Інфекційна захворюваність з 18.03.2019р по 24.03.2019р. по Хмельницькій області

   В період з 18 по 24 березня поточного року в лікувально-профілактичні заклади області з підозрою на інфекційну патологію звернулось 564 особи проти 473 на попередньому тижні. Інтенсивний показник по області становить 44,0 на 100 тисяч населення (на попередньому тижні -36,9).

03-26      Малюнок 1. Рівень інфекційної захворюваності населення у містах та районах області в порівнянні з попереднім тижнем та середньобласним показником(в показниках на 100 тисяч населення)
  Ріст інфекційної захворюваності в області відбувся майже на всіх адміністративних територіях, крім Летичівського, Шепетівського районів, м.Нетішин ( де показники захворюваності зменшились в порівнянні з попереднім тижнем в 1,3-1,7рази), Новоушицького (показники захворюваності залишились на попередньому рівні) та Віньковецького (інфекційна захворюваність протягом тижня взагалі не реєструвалась) районів. Найбільш високі рівні були в Ярмолинецькому – 104,9 на 100 тисяч населення та Старокостянтинівському – 90,8 районах (мал.1).

03-26-1      Малюнок 2. Рівень інфекційної захворюваності дитячого та дорослого населення (в показниках на 100 тисяч дитячого та дорослого населення)

    Зростання інфекційної захворюваності відбулось серед усіх верств населення: дорослого – на 9,2%, дитячого – на 19,2%. Питома вага дітей до 17 років серед усіх захворілих становить 62 відсотка. Найбільш високі рівні захворюваності серед дитячого населення спостерігались в Старокостянтинівському районі (341,3 на 100 тисяч дитячого населення), м.Хмельницькому (244,5 на 100 тисяч дитячого населення), Ярмолинецькому (240,7 на 100 тисяч дитячого населення), Летичівському (200,0 на 100 тисяч дитячого населення), Полонському (186,8 на 100 тисяч дитячого населення) та Красилівському (181,8 на 100 тисяч дитячого населення) районах, де інтенсивний показник перевищував середній по області відповідно в 2,3-1,2рази; серед дорослого – Ярмолинецькому (73,3 на 100 тисяч дорослого населення), Деражнянському (39,2 на 100 тисяч дорослого населення) та Хмельницькому (32,7 на 100 тисяч дорослого населення) районах, показники вище за обласний в 3,6-1,6 рази (мал.2).
   Захворюваність на крапельні інфекції, в порівнянні з попереднім тижнем, зросла з 294 до 342 випадків; кишкові – з 133 до 150 випадків.
 Фахівцями відділення організації епідеміологічних досліджень ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» розслідувано 499 випадків інфекційних захворювань, в тому числі кишкових інфекцій – 150, крапельних – 342.
   З метою встановлення джерела збудника інфекцій та локалізації вогнищ інфекційних захворювань обстежено 11 осіб з числа контактних, в тому числі 5 декретованих. У вогнищах, під час епідрозслідування, активно виявлено 1 хворого та 2 бактеріоносія. В 104 вогнищах проведена заключна дезінфекція, в тому числі на 14 об’єктах. Проведена профілактична дезінфекція 86 криниць громадського користування.

  Лікар-епідеміолог
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                   Л. Венгер

