Дирофіляріоз або «зла нитка», що потрібно знати про це захворювання

  08-11  Рясні зливи і висока температура повітря в літню пору сприяє збільшенню популяції комарів, які є переносниками збудників різних інфекційних захворювань. А таке захворювання, як дирофіляріоз зустрічається дуже рідко, ймовірно тому, що цей гельмінтоз може «ховатися» під іншими клінічними діагнозами (атерома, кіста, фіброма, алергічне запалення, венозний тромбоз, гнійник та інше). На теренах Хмельниччини даний гельмінтоз ще не реєструвався, проте за інформацією ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України», дирофіляріоз місцевого характеру виявлявся на 20 адміністративних територіях України. Донедавна ця недуга вважалася ендемічною лише для країн з тропічним кліматом та південних регіонів. На сьогодні епідемічна ситуація з дирофіляріозу в Україні може ускладнюватися, зважаючи на активні міграційні процеси населення та сприятливі клімато-екологічні умови для виплоду комарів, які і є активними переносниками збудників личинок круглих черв’яків нематод роду дірофілярія.
      Згідно даних джерелом зараження комарів є інвазовані нематодами собаки, коти, дикі м’ясоїдні (вовки, лисиці та ін.). Зараження людини відбувається тільки через укуси кровососних комах (в основному комарів), заражених личинками дирофілярій.
   Клінічні прояви залежать від реакції організму та швидкості росту паразита в організмі людини. На місці укусу комара через місяць чи пізніше утворюється ущільнення розміром з просяне зернятко, яке в подальшому збільшується до безболісної пухлинки. Подекуди у місці локалізації паразита відчувається сверблячка і печія, набряк, почервоніння, підвищення температури, головний біль, нездужання, погіршення зору. Характерним симптомом цього захворювання є міграція гельмінта, що виражається в пересуванні чи ущільненні пухлини під шкірою, тому розташування пухлинки на тілі в ураженої особи з часом змінюється. Відстань, на яку переміщується гельмінт, складає від декількох до десятків сантиметрів, а швидкість міграції може бути і до 30 см на добу. Дуже часто вражається орган зору: шкіра повік, кон’юнктива, очне яблуко. Іншою локалізацією може бути область голови, шиї, рук, ніг. Якраз зі скаргами на наявність ворушіння чи просування під шкірою, чи в оці чогось живого постраждалі звертаються до лікарів. Слід відмітити,що в організмі людини паразит росте повільно і може досягати досить великих розмірів приблизно через 6 місяців, іноді цей процес затягується і до 2 років.
     Лікування дирофіляріозу здійснюється лише хірургічним методом шляхом видалення паразита, так як прийом протигельмінтозних препаратів, як правило, неефективний.
      З метою профілактики зараження людей і тварин дирофіляріями необхідно:
– здійснювати заходи з захисту від нападу комарів на людей (встановлення протимоскітних сіток на вікна та двері, використання репелентів, носіння одягу з довгими рукавами (щоб максимально закрити тіло);
– проведення своєчасного профілактичного лікування тварин, як джерела хвороби та носіння нашийників для собак і котів;
    А якщо у вас з’явилися вищеозначені скарги – не баріться та негайно звертайтесь за медичною допомогою.

Завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень
Ізяславського міжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України», лікар-епідеміолог                             Т. Заморська

 

