День: 24.05.2019

     20.05.2019 року, під головуванням заступника голови Деражнянської РДА Заряни Попадіної, відбулось оперативне засідання через значні опади, що спричинило підвищення рівня води у криницях, значні змиви ґрунтів і забруднення води. Під час наради обговорили епідемічну ситуацію в районі, наслідки та шкоду, яку завдало погіршення погодних умов. Негода, спричинила різке наповнення криниць, а це є головним показником, що питна вода може бути забруднена. Тому, відповідно до результатів засідання, усім керівникам органів місцевого самоврядування надіслано термінові листи, аби у криницях громадського користування була проведена профілактична дезінфекція води, спільно з Деражнянським районним лабораторним відділенням ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України».
     Н. Ткачук, довела до відома присутніх алгоритм дій приведення криниць у відповідність санітарних вимог, а це: чистка криниці, після чого відповідно до об’єму води спеціалісти вносять дезінфікуючі засоби з послідуючим дослідження води на показники безпеки, згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»
    Заступник голови адміністрації Заряна Попадіна, дала доручення оповістити населення через засоби масової інформації, та зробити подвірний обхід у населених пунктах району з метою попередження небажаних наслідків. Завідувачем Деражнянським районним лабораторним відділенням ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» Наталією Ткачук підготовлена стаття «Б’ємо на сполох!» в газету «Вісник Деражнянщини», на сайт Деражнянської РДА, опублікована 20.05.2019 року.

Завідувач Деражнянського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                         Ткачук Н.Є.

    До нашої установи періодично звертаються громадяни з приводу консультацій щодо порядку дій при розбитті ртутних термометрів. Варто зазначити, що ртуть – високотоксична речовина першого класу небезпеки. Шкідливий вплив на організм чинять саме пари ртуті. Випаровування починається при кімнатній температурі (18° С). Тривала дія парів ртуті викликає хронічне отруєння, яке проявляється у вигляді частих головних болів, запаморочень, тремтіння рук, з’являється слабкість і швидка стомлюваність. Ртуть відноситься до кумулятивних отрут, при вдихання парів якої частки відразу потрапляють в легені і накопичуються в організмі. Варто пам’ятати, що страх, дратівливість, головні болі, запаморочення, сонливість, ослаблення пам’яті, тиск, нудота, можуть бути тільки першими симптомами отруєння парами ртуті.
    Тому варто нагадати алгоритм дій та заходів, які потрібно провести після розбиття термометра. В першу чергу необхідно вивести з приміщення всіх незадіяних у прибиранні людей (особливо дітей), закрити двері кімнати, щоб забруднене повітря не потрапляло в інші приміщення. Відкрити, не створюючи протягу, вікно в кімнаті, де розбився градусник. Наступним етапом необхідно провести ретельний огляд усіх предметів та поверхонь, на які могли потрапити крапельки ртуті.
    Пам’ятайте, що кульки ртуті дуже добре катаються на будь-якій поверхні, при цьому можуть бути дуже маленьких розмірів.
  Для обстеження використовуйте ліхтарик, яким слід світити вздовж підлоги (або іншої поверхні), добре перевірити всі кути, тріщини в підлозі, щілини, нерівності. У світлі ліхтаря легко помітити сріблясті кульки ртуті завдяки їх металевому блиску.
   Починати механічну демеркуризацію (збір ртуті) необхідно від периферії до центру місця, де був розбитий термометр, щоб не збільшити площу забруднення. Збір краще починати з найбільших крапель, щоб вони не розбилися на дрібніші крапельки. Для зручності прибирання використовуйте звичайний скотч. Шматки клейкої стрічки з прилиплими до неї краплями ртуті треба помістити в скляну банку з холодною водою. Із щілин краплі ртуті можна дістати за допомогою медичного шприца з товстою голкою.
    Якщо ртуть потрапила на килим або килимові покриття, їх необхідно обережно згорнути від периферії до центру, щоб кульки ртуті не розлетілися у приміщенні, помістити у великій цілий целофановий пакет. На жаль, килим доведеться викинути, оскільки прибрати з нього ртуть повністю неможливо.
    Зібрані залишки термометру необхідно також помістити в скляну банку з водою. Поводьтеся зі ртуттю, яку зібрали, дуже обережно. Щільно закрийте банку кришкою.
Важливо: категорично не можна підмітати ртуть щіткою або віником, Ви розіб’єте частки і розкидаєте їх по всій площі; ніколи не збирайте ртуть пилососом, оскільки Ви прискорите випаровування ртуті і збільшите площу ураження, а пилосос після цього треба буде утилізувати.
     Наступним етапом є хімічна демеркуризація. До даного етапу слід переходити тільки в тому випадку, якщо прибрано всі видимі крапельки ртуті, зібрано та видалено з приміщення всі забруднені предмети й речі. У домашніх умовах можна приготувати розчини з підручних засобів. Використовується перманганат калію (або попросту марганцівка) або засіб, що містить хлор – розчини хлораміну, хлорного вапна тощо. При використанні 0,2% водного розчину марганцівки (20 г на відро води) за допомогою кисті, щітки, пульверизатора обробляється забруднена поверхня, починаючи з периферії до центру. Через 1 годину необхідно змити продукти реакції мильно-содовим розчином – 4% мила в 5-ти% водному розчині соди.
     Може бути також застосована добре знайома всім «Білизна». У пропорції 1:1 змішайте «Білизну» з гарячою водою, далі мокрою ганчіркою ретельно змочіть підлогу. Особливу увагу приділяйте тріщинам, щілинам і кутам, де могли зберегтися частинки ртуті. У такі місця навіть можна залити трохи розчину (для більш надійної обробки). Вікна й двері в приміщенні повинні бути зачинені протягом 3-4 годин. Після перерви зробіть якісне вологе прибирання в усій квартирі та інтенсивно провітріть приміщення.
     Для ефективної демеркуризації описані вище процедури хімічного прибирання потрібно повторити ще 2-3 рази. При дотриманні даних рекомендацій Вам вдається повністю позбутися негативних наслідків розбитого ртутного термометру за короткий термін.
      Не викидайте ртуть в каналізацію, вона осяде на трубах. Ні в якому разі не можна викидати ртуть на смітник, у сміттєпровід – це призведе до нових забруднень, які важко усувати. Банку зі ртуттю зберігайте, передбачивши всі умови для її цілісності, а потім передайте на утилізацію. В м. Шепетівка її можна здати на утилізацію по вул. Островського, 4 в будинку міськвиконкому, сектор з питань надзвичайних ситуацій (5 поверх, каб. 625).

