Ротавірусна інфекція та її профілактика

      За минулий рік в Ярмолинецькому районі було зареєстровано 9 випадків ротавірусних ентеритів. Захворіло 8 дітей різного віку та 1 дорослий. Дана хвороба має виражену сезонність. Тому, хотілось би нагадати, що таке ротавірусна інфекція.
    У 1973 році австралійський дослідник Рут Бішон виявив за допомогою електронного мікроскопа вірус у клітинах епітелію 12-ти палої кишки у дітей, що хворіли на діареї. Згодом цей вірус назвали «ротавірусом» тому, що під мікроскопом він був схожий на колесо. У 80-х роках 20 століття ротавірус було визнано найбільш поширеною причиною гострих гастроентеритів у немовлят та дітей молодшого віку у США. Ротавірус характеризується високою стійкістю і може зберігати життєдіяльність протягом тижнів і місяців. Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається фекально-оральним шляхом, як під час першого контакту, так і при контакті з забрудненими поверхнями та предметами. Пік захворюваності припадає на зимовий період з грудня по травень. Найбільш вразливими є діти від 6 до 24 місяців. Майже кожна дитина інфікується ротавірусом щонайменш 1 раз до 3 років. Після інкубаційного періоду, що триває 1-3 дні, захворювання може розпочатися раптово з підвищенням температури тіла, появи блювоти та водянистої діареї. Симптоми, як правило зникають через 3-7 днів.
   Найбільш поширеним методом підтвердженим ротавірусної інфекції є виявлення ротавірусів антигену у зразках стулу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА).
     Під час захворювання необхідно дотримуватись заходів безпеки, особи, що наглядають за дітьми повинні часто мити руки. Забруднені поверхні повинні бути вимиті водою з милом. Обробка 70 % розчином спирту вбиває вірус і попереджує передачу захворювання, що може трапитися при контакті з інфікованими предметами. Діти не повинні відвідувати дитячі заклади, доки діарея не припиниться. В інших випадках ізолювати хворих дітей не потрібно.

Помічник лікаря-епідеміолога Ярмолинецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                                      Ковалик Г.М.