Нітрати в харчуванні та їх небезпека для здоров`я людини

   Нітрати (солі азотної кислоти) є найпоширенішими токсичними забруднювачами середовища життєдіяльності людини. Джерелом такого забруднення є в першу чергу азотні добрива, продукти гниття органічних речовин, комунально-побутові відходи, тощо. Нітрати накопичуються у воді та продуктах харчування, потім потрапляють в організм тварин та людей. Під впливом мікроорганізмів шлунково-кишкового тракту нітрати перетворюються в нітрозоаміни і нітрозоаміди.
  Нітрати спричинюють метгемоглобінемію, нітрозоаміни і нітрозоаміди – рак, руйнують нервову та серцево-судинну системи, негативно впливають на розвиток ембріонів.
   Для дорослої людини смертельна доза нітратів становить від 8 до 14 г. Гостре отруєння настає при потраплянні до організму від 1 до 4 г нітратів, при цьому ознаки отруєння проявляються через 1-6 годин після надходження їх в організм. Гостре отруєння розпочинається з таких симптомів, як нудота, блювота, пронос. Знижується артеріальний тиск та пульс, кінцівки стають холодними. Спостерігається синусоїдна аритмія, дихання частішає. З`являються головний біль, шум у вухах, слабкість, судоми м`язів обличчя, порушується координація рухів, втрата свідомості, кома. В легких випадках переважають сонливість та депресія.
     Якщо до 60-х років головною небезпекою безмежного використання нітратних добрив вважалася метгемоглобінемія, то зараз більшість дослідників вважають найбільшою небезпекою рак, насамперед рак шлунково-кишкового тракту, який формується через 20-25 років після систематичного вживання нітратовмісних продуктів. Канцерогенні нітрозаміни можуть синтезуватися із будь-яких продуктів як в шлунку, так і в кишечнику.
    Перед вживанням високо нітратної їжі (капусти, огірків, ковбаси) можна прийняти аскорбінову кислоту або випити фруктовий сік. Рекомендується додавати в продукти аскорбінової кислоти декілька сот міліграм на кілограм (2-3 драже вітаміну С), що в більшості випадків повністю запобігає утворенню N-нітрозодінетиламіну.
   При варінні й тушкуванні виділення нітратів з паром переважає над їх утворенням, тому в процесі приготування капусти, цибулі, кабачків, капусти не потрібно закривати кришку.
    За даними літератури, гострі отруєння трапляються при вживанні води і продуктів рослинного та тваринного походження з високим вмістом нітратів. Найбільш чутливі до надлишку нітратів є діти перших місяців життя. Якщо мами вживають високо нітратні овочі, то нітрати потрапляють в грудне молоко. В організмі матері існує механізм захисту від нітратів, але можливості його обмежені. Захисний проти нітратний механізм в організмі дитини формується лише після першого року життя.
   Внаслідок потрапляння до організму дитини продуктів харчування з підвищеним вмістом нітратів виникає захворювання водно-нітратна метгемоглобінемія. Метгемоглобінемія – захворювання, яке характеризується підвищеним рівнем метгемоглобіну в крові.
     Метгемоглобін – це одна із форм окисленого гемоглобіну, що не здатний вступати в зворотну реакцію з киснем і переносити його до всіх органів організму людини. Цей стан сприяє розвитку прогресуючої гіпоксії в тканинах організму людини, особливо дітей. У немовлят та дітей першого року життя спостерігається дефіцит ферментів, які перетворюють метгемоглобін, що призводить до його накопичення. Саме тому чим менша дитина, тим важче перебігає хвороба. Якщо кількість метгемоглобіну перевищує 50% від загальної кількості гемоглобіну, організм може загинути від гіпоксії центральної нервової системи. Перебіг хвороби у дітей, у яких виникає це отруєння, супроводжується проносами, розладами серцево-судинної системи. Внаслідок порушення нормального формування кров’яних тілець шкіра дитини набуває синьо-сірого відтінку.
    Важливими показниками забруднення питної води децентралізованих джерел водопостачання (криниць) є солі аміаку, азотистої кислоти (нітрити) та азотної кислоти (нітрати). Аміак є початковим продуктом гниття і його присутність у воді свідчить про свіже фекальне забруднення. Нітрити та нітрати є кінцевими продуктами мінералізації органічних речовин. Приготування сумішей для дитячого харчування, в яких використовується колодязна вода, що містить велику кількість нітратів, становить основну загрозу отруєння немовлят. Пам’ятайте, що кип’ятіння забрудненої нітратами води не зменшує, а збільшує її токсичність на 39-86%.
        Забруднена нітратами вода навіть у смертельних дозах – чиста, прозора, без запаху і видимих домішок, звичайна за смаком.
     Щоб уникнути отруєнь нітратами необхідно використовувати якісну воду перевірену в лабораторії. Якість води криниць визначається згідно Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) затверджених наказом МОЗ України 12.05.2010року № 400 та залежить від місць розташування колодязів, стану прилеглої території, наявності джерел забруднення, санітарно-технічного стану колодязів та здійснення заходів щодо належного їх утримання. Норма вмісту нітратів у воді криничній становить до 50 мг/л.
     З метою профілактики захворювання на метгемоглобінемію, щоб запобігти отруєнь нітратами необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:
– Не готуйте дитячі суміші з використовуванням колодязної води, якщо не впевнені в її якості.
– Не купуйте та не вживайте ранніх овочів без наявності результатів лабораторних досліджень їх на вміст нітратів.
– Не вживайте ранніх парникових овочів, на яких з’явилась гниль або цвіль.
– Не давайте дітям салати із свіжих овочів, які простояли при кімнатній температурі понад 2 години, оскільки в них за цих умов також наростає вміст нітритів.
– При перших клінічних проявах отруєння у дітей (проносах, розладах серцево-судинної системи, синюшності шкіряних покровів) слід негайно звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.
– Забезпечте утримання колодязя в належному стані – своєчасно ремонтуйте та очищуйте його. Двічі на рік, у весняний і осінній періоди, необхідно проводити профілактичну дезінфекцію води у колодязі з наступним лабораторним контролем ефективності проведеного заходу.
   Нітрати – це актуально-екологічна проблема. Накопичуючись у токсичних концентраціях в ґрунті, рослинах, воді, харчових продуктах, вони є причиною як гострих, так і хронічних, часто безсимптомних отруєнь, причиною онкологічних захворювань і порушень центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем організму.
      Для запобігання негативного впливу надлишку нітратів на здоров`я людини потрібна система жорсткого контролю за якістю навколишнього середовища та продуктів.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                 В.В. Мазаєв