Увага! Менінгококова інфекція

    Захворюваність на менінгококову інфекцію особливо підвищується у холодну пору року, максимальні рівні у лютому – березні, незалежно від географічного розташування та кліматичних умов. На дану інфекцію хворіють усі вікові групи населення, однак основну масу становлять діти у віці до 5-14 років.
 Менінгококова інфекція – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується різноманітністю клінічних проявів, поширеним здоровим носійством збудника, інколи важким ураженням мозкових оболонок.
   Менінгокок проникає в організм людини через слизову оболонку дихальних шляхів. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. В більшості випадків зараження супроводжується короткочасним бактеріоносійством, рідко виникають інші форми захворювання: менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарінгіт, пневмонії, ендокардити і артрити.
    До симптомів менінгококової інфекції відносять закладеність носа, катаральні явища, загальну слабкість, сильний головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С. Найбільш характерним симптомом є симетрична геморагічна висипка, що з’являється на 1-2 день хвороби. Висипні елементи мають форму судинних зірочок до кількох сантиметрів в діаметрі. Типова локалізація висипу – бокові поверхні тулуба, сідниці, кінцівки.
    Носійство менінгококів зустрічається досить часто. В періоди епідемічних підйомів збудника виділяли у 35-43%, при спорадичній захворюваності – менше ніж у 1% здорових осіб. Найбільший рівень носіїв виявляють у сім’ях хворих на менінгококовий менінгіт. Носійство може протікати без порушень стану організму, але інколи воно проявляється специфічним назофарингітом, ринітом та іншими ознаками інфекції.
    Менінгококовий менінгіт виникає у невеликої кількості інфікованих осіб. Розвитку цієї форми інфекції сприяють ослаблення резистентності організму внаслідок дії несприятливих чинників навколишнього середовища, наявність супутніх важких хвороб або імунодефіцитного стану. В цих випадках менінгококи із носоглотки по лімфатичних, нервових шляхах або через кров проникають в спинномозковий канал, спричиняючи клініку гнійного менінгіту, або навіть, менінгококцемії.
    Сприйнятливість людей до зараження менінгококами є загальною, однак генералізовані форми хвороби розвиваються не більше ніж у 0,1% інфікованих осіб, що залежить від особливостей індивідуального реагування. Після перенесеної менінгококової інфекції в крові з’являються специфічні антитіла. Імунітет формується не тільки у хворих, але і у здорових носіїв збудника.
    Джерелом збудника інфекції є хвора людина або бактеріоносій. Останні відіграють основну роль у підтримці епідемічного процесу і збереження збудника в природі. Тривалість заразного періоду при різних формах менінгококової інфекції приблизно однакова (2 – 4 тижні). Механізм передачі збудника – крапельний, проте він є менш активним ніж при грипі, віспі, кору. Збудники, які містяться в носоглотці, виділяються з крапельками слизу при диханні, кашлі, чханні та розмові. У закритих колективах (дитячі дошкільні заклади, інтернати) інфікованість пов’язана із скупченістю людей. Нестійкість менінгококів в навколишньому середовищі пояснює неможливість передачі збудника пиловим шляхом .
    Хворих та підозрілих на хворобу негайно госпіталізують у спеціалізовані відділення інфекційних лікарень. В залежності від важкості клінічного перебігу, хворі можуть бути ізольовані вдома при відсутності в сім’ї дітей дошкільного віку та осіб, які працюють в дитячих дошкільних закладах та при наявності умов для проведення постійного медичного нагляду та лікування.
      Всі контактні підлягають медичному огляду, та подальшому обстеженню із застосуванням бактеріологічного методу дослідження.

Бактеріолог Городоцького районного
лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                  С.В.Тадеуш

ЩО ТАКЕ ДИФТЕРІЯ І ЧОМУ ВОНА НЕБЕЗПЕЧНА

   Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
    Імунізація, що проводилася з 1930-х років, дозволила до середини 1970-х років практично ліквідувати дифтерію у багатьох країнах, як масову епідемічну хворобу. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків. Але з кінця 1980-х років спалахнула епідемія дифтерії, яка охопила переважно республіки колишнього Радянського Союзу, максимум захворюваності припав на Росію та Україну.
   Ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються підконтрольними лише при дотриманні методів імунопрофілактики, порушення цього негайно призводить до активації епідеміологічного процесу. Через зменшення прошарку вакцинованих проти дифтерії в Україні спостерігається збільшення кількості захворілих.
   Коли дифтерійна палочка потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. Внаслідок дифтерії може виникнути блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, нефрозонефрит, легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).
    Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсигенні штами збудника.
     Дифтерія – вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію не щеплені або невірно щеплені особи. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету.
   Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація для дітей і ревакцинація для дорослих.

Помічник лікаря -епідеміолога
Деражнянського районного
лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                   Г. В. Мартинюк

ОБЕРЕЖНО, БОТУЛІЗМ!

