Свинець – невидимий вбивця

    Свинець є хімічним елементом з групи важких металів, який, потрапляючи в організм, негативно впливає на низку органів та систем. Свинець потрапляє до організму людини через дихальний апарат (пил і леткі сполуки, що перебувають у повітрі, особливо велика їх кількість утворюється при спалюванні бензину), а також разом із продуктами харчування та водою. Водний шлях накопичення в організмі можливий при користуванні старими водопостачальними системами, зробленими з свинцю.
   Свинець впливає на кровотворну і нервову системи, шлунково-кишковий тракт і нирки. Спричиняє анемію (оскільки включається до ланцюгу біосинтезу гема і скорочує період життя еритроцитів), а також енцефалопатію, зниження розумових властивостей, викликає шлунково-кишкові розлади, диспепсію, коліки, нефропатію.
    Як і більшість подібних сполук, свинець може спричинити гостре та хронічне отруєння. Симптомами гострого отруєння є: розлади травного каналу (збільшене слиновиділення, присмак металу в роті, нудота, блювання, свинцеві кольки в животі, діарея), зниження температури тіла і кров’яного тиску, брадикардія або тахікардія, холодний піт, порушення дихання, колапс. Потрапляння до організму 250 мг найбільш токсичної сполуки тетраетилсвинцю (С2Н5)4Pb закінчується смертю. У тих осіб, які з огляду на особливості своєї професії змушені контактувати зі сполуками свинцю або перебувають у забрудненому середовищі, спостерігаються хронічні отруєння. Хронічне отруєння виявляється у вигляді анемії, яка є наслідком блокування ензимних систем, що ведуть до синтезу гемоглобіну; ушкодженнями як центральної, так і периферійної нервової системи. Симптомами таких ушкоджень є погіршення розумової діяльності (у дітей, які відстають у розвитку, встановлено вищий рівень свинцю у крові), надмірна рухливість, агресивність, порушення сну, порушення функцій нирок. Також свинець надзвичайно небезпечний для вагітних жінок, оскільки має здатність проникати через плаценту та призводить до важких необоротних неврологічних порушень у плода.
     Варто зауважити, що токсичний вплив свинцю є сильнішим в присутності кадмію, який для нього є синергетиком (посилює негативний вплив). У свою чергу присутність цинку, який є антагоністом свинцю, послаблює його токсичність.
     Існує навіть гіпотеза, що одним із факторів, що призвів до падіння Римської імперії, є свинець. Згідно з цією версією, головним джерелом свинцевого отруєння були водопровідні труби, які, як відомо, були свинцеві. Також широко використовувалася косметика на основі свинцю, яку втирали в шкіру. А свинцеві білила застосовувалися для фарбування приміщень. А ще вино, яке підсолоджували сиропом, пропареним в свинцевому посуді. Оскільки тільки багаті римляни могли собі дозволити пити підсолоджене вино, свинцеве отруєння було «соціально виборчим». Еліта важко страждала від хронічних отруєнь.
   ВООЗ назвала свинець однією з 10 хімічних речовин, що викликають основну стурбованість у сфері охорони здоров’я і закликають міжнародну спільноту вживати певні дії для того, щоб захистити здоров’я працівників, дітей та жінок дітородного віку. Це, в першу чергу, відмова від свинцевмісних фарб, проведення механізації і герметизації виробничого процесу, раціональне обладнання вентиляції й очищення забрудненого випарами і пилом свинцю повітря перед викидом його в атмосферу.
    Важливим заходом профілактики свинцевих інтоксикацій є заміна свинцю на менш токсичні речовини. Робітники, які працюють із свинцем, повинні користуватися респіраторами, дотримуватись правил особистої гігієни, повноцінно харчуватися. Цінним лікувально-профілактичним заходом є періодична вітамінізація їжі.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни
Шепетівського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                                     Іван Матвійчук