теж широко розповсюджений лямбліоз. Механічними переносниками можуть бути мухи.
Для початку розвитку лямбліозу достатньо, щоб в організм потрапило 10 цист лямблій. Інкубаційний період триває від кількох днів до кількох тижнів (в середньому, 10-15 днів). Клінічні прояви дуже різноманітні, в першу чергу для захворювання характерні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту: нестійкість випорожнень, метеоризм, болі в животі, нудота, іноді блювота, зниження апетиту.
Друга група симптомів обумовлена синдромом інтоксикації. Лямблія – паразит «туги і печалі», за влучним виразом Д.Ф. Лямбля. Перш за все це є пригнічений, депресивний стан пацієнта. Можливі також дратівливість, плаксивість, головні болі, запаморочення, серцебиття, задишка, порушення сну.
Для лямбліозної інвазії характерні алергічні прояви, зокрема на харчові антигени (молоко, рибу, яйця, цитрусові), блідість шкірних покривів, особливо шкіри обличчя. У більшості пацієнтів зустрічається нерівномірне забарвлення шкіри, її іктеричний відтінок. Зміна шкіри долонь і підошов часто реєстрований в останні роки симптом при лямбліозі. Досить частим симптомом у хворих є ураження червоної облямівки губ (від легкого лущення і сухості до тріщин, заїд).
В цілому для лямбліозу характерний хвилеподібний характер з періодами наростання і стихання симптоматики. При поєднанні з іншими захворюваннями лямбліоз сприяє їхньому затяжному і тяжчому перебігу (синдром «взаємного обтяження»).
У системі боротьби з паразитарними хворобами суттєву роль відведено амбулаторно-поліклінічним установам, у тому числі амбулаторіям сімейної медицини. Сімейний лікар повинен здійснювати діагностику, надавати первинну допомогу і, що особливо важливо, проводити первинну профілактику паразитарних хвороб. Що на сьогоднішній день практично не проводиться.
Профілактика лямбліозу, як і будь-якої кишкової інфекції, повинна бути направлена на усунення факторів передачі цист лямблій. Це покращення соціально-побутових умов, обов’язкове дотримання санітарно-гігієнічного режиму в дитячих дошкільних, лікувально-профілактичних закладах та харчових об’єктах, покращення якості питної води, рівня комунального благоустрою населених пунктів, правил утримання свійських тварин (в тому числі котів, собак та ін.).
Кожному треба пам’ятати, що дотримання елементарних правил особистої гігієни та харчування попереджує ризик зараження не тільки лямбліозом, але й іншими інфекційними та паразитарними хворобами.
Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
Кам’янець-Подільського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України» В. Ковцун-Момот