    Ботулізм – це тяжке харчове отруєння, зумовлене споживанням продуктів, що містять ботулотоксини. Збудник хвороби розмножується в анаеробному стані (без доступу кисню) за неправильних умов виготовлення, зберігання та транспортування харчових продуктів. Основним джерелом захворювання є наступні продукти домашнього приготування — овочеві, м’ясні, рибні консерви, сирокопчені окости, солена, в’ялена та копчена риба.
  Головними клінічними ознаками ботулізму є різні неврологічні розлади – порушення зору (двоїння або туман в очах), невиразність мовлення, важкість ковтання,відчуття сухості в роті, м’язева слабкість. Інкубаційний період ботулізму може тривати від 2-3 годин до 10 днів. У кожного другого хворого перші прояви ботулізму – це короткочасні симптоми загальної інфекційної інтоксикації: пронос, блювота, незначне підвищення температури, біль у животі. У разі виникнення будь-яких із вищевказаних симптомів, не зволікайте, не займайтеся самолікуванням, а терміново зверніться до найближчої лікувальної установи за допомогою фахівців !
    Профілактика ботулізму включає в себе комплекс правил, головними із яких є:
– рибу, яку тільки піймали негайно охолоджують або заморожують, перед посолом необхідно обережно випотрошити рибу, щоб не порушити цілісність кишкового тракту, не забруднити м’язи риби його вмістом;
– посол риби проводити тільки в охолодженому стані при температурі не більше +4°C, дотримуватися технології приготування, при концентрації повареної солі більше 10% зупиняється виділення ботулотоксину;
– ретельно промивати та просушувати овочі, особливо гриби перед консервуванням, дотримуватися температурного режиму при виготовленні консервів;
– не їсти консерви з бомбажем (здуті банки) або при підозрі на недоброякісність;
– не купувати на стихійних ринках копчені, солені, в’ялені рибу і м’ясо та консерви з них, які були виготовлені в домашніх умовах;
– вживати грибні та рибні консерви тільки промислового виготовлення, так як технологія та рецептура виготовлення продуктів промислового виробництва розроблена з врахуванням профілактики ботулізму та з проведенням лабораторного контролю.
   Дбайте про своє здоров’я та будьте здорові!

Завідувач відділення організації санітарно–гігієнічних
досліджень Нетішинського міськрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                     О.М.Ігнатеску