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                         І.А. Матвійчук

   За чотири місяці 2019 року в Ізяславському районі епідситуація по захворюваності гострими кишковими інфекціями залишається напруженою, адже вже зареєстровано 3 випадки захворювання сальмонельозом (6,8 випадків на 100 тисяч населення) та 74 випадки захворювання гастро-ентероколітами (166,9 випадків на 100 тисяч населення), з яких 64% (48 випадків ) з встановленим збудником інфекції. В порівнянні з аналогічним періодом минулого року сума захворюваності на гострі кишкові інфекції вже збільшилась на 15,6%, а районний показник більш ніж вдвічі перевищує середньо обласний показник. Актуальними чинниками передачі кишкових інфекцій залишаються молочна (36%), м’ясна (23%) продукція, неякісно промиті овочі та фрукти (9,5%), що купуються населенням на ринках, у т.ч. стихійних, у приватних осіб. В 29,7 % ймовірною причиною захворювання стали інші приготовані страви, що зберігалися без належних температурних умов, вживалися без необхідної термічної обробки продуктів. При сальмонельозі провідними факторами передачі є сирі або недостатньо термічно оброблені яйця, м’ясо, приготовлене з порушенням гігієнічних вимог.
    При підвищенні температури повітря та в святкові дні частішають випадки харчових отруєнь та групових випадків захворювання гострих кишкових інфекцій, пов’язаних із вживанням бактеріально забруднених продуктів харчування та питної води.
    Щоб не захворіти потрібно дотримуватись простих правил:
– ретельно мити руки з милом після приходу додому, перед приготуванням їжі, перед їдою та після відвідування туалету;
– вживати свіже приготовані страви, а не готувати їжу «про запас»
– при зберіганні продуктів харчування в холодильнику дотримуватись товарного сусідства та термінів реалізації;
– у разі повторного споживання страв, вони мають проходити вторинну термічну обробку;
– ретельно мити під проточною водою овочі та фрукти перед вживанням;
– не купувати продукти харчування на стихійних ринках;
– купуючи продукти, звертайте увагу, де вони зберігаються і в яких умовах реалізуються. Якщо м’ясо, ковбаса, риба та інші продукти, які мають зберігатися на ефективному холоді (холодильник або холодильна вітрина) зберігаються просто неба, то краще їх не купувати, адже купивши дешевше на копійку, захворівши, втратиш значно більше, і не лише гроші;
– купуйте продукцію на яку забезпечено наявність документів,які засвідчують якість та безпечність харчових продуктів, споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції;
– При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, парк, тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском;
– не брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання на холоді);
– не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо)
– для пиття і приготування їжі використовуйте воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану; при неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена; для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води;
– зберігайте їжу захищеною від комах, гризунів та інших тварин. Тварини часто є переносниками патогенних мікроорганізмів, які викликають харчові отруєння. Для надійного захисту продуктів зберігайте їх у щільно закритих банках (контейнерах).
   Досить часто забруднений мікроорганізмами продукт ніяким чином (ні смаком, ні кольором, ні запахом) не відрізняється від не забрудненого, але посмакувавши яким можна захворіти. Тому, якщо ви захворіли (є підвищення температури тіла, болі в животі, блювота, пронос), – не займайтеся самолікуванням, а обов’язково звертайтеся до лікаря, адже самолікування небезпечне для здоров’я! Неконтрольоване і неправильне застосування антибактеріальних препаратів приводить до того, що в кишківнику знищуються не тільки хвороботворні мікроорганізми, але й корисна мікрофлора. При недостатньому та неадекватному лікуванні може сформуватися здорове носійство збудника інфекції, а перехворіла людина не маючи клінічних проявів, продовжує виділяти з випорожненнями збудників кишкових інфекцій в навколишнє середовище і при не дотриманні правил особистої гігієни стане джерелом інфекції для оточуючих.
     Ще раз хочеться нагадати – ваше здоров’я в ваших руках, бережіть його!