Що потрібно знати про ротавірусну інфекцію

     В Теофіпольському районі за 7 місяців 2019 року вдвічі збільшилась захворюваність ротавірусними ентеритами, проти аналогічного періоду минулого року. Інтенсивний показник становить 22,2 на 100 тис. населення. Випадки даної недуги реєструвалися лише серед дитячого населення. По вікових категоріях захворюваність розподілилась наступним чином: 1-4 роки – 66,6%, 5-9 років та 15-17 років по 16,7%. Зареєстровано 1 випадок захворювання в Теофіпольському ЗДО №3. Сімейних вогнищ, групових захворювань та спалахів ротавірусної інфекції в районі не зареєстровано.
   Ротавірусна інфекція – гостре вірусне захворювання, яке характеризується проносами, блюванням, слабкістю, підвищенням температури тіла.
    Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається фекально-оральним шляхом під час прямого контакту, вживання в їжу інфікованих рота вірусом страв і води та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (іграшки, підлоги, меблі, одяг тощо). Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою може бути протягом більш ніж 30 днів після інфікування.
     Ротавірусне захворювання може мати легку форму перебігу – водяниста діарея при цьому триває декілька днів, при тяжкій формі захворювання спостерігається блювання, жар. Інкубаційного періоду триває 1-3 дні. Для ротавірусної інфекції характерний гострий початок – різке підвищення температури (близько третини пацієнтів мають підвищену температуру тіла до 39 0 С), нудота, іноді біль в животі, часте блювання, сильний пронос, випорожнення – яскраво-жовті, водянисто-пінисті. Крім того, у більшості хворих з’являється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні.
    Для підтвердження діагнозу необхідно провести лабораторні дослідження, найбільш доступним з яких є виявлення антигену ротавірусу у зразках калу методом імуноферментного аналізу.
   Під час захворювання необхідно дотримуватися заходів особистої гігієни, щоб запобігти зараженню. Особи, що наглядають за хворими, повинні часто мити руки, обробляти руки антисептичними засобами. Забруднені поверхні потрібно вимити водою з милом. Обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус і попереджує передачу захворювання.

Помічник лікаря-епідеміолога Теофіпольського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                         Марценюк О.С.

