Як вберегтися від захворювання на дифтерію

    В Україні третій рік поспіль, а на теренах Хмельниччини другий -«палахкотить» кір. Хворіють як дорослі так і діти. Ця ситуація є наслідком зниження колективного імунітету, внаслідок відмов від щеплень та перебоями в забезпеченні імунобіологічними препаратами.
   Хочеться нагадати ще про одну інфекційну хворобу, яка відноситься до керованих інфекцій. Це дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке протікає у вигляді гострого запалення верхніх дихальних шляхів. На місцях, уражених збудником дифтерії (слизові оболонки ротоглотки, носа, очей, статевих органів або шкіри у місцях її пошкодження), відбувається запальний процес з фібринозним нальотом.
   Збудником захворювання дифтерії є токсигенна коринебактерія (Corynebacterium diphtheriae), що виробляє сильний токсин (екзотоксин), який по своїй небезпечності поступається лише ботулінічному і правцевому. Джерелом інфекції є хворі на будь-яку клінічну форму дифтерії та бактеріоносії. Згідно даних до 2-3 % населення може бути носіями нетоксигенних коринебактерій, які в будь-який момент можуть стати токсигенними. Сприйнятливість до дифтерійної інфекції залежить від напруженості антитоксичного імунітету, тобто при наявності захисних титрів антитіл захворювання не буде, при відсутності таких антитіл – особа, що контактувала з бактеріоносієм – захворіє.
   Проявляється дифтерія підвищенням температури тіла, почервонінням слизової оболонки ротоглотки та появою сірувато-білуватих нальотів у вигляді острівців або суцільних плівок, які важко знімаються шпателем. При цьому біль при ковтанні може бути не сильною. Ось чому дифтерію одразу важко відрізнити від ангіни, гострого фарингіту або іншої гострої ЛОР-патології, особливо в прищеплених осіб. Дифтерія небезпечна своїми ускладненнями: інфекційно-токсичний шок, міокардит, параліч дихальних м’язів та ураження нервової системи, які навіть можуть призвести до смерті. Ось чому нещеплені проти дифтерії особи становлять групу ризику, адже ймовірність розвитку ускладнень в них на порядок вище.
    В дев’яності роки минулого століття спалах дифтерії в Україні було зупинено лише активним проведенням вакцинальної кампанії дитячого та дорослого населення. На практиці доведено, що єдиним ефективним засобом профілактики дифтерії є проведення профілактичних щеплень. Відповідно до календаря профілактичних щеплень, затвердженого в Україні, планова імунізація комплексною вакциною АКДП, АаКДП (проти кашлюку, дифтерії та правцю) проводиться дітям, починаючи з 2 місяців. Вакцинація складається з 4 щеплень та проводиться у 2, 4, 6 та 18 місяців. Ревакцинацію проти дифтерії та правцю проводять у віці 6 та 16 років. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення.
     При захворюванні дифтерією інкубаційний період складає від 2 до 10 днів; шлях передачі інфекції повітряно-крапельний та контактно-побутовий (через предмети побуту, іграшки). Всі хворі з ангінами та Лор – патологією обов’язково обстежуються на наявність коринебактерій. Тому, при перших ознаках цих захворювань необхідно звернутися до лікар для надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги (введення протидифтерійної сироватки). Після ізоляції (госпіталізації) хворого на дифтерію, у вогнищах обов’язково проводяться протиепідемічні (дезінфекційні) заходи та бактеріологічне обстеження контактних осіб з метою виявлення джерел інфекції та їх санації.
    Бережіть своє здоров’я, адже попередити дифтерію можна, а лікувати складно, оскільки запасу протидифтерійної сироватки в лікувальних закладах давно вже немає!
Будьте помірковані та пам’ятайте, що відмовляючись від проведення профілактичних щеплень своїм дітям та собі, ви наражаєтеся на небезпеку.

Завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень
Ізяславського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр
МОЗ України», лікар-епідеміолог                                        Т. Заморська