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Ізяславського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                             Т. Заморська

   Більшість з нас звикли думати про „вітрянку” як про нешкідливе дитяче захворювання, яке проходить за декілька днів, тому і ставляться до неї частенько абсолютно несерйозно. Вітряна віспа серед крапельних інфекцій в Україні займає друге місце після ГРВІ по поширеності, і кожна п’ята хвора дитина одержує ускладнення. Для дорослих це дитяче захворювання особливе небезпечне.
      Розпочинаючи з листопада 2018 року в Старокостянтинівському районі відмічається ріст захворюваності на вітряну віспу. Так, якщо за 2018 рік було зареєстровано 177 випадків вітряної віспи, то станом на 21.05. 2019 року вже зареєстрований 631 випадок „вітрянки”.
   Хвороба викликається вірусом Varicella zoster, і відноситься до числа „летючих” інфекцій – тобто таких, які легко долають відстані. Якщо в дитячому садку, школі або у квартирі є носій вітрянки, іншим членам сім’ї, які ще не перехворіли „вітрянкою”, не заразитися буде важко. „Вітрянка” – дуже заразне захворювання. Вірус передається повітряно-краплинним або контактним шляхом. Ви можете заразитися під час розмови, перебуваючи разом у невеликому замкнутому приміщенні, обіймаючи й цілуючи хворого, просто пройшовши по коридору будівлі, де знаходяться інфіковані, або проїхавши з ними у громадському транспорті. Хворий на „вітрянку” є заразним за 1-2 дні до появи прищиків і потім ще протягом 5-6 днів. Інкубаційний період захворювання – 7-21 день.
   Назвати вітряну віспу легким і приємним захворюванням не вийде. Окрім усім відомих бульбашок-прищиків на шкірі та слизовій (їх, до речі, може й не бути при „вітрянці”), вітряна віспа може протікати з такими симптомами – слабкість, головний біль, підвищення температури тіла. У важких випадках можливі лихоманка, температура до 40°С, блювота і пронос. Ускладненнями вітряної віспи можуть бути вірусний енцефаліт, гепатит, пневмонія, сепсис. Важкий перебіг хвороби і ускладнення можливі для груп ризику (люди з ослабленим імунітетом, літні, немовлята).
   Багато хто чув, що на „вітрянку” найкраще перехворіти в ранньому дитинстві. Це дійсно так. У діток до 10-12 років захворювання протікає переважно легко, без ускладнень. Ускладнення частіше виникають у немовлят і дорослих людей. У будь-якому випадку, якщо ви або ваш малюк захворіли на „вітрянку”, викликайте лікаря для уточнення діагнозу і отримання рекомендацій.
    Стандартне лікування при легких формах „вітрянки” передбачає відпочинок, пиття і ретельну гігієну хворого. Ранки на тілі не можна чіпати і, тим більше, розчісувати. Це може привести до додаткового інфікування і загрожує утворенням рубців на шкірі. Якщо захворіла дитина, мамі потрібно уважно стежити за її гігієною: щодня обмивати малюка, стригти йому нігті і мити ручки милом. Можна змащувати ранки будь-яким антисептиком – спиртовим розчином календули, медичним спиртом, фукорцином. Змазування прищиків зеленкою особливого сенсу не має і одужання не наближає. Втім, якщо хочете мазати – мажте для власного заспокоєння, шкоди від діамантового зеленого теж не буде.
    Щоб запобігти зараженню, важливо не допускати спілкування з хворим на „вітрянку” або оперізувальний герпес.
  Приміщення, в якому перебуває хворий, старанно провітрюють, щодня проводять вологе прибирання. Інші методи дезінфекції не потрібні. Дітей дошкільного віку з оточення хворого не допускають у дитячі заклади з 11-го по 21-й день з моменту контакту. Ослабленим дітям вводять імуноглобулін, вони підлягають ізоляції терміном на 23 дні. Ізоляція хворого припиняється не раніше 5 днів після останнього підсипання. Після хвороби медичне спостереження і обмежувальні заходи не проводять.