Педикульоз – проблема, яку не слід забувати!

      Слово педикульоз в багатьох з нас викликає неприємні відчуття, але згадати про нього все ж таки доведеться. Після літніх канікул розпочнуться заняття у школах , відповідно необхідні огляди учнів на наявність вошивості.
     Педикульоз – це паразитарне захворювання волосся і шкіри людини. Його спричиняють маленькі комахи (воші) – паразити, які подразнюють шкіру своїми покусами. Паразити заселяють шкірні покриви шиї і голови і починають харчуватися кров’ю господаря. Воші є переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Головна воша найчастіше живе у волосистій частині голови, в основному, на скронях, потилиці, тім’ї, але може зустрічатися також на тілі, одязі, білизні.
    Цією хворобою може інфікуватися кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з особами, хворими на педикульоз, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами, одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. Людина може бути уражена педикульозом у громадському транспорті, магазині, басейні, за місцем навчання чи роботи. Більш того, воша може протягом 2-3 днів чекати нового господаря. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та невиконання правил особистої гігієни.
        Воші, на жаль, вічно супроводжували людину. Ще до нашої ери Геродот писав про те, що єгипетські жриці так ретельно виголювали голови для того, щоб убезпечити себе від неприємних комах-вошей. На відміну від цілого ряду захворювань, які людство практично подолало, педикульоз пройшов крізь століття.
       Різновиди педикульозу: головний (паразитування вошей на волосистій частині голови переважно на скронях, потилиці, тім’ї, а також у вусах, бороді), лобковий (паразитування цих комах в області оволосіння лобка), платтяний (паразитування вошей в складках одягу, білизни).
   Платтяний педикульоз при певній епідеміологічній обстановці небезпечний такими трансмісивними захворюваннями як висипний тиф та іншими рикетсіозами).
     Педикульоз часто розвивається при несприятливих гігієнічних умовах, неохайності, в місцях колективного проживання великих кількостей людей, при спільному використанні гребенів, головних уборів, шарфів, одягу, предмети побуту, постільну білизну, безладних статевих зв’язках, передається тільки від людини до людини. Передача від тварин неможлива, так як воші є видоспецифічними.
     Симптомами захворювання є свербіж в місці укусу, розчухи, скоринки на голові, дрібні сіруваті плями в місці укусів вошей, виявлення безпосередньо паразитів: вошей і гнид на волоссі.
    Педикульоз більше поширений серед дітей. Особливо часто з педикульозом доводиться стикатися батькам, чиї діти відвідують дитячий садок, школу, спортивні секції, відправляються в походи і табори. Якщо дорослий здатний звернути увагу на підозрілу особу і вчасно відсунутися в сторону, то діти настільки безтурботні, що можуть користуватися чужими гребінцями і головними уборами, тощо. Але не можна вважати педикульоз тільки результатом неохайності. Дослідження, проведені останніми роками в Європі, довели, що воша любить чисте волосся і не боїться води, плаває і бігає (але не стрибає).
     Причинами спалахів педикульозу вважається пом’якшення клімату, часта реінфекція, пов’язана з відсутністю одночасного колективного лікування як в школі, так і вдома; недостатньою інформованістю батьків про педикульоз і неправильним застосуванням засобів боротьби з ним.
   Як позбутися вошей? В даний час у аптеках продаються препарати у вигляді шампунів, мазей, аерозолів для боротьби з вошами. Більшість з них є досить токсичними і протипоказані для застосування у дітей, вагітних і жінок, що годують. При використанні препаратів дуже важливо дотримуватися інструкцій і враховувати протипоказання. Протипедикульозні шампуні зазвичай діють як на дорослих особин-вошей, так і мають овоцидну дію на гнид. Але в боротьбі з педикульозом якраз найважче – позбавлення від гнид. Навіть після використання якісного шампуню частина гнид все одно може виживати. Тому для позбавлення від них використовують механічні засоби видалення. Гниди можна знімати з волосся вручну, але найкраще використовувати гребінці з дуже частим кроком, вичісуючи їх. На видалення гнид часом іде не один день. Якщо волосся довге, то рекомендується їх підстригти або хоча б вкоротити . Якщо воші з’явилися у одного члена сім’ї, профілактична процедура миття голови за допомогою спеціального шампуню не завадить і всім членам родини.
       З профілактичною метою мінімум один раз у сім днів при яскравому освітленні треба ретельно оглядати голову дитини і прочісувати волосся. Особливо це стосується дітей, які відвідують дитячі колективи або тільки що повернулися з поїздки або санаторію. При наявності контактів, а також, якщо воші виявлені у якогось одного члена сім’ї, то всім необхідно профілактичне лікування. Дівчаткам, які мають густі довге волосся, краще заплітати кіски. Також можна збирати волосся на потилиці під сіточку. Для профілактики головного педикульозу не слід використовувати лікарські препарати. Це пояснюється їх високою токсичністю. Має сенс мити голову шампунем і використовувати ополіскувач, який забезпечує гладкість і шовковистість волосся. Адже чим волосся більш слизьке, тим складніше вошам до нього причепитися.
       Діти, уражені педикульозом, з моменту виявлення відсторонюються від відвідування занять, медичний працівник дає батькам рекомендації по протипедикульозній обробці і допускає дитину в колектив тільки при відсутності вошей та гнид.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                 В. Ковцун–Момот