Дезінфекція води – профілактика кишкових інфекцій

    Про хвору або змарнілу, немічну чи виснажену людину кажуть, що вона «висохла». Уже з одного цього слова зрозуміло, яку роль відіграє вода в організмі людини. Порівняння хворобливих станів зі зневодненням дуже точне, бо нестача води в організмі на фізичному рівні призводить до зниження життєвого тонусу, швидкого настання втоми, виникнення головного болю та зниження здатності до концентрації уваги. На хімічному рівні це викликано погіршенням роботи нирок та поступовим отруєнням організму шлаками.
   З моменту народження і до першого року життя тіло дитини містить 80–85% води, у 18 років вміст води зменшується до 70%, у старості в організмі людини залишається менш ніж 60% води. Наш мозок на 90% складається з води, навіть незначне його зневоднення може спричинити головний біль або запаморочення. Вміст води у крові досягає 92%, м’язи на 75% складаються з води, навіть у кістках вода становить 22%.
   Та хай би як старанно ви не підтримували свій режим споживання води, левова частка успіху, тобто користі для вашого самопочуття, залежатиме від якості води. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% захворювань у світі пов’язані саме зі зниженням якості води. Воду, що переважно вживають в Україні, можна поділити на кілька основних типів, і кожен з них має певні особливості:
    1. Водопровідна. Застарілі технології очистки води, яка потрапляє до нас через водопровід, незадовільний стан труб – ці фактори у сукупності призводять до того, що вода з-під крану не завжди відповідає санітарним нормам.
     2. Кринична. Здається, що може бути кращим? Але вода з криниць і струмків, яку багато хто вважає чудодійною, може бути й небезпечною – адже це вода з несертифікованих природних джерел. Вона не захищена від проникнення поверхневих вод і може містити хвороботворні мікроорганізми та отруйні речовини.
    3. «Кип’ячена». Багато хто вважає, що після кип’ятіння вода стає безпечною і придатною для повсякденного вживання. Але під впливом високої температури вбиваються не тільки шкідливі мікроби, а й знищуються всі корисні речовини, і навіть можуть утворюватися шкідливі сполуки – як це відбувається, наприклад, під час кип`ятіння хлорованої води.
   4. Фільтрована. Останнім часом чимало людей користується фільтрами для води. Але переконання, що пропустивши водопровідну воду через фільтр, ми отримуємо очищену і корисну воду, не зовсім правильне. Побутові фільтри універсальні, тому не завжди ефективні. Адже визначити необхідний у конкретному випадку комплекс водопідготовки можуть лише спеціалісти після проведення всебічних дослідів. До того ж фільтр потребує регулярного технічного огляду і зміни затратних матеріалів, інакше він сам перетворюється на джерело зараження води.
     Досвід попередніх років навчив нас в цей час ще й бути готовими до можливих повеней, підтоплення криниць, необхідності знезараження води в них.
  Таке знезараження є необхідним, щоб попередити виникнення харчових отруєнь та гострих кишкових інфекційних захворювань, пов’язаних з водним фактором передачі збудника інфекції.
     Знезараження води можна проводити такими дозволеними до використання в Україні дезінфектантами – жавель-клейд, бланідас -300, дезактин, акватон, акватабс та багато інших.
     Також потрібно проводити санація колодязів, яка включає в себе 3 етапи:
    1. Попередня дезінфекція. Визначається об’єм води в криниці і проводиться її знезараження.
    2. Із колодязя повністю відкачують воду, потім проводять чистку дна і стінок від намулу, бруду, сміття та випадкових предметів і, у разі необхідності, ремонтують.
   3. Остаточна дезінфекція. Знезаражують поверхню стінок криниці, чекають доки вона повністю наповниться водою до звичайного рівня, після чого ще раз знезаражують воду. В разі необхідності, жителі нашого району можуть звертатися у Ярмолинецький міжрайонний відділ, де отримають кваліфіковану консультацію щодо знезараження води.
   Пам’ятайте, що якісна вода – це є запорука Вашого здоров’я та здоров’я Ваших дітей.

Завідувач відділення організації                                            Пронак П.А.
санітарно-гігієнічних досліджень
Ярмолинецького міжрайонного відділу
ДУ«Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»

Моніторингові дослідження Волочиської ЦРЛ

    Відповідно до «Плану моніторингових досліджень об’єктів навколишнього середовища, лікувально-профілактичних, загальноосвітніх та дитячих навчальних закладів, на 2019 рік» фахівцями Волочиського міжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» з 12.03.19р. по 18.03.19р. були проведені лабораторні дослідження у відділеннях центральної районної лікарні міста Волочиськ.
  У відділеннях стаціонару (пологове, гінекологічне, хірургічне, травматологічне, ЛОР – очне, реанімаційне), а також у відділеннях переливання крові та стоматологічному були проведені наступні дослідження:
– відібрано 140 змивів на умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми;
– досліджено 28 проби хірургічного, перев’язувального матеріалу та інструментарію на стерильність;
– проведено контроль роботи 8 стерилізаторів;
– обстежено 10 осіб на носійство патогенного стафілококу;
– досліджено 15 дезрозчинів на ступінь мікробної контамінації;
– відібрано 15 дезрозчинів на активність хлору.
  Про результати досліджень надіслано лист, керівнику Волочиської центральної районної лікарні, разом із рекомендаціями для покращення якості роботи.