Помічник лікаря-епідеміолога
Старокостянтинівського міськміжрайонного
відділу ДУ ,,Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України”                             О.П. Броншвагер

    В літню пору року найчастіше виникає найбільша загроза підхопити гострі кишкові інфекції: харчові токсикоінфекції, гастроентероколіти, сальмонельоз, дизентерію, черевний тиф, холеру, ботулізм.
  Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність, саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі.
  Хоч літо та тепло ще не наступило, але захворюваність гострими кишковими інфекціями по Теофіпольському району за 4 місяці 2019 року збільшилась на 78% проти минулорічних показників і становить 25 випадків (93,4 на 100 тис. населення). Збільшення відбулось як серед дитячого так і серед дорослого населення.
     Серед ГКІ переважають гастроентероколіти встановленої етіології — 80%. По вікових категоріях захворюваність становить: до року-1 випадок;
     1-4 роки – 9 випадків; 5-9років – 4 випадки; 10-14років- 2 випадки; дорослі – 4 випадки.
    Зареєстровано 4 випадки гастроентероколітів встановленої етіології серед школярів та 1 випадок серед вихованців закладів дошкільної освіти, 2 сімейних вогнища (одне з двома та одне з трьома випадками).
    По етіологічній розшифровці ентеритів переважають ротавіруси та протей – по 25%, клебсієлла та ентеробактер по – 20%, ЕПКП – 10%.
   У вогнищах проведений ряд протиепідемічних заходів з застосуванням лабораторно-інструментальних досліджень та продезінфіковано 5 колодязів.
   Спалахів та групових захворювань кишкових інфекцій, а також випадків дизентерії та сальмонельозу в районі не зареєстровано.
   Зважаючи на складні погодні умови протягом травня місяця поточного року (проливні дощі та грози), існує загроза потрапляння ґрунтових вод, які можуть забруднюватися побутовими та іншими відходами, в шахтні колодязі та водорозбірні колонки, що може стати причиною виникнення гострих кишкових інфекцій, які розповсюджуються водним шляхом.
   Тому, під час повені, для пиття та приготування їжі бажано використовувати кип’ячену або бутильовану воду.
     Після повені власники приватних шахтних колодязів можуть перевірити вміст води на санітарно-хімічні та мікробіологічні показники в Теофіпольському районному лабораторному відділенні ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України», аби переконатися чи безпечна вода для вживання.

Помічник лікаря-епідеміолога Теофіпольського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                Марценюк О.С.

