19.03.2020 року завідуючий Чемеровецьким районним лабораторним відділенням ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України» Мазур В.П. прийняв участь в нараді-навчанні особового складу Чемеровецького відділення поліції Городоцького відділу ГУНП в Хмельницькій області щодо алгоритму дій профілактики коронавірусної інфекції, звертаючи особливу увагу на питання індивідуального захисту та проведення дезінфекційних заходів при цій недузі.
       Надано відповіді на ряд запитань учасників наради.

Завідуючий Чемеровецьким районним лабораторним
відділенням Кам’янець-Подільського місьміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                                  В. Мазур

   Завідуючий Чемеровецьким районним лабораторним відділенням Кам’янець-Подільського міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України» Мазур В.П. та помічник лікаря-епідеміолога вказаного відділення Ковцун-Момот В.В. 6.03.2020 року прийняли участь в нараді-навчанні медичних працівників КНП «Чемеровецький центр ПМСД» щодо виконання вимог наказів МОЗ України № 185 від 24.01.2020 року та № 552 від 25.02.2020 року з питань реагування медичних працівників в разі захворювання на коронавірусну інфекцію.
  В ході наради-навчання відпрацьовувались практичні навички одягання засобів індивідуального захисту медичних працівників. Всього в роботі наради взяло участь 54 медичних працівники.
      Надано відповіді на ряд запитань учасників наради.

Завідуючий Чемеровецьким районним лабораторним
відділенням Кам’янець-Подільського місьміжрайонного
відділу ДУ « Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                                    В. Мазур

      У 2019 році на кашлюк в Чемеровецькому районі хворіло 8 дітей по таких вікових групах: до 1 року – 2 дітей, 1- 4 роки – 2 дітей, 5 – 9 років – 4 дітей, лабораторно підтверджено 2 випадки, у 6 випадках діагноз поставлено клінічно. А вже в 2020 році зареєстрований 1 випадок, дитина до 1 року.
  Кашлюк – це вкрай заразне захворювання дихальних шляхів, викликане аеробною бактерією Bordetella pertussis, яку також називають кашлюкова паличка. Кашлюк легко поширюється від людини до людини, головним чином повітряно-крапельним шляхом при кашлі чи чханні і просто розмові. Багато дітей, які заразилися кашлюком, страждають від нападів кашлю протягом 4-8 тижнів. Найбільш небезпечне це захворювання для немовлят.
  Першими ознаками кашлюку є помірний жар, нежить, кашель, який, як правило, переходить у судомний кашель. У немовлят це може супроводжуватися періодами тимчасового припинення дихальних рухів (апное). Пневмонія є поширеним ускладненням від кашлюку, рідше виникають конвульсії і ураження головного мозку (енцефалопатія).
    Симптоми, зазвичай, з’являються через 7-10 днів після інфікування. Захворювання має класичні симптоми, проте останнім часом трапляються і стерті форма кашлюку, це стосується переважно вакцинованих осіб. Перебіг захворювання має стадійний характер. Симптоматика кашлюку нагадує бронхіт з важким нападоподібним, тривалим кашлем, який виникає переважно в нічний період. Частота нападів кашлю залежить від важкості захворювання і може складати від 15 до 50 епізодів за добу. При важкій формі, напад кашлю зазвичай закінчуватися блюванням. Перебіг захворювання триває від 5 до 12 тижнів, проте може затягуватись на довший період.

      Найважливішим у лікуванні хворих на кашлюк є правильно організований режим, нагляд за хворим та призначення фахівцем антибактеріальних препаратів.
   Також швидкому одужанню сприяють прогулянки на свіжому повітрі, особливо якщо поруч є водойми. Довге перебування в закритому приміщенні може викликати судомний кашель, тому як можна більше часу батьки повинні проводити з дитиною на вулиці. Навіть якщо напад почався вночі, бажано вивести дитину на свіже повітря і тоді напад може відступити.
     Після перенесеного кашлюку формується стійкий імунітет.
   Запобігти кашлюку можна завдяки вакцинації. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення).
 Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. АКДП містить цілі убиті клітини збудника кашлюку, а АКаДП містить безклітинний або ацелюлярний кашлюковий компонент. Обидва типи вакцин формують у щеплених дітей стійкий імунітет проти кашлюку, дифтерії та правця.
   Батькам важливо розуміти, що кашлюк досить небезпечна і важка хвороба. Аби уникнути цієї недуги необхідно робити вакцинацію та своєчасно звертатися за фаховою консультацією до медичних працівників.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                       В. Ковцун–Момот

     На протязі 7-го тижня 2020 року (10.02.2020 року – 16.02.2020 року) в Чемеровецькому районі на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип захворіло 302 особи, інтенсивний показник складає 730,0 на 100 тис населення. В тому числі 203 дітей віком до 17 років, інтенсивний показник складає 3279 на 100 тис дитячого населення, що на 35% менше в порівнянні з попереднім тижнем. Госпіталізовано 8 осіб, в тому числі 5 дітей віком до 17 років. Епідемічний поріг перевищено на 2%.
    Діагноз «грип» з початку року виставлено 22 особам, з них у 3 дітей, що значно більше, ніж за аналогічний період минулорічного епідемічного сезону, коли за весь сезон було зареєстровано всього 5 випадків.
  Розпорядженням голови Чемеровецької РДА та Чемеровецького селищного голови вводились тимчасові обмежувальні заходи у вигляді призупинення навчання у 10 закладах середньої освіти та 4 дошкільних навчальних закладах. Наразі навчання відновлено у всіх закладах.