Поліомієліт – це актуально!

   Ця стаття має за мету привернути увагу людей до проблеми захворювання на поліомієліт та завершення боротьби за викорінення цієї хвороби на всій планеті.
     Перша вакцинація від страшної недуги була зроблена ще у 1961 році. Завдяки 30-річній протидії поліомієліту в усьому світі, захворюваність зменшилася у 1988 р до 350 000 випадків на рік, а у 2016 р до 37 випадків.
  Нагадаємо, що Єдиною і дієвою профілактикою цього захворювання залишається вакцинація.
   На жаль, наша країна входить в число 17 країн світу, в яких зберігається ризик повернення вірусу поліомієліту. На сьогодні країнами, ендемічними щодо поліомієліту залишаються Нігерія, Афганістан та Пакистан. Але поліомієліт ближче до України, ніж здається, і не лише тому, що кордони відкриті. Причиною такого стану є низький рівень вакцинації.
   Поліомієліт – це вірусне інфекційне захворювання, що уражує нервову систему і викликає повний параліч.
    Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Основним способом поширення інфекції був безпосередній або опосередкований контакт із хворим (через руки, носові хустинки, одяг, постільну білизну тощо).
    Виділення вірусу відбувається через слиз носоглотки або з кишківника з фекаліями і розпочинається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання, вірус продовжує виділятися з фекаліями.
    Перші симптоми захворювання проявляються підвищеною температурою, втомою, головним болем, нудотою, ригідністю м язів шиї та болем у кінцівках.
      Розрізняють дві форми поліомієліту: не паралітична та паралітична.
   Не паралітична форма перебігає у вигляді так званої «малої хвороби» (абортивна форма), яка проявляється короткочасною лихоманкою, катаральними (кашель, нежить, біль у горлі) та диспепсичними явищами (нудота, блювота, рідкі випорожнення). Усі клінічні прояви зникають зазвичай протягом кількох днів. Іноді за нею настає тимчасове поліпшення стану хворого зі зниженням температури, або хвороба одразу переходить у другу фазу — «велику хворобу», коли головний біль більш виражений і супроводжується болем у спині, кінцівках, підвищеною стомлюваністю м’язів. За відсутності паралічів хворий видужує.
     Збудником захворювання є поліовірус, який за сприятливих умов може зберігатися в зовнішньому середовищі до 3-4 місяців, добре переносить заморожування, висушування, не втрачає життєздатності у фекаліях, стічних водах, залишається на овочах і в молоці. Поліовірус гине під час кип’ятіння, під впливом ультрафіолетового опромінення та дезінфекційних засобів.
      Поліомієліт невиліковний але його можна попередити за допомогою вакцинації.
      Окрім того, з метою профілактики поліомієліту необхідно:
– додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
– свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                        Корман Л.О.