      Що таке кишкові інфекції?
   До групи кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання, як черевний тиф, дизентерія, холера, сальмонельоз, вірусний гепатит (хвороба Боткіна), харчові токсикоінфекції, багато глистяних хвороб: аскарідоз, ентеробіоз тощо. Усі вони мають однаковий механізм зараження і подібну симптоматику. Кишкові інфекції дуже поширені. Більшість з них реєструються у всіх країнах світу і лише деякі зустрічаються на окремих територіях. Рівень захворюваності на кишкові інфекції у різних країнах далеко не однаковий. Це передусім залежить від заходів боротьби з ними і санітарного впорядкування, яке є могутнім регулятором механізму передачі захворюваності.
       Хто є джерелом інфекції?
    Найчастіше це – хвора людина або так званий “носій” (людина, яка не має клінічних проявів захворювання). Особливо небезпечними є хворі з легким перебігом захворювання, оскільки вони не ізолюються, а далі продовжують контактувати із здоровими людьми. Серйозну епідеміологічну небезпеку з-поміж них становлять особи, які, будучи хворими, продовжують займатися приготуванням їжі в закладах громадського харчування, продавати харчові продукти та працювати у дитячих закладах. Джерелом поширення інфекції також може бути м’ясо, яйця інфікованих тварин, птахів, які внаслідок порушення санітарних вимог потрапляють до споживачів.
       Як поширюються кишкові інфекції?
  Для кишкових інфекцій притаманний фекально-оральний механізм передачі, коли збудник з організму інфікованої людини потрапляє з фекаліями у зовнішнє середовище, звідки з харчовими продуктами, водою або через забруднені предмети побуту, руки потрапляє у кишківник людини, де починає розмножуватись.
     Які клінічні прояви кишкових інфекцій?
    Захворювання виявляє себе не одразу, а після прихованого періоду, який може тривати від декількох годин до 7 днів. На завершення цього періоду може з’явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Пізніше – ознаки захворювання: підвищення температури, блювота (особливо у дітей), часті рідкі випорожнення, в яких можуть бути домішки слизу і крові, а також болі у животі. Перебіг захворювання може бути і без яскраво виражених ознак хвороби, тому при появі перших симптомів нездужання потрібно терміново звертатись до лікаря.
     Хто може захворіти на кишкові інфекції?
    Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Однак, кожна людина по-різному виявляє сприйнятливість до тої чи іншої кишкової інфекції. Це, здебільшого, залежить від виду збудника, захисних сил організму, віку, наявності уражень травного каналу тощо. Найчастіше на кишкові інфекції хворіють діти, тому що у малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.
     Як запобігти кишковим інфекціям?
  Успіх боротьби з захворюваністю на кишкові інфекції залежить від санітарної культури населення. Адже з давніх-давен кишкові інфекції називають хворобами брудних рук. Звідси просте правило: після повернення додому (з роботи, з прогулянки тощо), перед приготуванням та прийомами їжі, перш, ніж доглядати або бавитись з дітьми, а також після кожного відвідування туалету вимийте руки з милом. Так ви захистите себе та інших від зараження кишковими інфекціями. Не забувайте, що й руки дітей повинні бути завжди вимитими, особливо після прогулянок на вулиці, гри з іншими дітьми та тваринами. Привчайте їх з раннього віку до гігієнічних навичок. Це стане запорукою їхнього здоров’я.
    Намагайтесь вживати лише кип’ячені молоко та воду, утримуйтесь від купівлі харчових продуктів, які реалізуються з порушенням холодових умов, особливо тих, які не підлягають повторній термічній обробці; слідкуйте за терміном споживання харчових продуктів.
        Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!

Лікар-епідеміолог ДУ «Хмельницький
обласний лабораторний центр МОЗ України»                  Л.Венгер