Завідуючий Чемеровецьким районним
лабораторним відділення ДУ «Хмельницький
обласний лабораторний центр МОЗ України»                       В. Мазур

    Останніми роками істотно переглядається соціальна значимість паразитарних хвороб. Кишкові протозоози, насамперед лямбліоз, можуть створювати вторинні імунодефіцитні стани, посилювати епідеміологічно несприятливу ситуацію з кишкових бактеріозів, знижувати ефективність вакцинопрофілактики.
   У Чемеровецькому районі у 2019 році зареєстровано 1 випадок лямбліозу серед дитячого населення і у січні 2020 року вже зареєстровано 1 випадок цієї хвороби у дворічної дитини, інтенсивний показник становить 16.1 на 100 тис населення.
  Захворювання дітей цією недугою у 3-5 разів більша, ніж дорослих. Діти можуть заражатись вже з першого місяця життя.
  Лямбліоз поширений повсюдно. За даними ВООЗ, у світі на лямбліоз щорічно хворіє близько 500 млн осіб, ще у 500 тис людей захворювання протікає в скритій формі. В Україні рівень захворюваності населення на лямбліоз залишається на високому рівні і перевищує такий у провідних країнах Європи в десятки разів.
  Лямбліоз – це захворювання, яке спричиняється паразитуванням лямблій в тонкому кишківнику організму людини, де вони своєю життєдіяльністю порушують процеси всмоктування. Людина заражається лямбліозом при потраплянні в організм через ротову порожнину інвазійних цист лямблій. Факторами передачі є забруднені:
– вода (недостатньо очищена питна вода, а також вода відкритих водойм, що при купанні потрапила в організм людини);
– харчові продукти, які не пройшли відповідної термічної обробки (фрукти, овочі, ягоди);
– грунт в т.ч. пісок;
– руки;
  Цистам лямблій властива висока стійкість у зовнішньому середовищі. У воді природних водойм (ставки, річки, озера) при температурі 21-22⁰С вони живуть 1-3 місяці, на поверхні яблук – до 6 годин, на хлібі – 6-12 годин, у молочних продуктах при температурі 18-25⁰С – 12 діб, а при 2-6⁰С – до 112 діб. При температурі 60-70⁰С цисти гинуть через 5-10 хвилин, при кип’ятінні – моментально.
   Джерелом інфекції є людина, яка виділяє цисти лямблій і деякі види тварин, з якими людина часто контактує – собаки, коти, велика рогата худоба, свині та інші, серед яких теж широко розповсюджений лямбліоз. Механічними переносниками можуть бути мухи.
Для початку розвитку лямбліозу достатньо, щоб в організм потрапило 10 цист лямблій. Інкубаційний період триває від кількох днів до кількох тижнів (в середньому, 10-15 днів). Клінічні прояви дуже різноманітні, в першу чергу для захворювання характерні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту: нестійкість випорожнень, метеоризм, болі в животі, нудота, іноді блювота, зниження апетиту.
   Друга група симптомів обумовлена синдромом інтоксикації. Лямблія – паразит «туги і печалі», за влучним виразом Д.Ф. Лямбля. Перш за все це є пригнічений, депресивний стан пацієнта. Можливі також дратівливість, плаксивість, головні болі, запаморочення, серцебиття, задишка, порушення сну.
  Для лямбліозної інвазії характерні алергічні прояви, зокрема на харчові антигени (молоко, рибу, яйця, цитрусові), блідість шкірних покривів, особливо шкіри обличчя. У більшості пацієнтів зустрічається нерівномірне забарвлення шкіри, її іктеричний відтінок. Зміна шкіри долонь і підошов часто реєстрований в останні роки симптом при лямбліозі. Досить частим симптомом у хворих є ураження червоної облямівки губ (від легкого лущення і сухості до тріщин, заїд).
   В цілому для лямбліозу характерний хвилеподібний характер з періодами наростання і стихання симптоматики. При поєднанні з іншими захворюваннями лямбліоз сприяє їхньому затяжному і тяжчому перебігу (синдром «взаємного обтяження»).
   У системі боротьби з паразитарними хворобами суттєву роль відведено амбулаторно-поліклінічним установам, у тому числі амбулаторіям сімейної медицини. Сімейний лікар повинен здійснювати діагностику, надавати первинну допомогу і, що особливо важливо, проводити первинну профілактику паразитарних хвороб. Що на сьогоднішній день практично не проводиться.
   Профілактика лямбліозу, як і будь-якої кишкової інфекції, повинна бути направлена на усунення факторів передачі цист лямблій. Це покращення соціально-побутових умов, обов’язкове дотримання санітарно-гігієнічного режиму в дитячих дошкільних, лікувально-профілактичних закладах та харчових об’єктах, покращення якості питної води, рівня комунального благоустрою населених пунктів, правил утримання свійських тварин (в тому числі котів, собак та ін.).
   Кожному треба пам’ятати, що дотримання елементарних правил особистої гігієни та харчування попереджує ризик зараження не тільки лямбліозом, але й іншими інфекційними та паразитарними хворобами.