в.о. Завідувача Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України»                                                                      Л.І.Суховецька

Моніторингові дослідження в ЦРЛ

    Згідно плану моніторингових досліджень об’єктів навколишнього середовища, лікувально-профілактичних закладів, загальноосвітніх та дитячих навчальних закладів, закладів соціального забезпечення на 2019 рік, фахівцями Теофіпольського районного лабораторного відділення ДУ “Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України” з 11.03.2019року по 20.03.2019року проводились моніторингові відвідування Теофіпольської ЦРЛ.
     В ході відвідувань були відібрані:
– змиви на умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми – 65 (у 8 змивах виділено стрептокок);
– дослідження хірургічного, перев’язувального матеріалу, інструментарію на стерильність – 20 (1змив не стерильний);
– дезрозчини на ступінь мікробної контамінації – 5 (в 1 виділені мікроорганізми);
– проведено контроль роботи стерилізаторів та дезкамери – із 24 тест-культур, наявний ріст 1 тест-культури;
– обстежено персонал хірургічного профілю на носійство золотистого стафілококу – 35 (в 10 виділено стафілокок).
 Результати лабораторних досліджень надіслані головному лікарю Теофіпольської центральної районної лікарні.

Помічник лікаря-епідеміолога Теофіпольського
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                         Марценюк О.С.

Педикульоз нагадує про себе

   Якщо у Чемеровецькому районі у 2018 році зареєстровано 6 випадків педикульозу (інтенсивний показник на 100 тис населення складає 14.5), 1 сімейне вогнище з 2-ма випадками, педикульоз зареєстровано у 2 школах то за 2 місяці 2019 року вже зареєстровано 4 випадки головного педикульозу (інтенсивний показник на 100 тис населення складає 9.6), всі випадки зареєстровані у одній школі.
      Педикульоз переважно реєструється серед дітей у віці 0–17 років. Найбільш уражаються діти, які відвідують школи та дитячі дошкільні заклади.
     Педикульоз або завошивленість – це паразитування на людині комах вошей, що супроводжується свербіжем і може призводити до специфічних захворювань шкіри.
      Воші паразитують на людині, харчуються кров’ю людини, відкладають яйця-гниди, які приклеюють до волосся. Самка відкладає щодня 3-7 яєць, за все життя – від 38 до 120 яєць. Тривалість життя дорослих особин – 27-30 днів.
   Розрізняють такі різновиди педикульозу згідно з місцем паразитування вошей:
Головний – паразитування вошей на волосистій частині голови переважно на скронях, потилиці, тімені, а також у вусах, бороді (паразит – головна воша);
   Лобковий – паразитування цих комах у жінок в ділянці лобка, у чоловіків в паховій зоні, на волосяній частині живота, грудей, на вусах, а у дітей на віях, і бровах (паразит – лобкова воша);
   Платтяний – паразитування вошей в складках одягу, білизни (паразит – платтяна воша).
  Окрім безпосереднього паразитизму, платтяні воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, епідемічний (або вошивий) поворотний тиф, волинську гарячку.
    Педикульоз має такі прояви: свербіж шкіри в місці укусу воші, дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі, наявність гнид у волоссі.
    Від моменту зараження до перших ознак хвороби може пройти кілька тижнів.
Шляхи передачі
  Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, предмети побуту (наприклад постільна білизна), гребінці, тощо. Лобкова воша, як правило, передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна білизна, спідня білизна тощо). Неможливо заразитися вошами від тварин, оскільки ці паразити видоспецифічні, тобто людські воші можуть жити тільки на людині.
    Педикульоз можна дістати практично в будь-якому місці, де можливий тісний контакт однієї людини з іншою: в магазині, потязі чи іншому громадському транспорті і навіть у туалетах, лазнях, саунах, басейнах, спортивних роздягальнях. Більш того, воша може протягом 2-3 днів чекати нового господаря.

Профілактика

      Наявність педикульозу є загальною соціальною проблемою щодо здоров’я серед усіх вікових груп, особливо серед дітей шкільного віку.
Оскільки воші передаються від людини до людини, важливо дотримуватись правил гігієни, не користуватись спільною білизною, не спати на одній подушці тощо.

Позбавлення від педикульозу.

       Існує багато способів позбавлення педикульозу (знищення вошей і гнид). Для цього зверніться до лікаря та використовуйте засоби, які він порадить. Важливо дотримуватися інструкції із застосування того чи іншого препарату та слідкувати за терміном його придатності.

Помічник лікаря – епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                               Ковцун – Момот В.В.