  В місті Хмельницькому за 2018 рік зареєстровано 7 випадків токсокарозу, одне термінове повідомлення про випадок токсокарозу надійшло в поточному році, з них – 6 дорослих та 1 дитина 12-ти років, в 2017 році – зареєстровано 1 випадок серед дорослого. В Хмельницькому районі 2017-2019 роках випадків токсокарозу не зареєстровано.
   В процесі епідеміологічного розслідування фахівцями Хмельницького міськрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» встановлено, що причиною захворювань послужило вживання забрудненої яйцями токсокар городньої зелені, овочів, фруктів, недотримання правил особистої гігієни при догляді за домашніми тваринами. Всі захворілі контактували з домашніми собаками, з яких одна загинула через масивне враження токсокарами.
    Чим же небезпечна ця хвороба?
   Токсокароз – паразитарне захворювання зоонозного походження, зумовлене круглими гельмінтами, які паразитують у кишечнику собак (Toxocara canis) або кішок (Toxocara mystaх). Інвазію в людини з ураженням різних життєво-важливих органів та тканин, яка характеризується великим поліморфізмом, викликає міграція личинок токсокар, головним чином, собак .
    Поширення токсокарозу серед собак і котів спостерігають в усіх кліматичних зонах, крім північних районів Євразії та Північної Америки, де клімат не сприяє розвитку яєць паразита до заразної стадії (личинок). Собаки найбільш уражаються токсокарами у віці до 1 року (88%). Це пояснюється внутрішньоутробним шляхом передачі інвазії, а також через молоко самиці при годуванні цуценят, крім того тварини заражаються через резервуарних господарів. Резервуарні господарі (курчата, голуби, ягнята, свині, земляні черв’яки) можуть інфікуватися, поїдаючи яйця токсокар разом із часточками ґрунту. Найбільша ураженість токсокарозом спостерігалась серед блукаючих собак. Захворювання тварин токсокарозом супроводжується інтенсивним виділенням яєць токсокар у навколишнє середовище (200 000 яєць в день) і призводить до забруднення ними землі, яка є провідним фактором передачі цього гельмінта. При обстеженні міських і сільських ґрунтів було встановлено, що вони більше забруднені у дворах багатоповерхових будинків. Основний шлях інфікування – фекально-оральний (недотримання правил особистої гігієни, вживання забруднених землею овочів та ягід тощо). Дошкільнята можуть інфікуватися, граючись на дитячих майданчиках, у дворах, забруднених фекаліями тварин. Можна також заразитися при споживанні недостатньо термічно обробленого м’яса резервуарних господарів токсокари. Наявність трансплацентарного і трансмаммарного шляхів передачі токсокарозу в людей не доведено.
  Клінічні особливості перебігу токсокарозу у людей залежать від кількості потрапляння в організм людини яєць токсокар, чим більше, тим важче протікає інвазія. Головними симптомами токсокарозу є: рецидивуюча лихоманка, легеневі симптоми, такі як задишка, кашель, стиснення в грудях, збільшення печінки, очний токсокароз – зниження гостроти зору, запалення всіх оболонок ока (кон’юнктивіт, ендоофтальміт та інші), враження сітківки ока (відшарування), що призводить до сліпоти.
  Сприйнятливість людей до токсокарозу висока, найбільшу захворюваність реєструють серед дітей.
       Профілактичні заходи мають бути спрямовані на запобігання захворюванню людей на токсокароз насамперед передбачають ліквідацію джерела інвазії (виявлення та лікування уражених тварин), факторів передачі збудника (охорону навколишнього середовища від забруднення яйцями токсокар) і виконання елементарних гігієнічних вимог.
    1. Обстеження та своєчасна дегельмінтизація собак, особливо цуценят віком до 4-х неділь.
    2. Вигул собак належить проводити в місцях, де не граються діти. Місця загального користування, куди собаки і коти мають доступ, повинні бути огороджені від дитячих майданчиків.
   3. Зелень, овочі та фрукти, вживані в їжу сирими, необхідно ретельно мити в проточній воді, а потім занурювати на 3 секунди в окріп.
     4. Слід наполегливо привчати дітей з раннього віку мити руки перед вживанням їжі і після відвідування туалету та контактування з собакою чи котом.

Завідувач Хмельницьким міськрайонним відділом
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                   Рибак О.А.

