Профілактика туберкульозу

     Щороку 24 березня відзначається Всесвітній день боротьби з захворюванням на туберкульоз. Хоча за критеріями ВООЗ епідемію цієї хвороби в Україні подола-но, наша країна все ж віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. За статистикою, щодня в Україні від цієї хвороби помирає 11 людей, а щороку – до 4-х тисяч. Питання боротьби з туберкульозом залишається актуальним та є питанням національної безпеки країни.
    У 2018 році по Старокостянтинівському району на туберкульоз захворіло 23 особи, 15 з них є бактеріовиділювачами туберкульозу.
     Чим же небезпечний туберкульоз?
    Туберкульоз (або ТБ – скорочення від туберкульозна бактерія) – поширене й іноді смертельне хронічне інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Туберкульоз може вражати всі органи і системи організму – очі, шкіру, кістки, суглоби, серце, мозок і мозкові оболонки, печінку, кишківник, нирки, чоловічі та жіночі статеві органи, лімфатичні вузли, однак у 95% випадків вражаються легені.
   Основним джерелом розповсюдження туберкульозу є людина, хвора на відкриту його форму. Також туберкульозом можуть хворіти 55 видів тварин та птахів й між ними і людиною можливе взаємозараження. Хворі люди і тварини виділяють збудника туберкульозу з слиною, калом, сечею, молоком, спермою. Зараження можливе і при вживанні у їжу м’яса хворих тварин. В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію.
    У більшості людей в організмі перебувають збудники туберкульозу, але хворіють далеко не всі, бо організм людини чинить опір недузі. Доведено, що лише 10 – 15% населення зазнають ризику захворіти на туберкульоз. Його розвиткові сприяють незадовільні умови життя, недостатність харчування, зниження опірності організму внаслідок різноманітних причин, спадкова схильність. Часті простудні, хронічні захворювання, СНІД, непосильна праця, антисанітарні умови життя, постійний контакт з хворим відкритою формою туберкульозу, зловживання алкого-лем, наркотиками, палінням тощо. Інші шкідливі звички значно ослаблюють опірність організму та сприяють виникненню захворювання на туберкульоз.
      Симптоми туберкульозу:
– кашель, частіше сухий, що продовжується більше ніж 2-3 тижні;
– кровохаркання (наявність крові у мокроті, що виділяється при кашлі);
– підвищення температури більше 5-7 днів;
– задуха;
– погіршення або відсутність апетиту;
– раптове схуднення.
    Для вчасного виявлення туберкульозу необхідно хоча б один раз на два роки проходити флюорографічне обстеження легенів. Особливо ретельно необхідно стежити за проходженням рентгенологічного обстеження членами сім’ї у випадку спільного проживання з хворими на будь-які легеневі захворювання.
    Для вчасного виявлення інфікування мікобактерією туберкульозу дітей до 14 років слід щороку проводити їм пробу Манту, яку ще називають туберкулінодіагно-стикою. За появи у дитини вперше в житті позитивної туберкулінової проби („туберкуліновий віраж”) усі члени сім’ї, в якій живе дитина, повинні пройти флюорографічне обстеження легень з метою виявлення джерела інфекції.
   Вчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей.
    Запобігти хворобі – це не тільки оберігатись від контакту із хворим на від-криту форму туберкульозу, але й уникати застуд, вести здоровий спосіб життя, відмовившись від зловживання алкоголем, наркотиками, тютюном, регулярно займатися загартовуванням організму. Для зміцнення опірності організму необхідно вчасно та якісно харчуватись, часто перебувати на свіжому повітрі, займатись фізкультурою.
   Несприйнятливість дитячого організму до туберкульозу значно підвищують протитуберкульозні щеплення – вакцинація БЦЖ. Щеплення вважається правильно проведеним і ефективним, якщо на плечі, де вводили вакцину БЦЖ, утворюється рубчик.
     Пам’ятайте! Туберкульоз легше і дешевше попередити, ніж вилікувати.

Помічник лікаря-епідеміолога
Старокостянтинівського міськміжрайонного
відділу ДУ ,,Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України”                                О.П. Броншвагер