СНІД: проблема не лише медична, але і соціальна

    СНІД… У більшості населення це асоціюється з чимось страшним, незвіданим. У 1988 році, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик приділити увагу до розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД. Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно 1 грудня. Головна мета цього заходу – звернути увагу суспільства на цю проблему.
     На жаль, низька інформованість населення щодо цього захворювання створює багато проблем хворим на ВІЛ/СНІД, особливо соціального характеру. Дуже добре пам`ятаю зі своїх студентських років, як 1 грудня щороку на території університету проводилися заходи щодо підвищення інформованості населення щодо СНІДу як соціально-медичної проблеми – роздача буклетів та засобів контрацепції, анонімне проведення експрес-тестів на ВІЛ/СНІД тощо. І якщо у великих містах періодично проводяться певні просвітницькі заходи, то на рівні районів населення не настільки інформоване з приводу цього питання.
     Що ж ми знаємо про це підступне захворювання? СНІД, або синдром набутого імунодефіциту (англ. AIDS) – сукупна назва уражень, що проявляються на III—IV клінічних стадіях, яку спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Загальноприйнятою назвою хвороби на сьогодні є ВІЛ-інфекція. ВІЛ уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму різним захворюванням. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, що призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій вірусу. Зараження можливе у таких випадках:
– при статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації;
– при кровообміні з інфікованою людиною (переливанні інфікованої крові, ін’єкційному вживанні наркотиків, трансплантації органів від інфікованої людини);
– при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір’ю малюка;
– внутрішньоутробно (передача вірусу від хворої матері до дитини).
    Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів жінка приймає антиретровірусні препарати, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя. При вживанні відповідних препаратів ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6 відсотків.
    Але кожному потрібно пам’ятати, що повністю уникати спілкування з ВІЛ-інфікованими не варто, адже вірус ніколи не передається у таких випадках:
– через обійми або поцілунок (проте ВІЛ може передатися, якщо в слині є домішки крові, а у обох партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині);
– через рукостискання;
– через кашель та чхання;
– при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном;
– через піт або сльози, якщо в них немає домішок крові.
   Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним захистом є уникнення ситуацій, що несуть високий ризик зараження. Мова йде про спільне використання голок та шприців (особливо ін’єкційними наркоманами), незахищені статеві зв’язки.
   Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Тому неможливо знати напевно, що статевий партнер здоровий, якщо немає результатів аналізів, що це підтверджують. Але їм можна довіряти, якщо від моменту останнього обстеження людина не вступала у потенційно небезпечний статевий контакт.
   Профілактичні заходи є основою захисту, але за умови, що Ви будете дотримуватися елементарних засобів захисту:
1. Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараженню – уникнення випадкових статевих контактів без використання презервативу.
2. Вживання ін’єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують спільні голки і шприци.
3. Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) у медичних установах і побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), що супроводжуються виділенням крові, потребує його стерилізації. Вірус СНІДу гине при кип’ятінні миттєво, при 56 оС протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезінфікуючі розчини, але спирт не знищує вірусу імунодефіциту.
4. Правильне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання передачі вірусу.
   Але низька інформованість населення щодо можливості зараження чи не зараження ВІЛ-інфекцією створює неабиякі проблеми хворим на ВІЛ, роблячи їх «білою вороною» в соціумі. Тому нам, працівникам профілактичної ланки медицини, хочеться донести до населення, що елементарні норми поведінки дозволять Вам запобігти зараженню, продовжувати спілкування з найдорожчими Вам людьми, попри особливий статус.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                       І.А. Матвійчук