    Гельмінтози являються широко розповсюдженими інвазійними хворобами, які паразитують в різних органах і тканинах людини, викликають розлади їх нормального функціонування. Нараховуються більше 200 видів гельмінтів. Найбільш поширеними в нашій місцевості є аскариди, які відносяться до класу нематод, тобто круглих черв’яків.
Аскариди паразитують в тонкому кишечнику людини, довжина зрілих особин сягає довжиною до 40 сантиметрів.
         Самка аскариди відкладає яйця в кишківнику людини, які з фекаліями потрапляють в навколишнє середовище. За один день самка може відкласти до 250 тисяч яєць. При попаданні в грунт при оптимальних умовах (температура +24,+300С, вологість не вище 8%), яйця розвиваються до інвазійної стадії і здатні заражати нового хазяїна.
       В зовнішньому середовищі яйця зберігаються тривалий час. Так у вигрібних ямах вони зберігають свою життєздатність до 8 місяців.
  Гинуть яйця при температурі вище +700С, при висиханні та прямій дії ультрафіолетових променів.
       Людина заражається при проковтуванні яєць аскарид, що досягли інвазійної зрілості. У кишківнику із яєць виходять личинки, які проникають в кровоносні судини і з током крові розносяться в печінку, легені, а звідти в повітряносні шляхи до глотки, де знову заковтуються і потрапляють в кишківник. Через 2-2,5 місяці в кишківнику паразит досягає статевої зрілості, відбувається запліднення самок самцями і самки починають продукувати яйця. Таким чином людина після зараження аскаридозом виділяє зрілі яйця через 2-3 місяці.
    Найчастіше міське населення заражається аскаридозом при вживанні сирих овочів, фруктів, що надходять на ринки з індивідуальних господарств, де земля удобрюється не знешкодженими фекаліями, а сільське населення –при занятті землеробством та городництвом. Найбільше скупчення яєць аскарид і масове зараження відбувається влітку та восени. На рівень захворюваності впливає температурний режим в зимовий період. Так в суворі зими рівень захворюваності нижче, так як яйця вимерзають, в теплі зими вони зберігають свою життєздатність.
    Недостатньо вимиті овочі та фрукти, вирощені на ділянках, забруднених яйцями аскарид являються чинником передачі аскаридозу. Неабияке значення у поширенні аскаридозу мають забруднені яйцями аскарид руки, через які можуть забруднюватись харчові продукти.
     Так в місті Хмельницькому в 2018 році виявлено – 138 осіб з діагнозом аскаридоз, 65 дорослих та 73 дитини. В 2019 році – вже виявлено 42 випадки, в тому числі 31 дитина та 11 дорослих. В Хмельницькому районі виявлено – 9 випадків, з них 8 дітей та 1 дорослий. Хворі виявлені в основному при зверненні в лікарні з іншими соматичними хворобами.
       Клінічно виділяють дві фази прояву аскаридозу.
   Перша фаза пов’язана з перебуванням личинок в легенях, що викликає катаральні явища верхніх дихальних, при зниженні рівня імунітету – запалення легень, що викликає катаральні явища верхніх дихальних шляхів, при зниженні рівня імунітету-запалення легень, бронхіти, що супроводжуються висипкою алергічного характеру. Може протікати безсимптомно.
    Друга фаза – коли наростає маса статевозрілих глистів у кишківнику, виникають симптоми шлунково-кишкового захворювання: зниження апетиту, нудота, блювота, слинотеча. Також відбувається враження нервової системи: головні болі, запаморочення, дратівливість, слабкість.
   Захворюваність може супроводжуватись болями в животі, періодично здуття живота, закрепи, пронос, зниження ваги тіла і навіть призводить до зниження фізичного та розумового розвитку дитини. При відсутності лікування може призвести до загальної інтоксикації, лихоманки, закупорки кишківника, жовчних ходів, що може призвести до хірургічних втручань. Самі небезпечні – це дійсні вогнища аскаридозу, що виникають в домогосподарствах, де займаються землеробством.
       Для діагностики аскаридозу є два методи – аналіз калу мікроскопічно та аналіз крові на імуноглобуліни.
   Основним профілактичних методом боротьби з аскаридозом є підвищення рівня санітарної культури населення, дотримання правил особистої гігієни, мити руки з милом після кожного відвідування вбиральні, перед прийомом їжі, після прогулянок, тримати в чистоті одяг, продукти харчування зберігати закритими, щоб не забруднювались пилом, мухами, тарганами.
    Вже зараз розпочалась масовий продаж свіжих овочів та фруктів (зелена цибуля, капуста, огірки, помідори, полуниця).
      Тому перед вживанням їх потрібно ретельно мити в чистій воді, обдавати кип’ятком, воду використовувати тільки з благоустроєних джерел та централізовану водопровідну.
 Також має значення раннє виявлення захворілих, лікування їх, проведення профілактичної дегельмінтизації в вогнищах. Не використовувати для підживлення на присадибних ділянках знезаражених фекальних мас.
   У не каналізованих населених пунктах необхідно знезаражувати фекалії у вигрібних ямах шляхом заливання їх 1:4 25% аміачною водою, компостування фекалій не менше одного року.
      Виконання вищеперерахованих заходів може значно знизити ризик захворювання.

Лікар-епідеміолог Хмельницького міськрайонного відділу
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                  Гордєєва Г.В