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
Кам’янець-Подільського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                        В. Ковцун-Момот

     На оперативній нараді Чемеровецької районної державної адміністрації та Чемеровецької районної ради 20.01.2020 року заслухано інформацію завідуючого Чемеровецьким районним лабораторним відділенням Мазура В.П. про стан захворюваності населення району на гострі респіраторні вірусні інфекції і грип та шляхи їх профілактики.
     Доповідачем відмічено, що з початку року за медичною допомогою звернулось 430 осіб, з них 137 дітей віком до 17 років, що є нижчим показником в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року. Однак, за даний період вже зареєстровано 4 випадки захворювання грипом серед дорослих за первинним діагнозом.
     З початку епідемічного сезону вакциновано проти грипу 139 осіб, в тому числі 59 дітей.
 Поряд із цим за матеріалами преси та телебачення доповідачем поінформовано присутніх про випадок спалаху коронавірусної інфекції в Китаї та можливі шляхи профілактики даної недуги.
   На оперативній нараді були присутні 46 осіб керівників установ та організацій району.

Завідуючий Чемеровецьким районним лабораторним
відділенням Кам’янець-Подільського місьміжрайонного
відділу ДУ « Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                      В. Мазур

    За два тижні поточного року до медичних закладів району за медичною допомогою звернулися 274 особи, інтенсивний показник 662 на 100 тис. населення, в тому числі встановлено діагноз «грип» в двох дорослих. Серед захворілих 131 дитина віком до 17 років, що складає 2115 на 100 тис. населення. Епідемічний поріг не перевищено.
    В порівнянні з аналогічним періодом 2019 року рівень захворюваності зменшився на 26,5 %. Зменшення відбулось за рахунок як дитячого так і дорослого населення: в минулому році за перших два тижні захворіло 328 осіб, інтенсивний показник 793 на 100 тис. населення. З них 185 дітей віком до 17 років, інтенсивний показник 2988 на 100 тис. населення.
    Вакцинація проти грипу на протязі двох тижнів 2020 року не проводилась. З початку епідемічного сезону в 2019 році в Чемеровецькому районі вакциновано проти грипу 139 осіб, у тому числі 59 дітей віком до 17 років. За аналогічний період минулорічного епідсезону 2018-2019 років було вакциновано всього 63 особи, з них 24 дітей.
     Обмежувальні заходи в 2020 році в районі не вводились

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                                       В. Ковцун–Момот
.

     В Чемеровецькому районі в 2019 році відмічається зниження захворюваності на скарлатину – за 11місяців зареєстровано 25 випадків захворювань проти 70 випадків за такий же період минулого року, інтенсивний показник захворюваності становить 70,1 на 100 тис населення. Але не буде лишнім інформувати населення про цю недугу.
    Серед захворілих 22 дітей: до 1 року-1 дитина, 1-4 роки – 7 дітей, 5-9 років-9 дітей, 10-14 років-4 дітей, 15-17 років – 1 дитина та 3 дорослих. Із захворілих – 6 дітей не організованих, 4 відвідують дошкільні навчальні заклади, 10 учнів загальноосвітніх шкіл , 2 студенти. У 16 хворих діагноз підтверджено лабораторно, виділено гемолітичний стрептокок.
     Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, яким зазвичай хворіють діти. Серед дорослого населення теж реєструються випадки захворювання скарлатиною, але значно рідше. Вважається, що чим менша дитина, тим в легкій формі протікає це інфекційне захворювання. Це заразне захворювання викликається гемолітичним стрептококом.
       Захворюваність на скарлатину збільшується в осінньо-зимовий період.
      Передача інфекції від хворого відбувається повітряно-крапельним шляхом.
     Тривалість інкубаційного періоду – від декількох годин до 12 днів.
   Типова форма скарлатини починається гостро: температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні. Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з’являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі – спочатку на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу.
    Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво червоні, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника). Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик вкривається сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають, а забарвлення язика стає яскраво червоним (так званий «малиновий язик»).

  Температура тіла зберігається упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях відбувається характерне злущення шкіри.
     Найважливішими профілактичними заходами є раннє виявлення та ізоляція хворих дітей і носіїв інфекції, та прийняття карантинних мір (в школах, дитячих садках, медичних установах). При стаціонарному лікуванні дітей виписують не швидше, ніж на 10-й день, після чого лікування продовжується в домашніх умовах ще 12 днів. Отже, дитина після скарлатини може повернутися в свій колектив не швидше, ніж на 22-й день при умові, що бактеріологічні дослідження на присутність збудника є негативними. Діти, які були в контакті з хворими дітьми, протягом 7 днів після контакту не повинні відвідувати дитячі заклади.
     Особливу увагу слід приділяти виявленню атипових і стертих форм, оскільки епідеміологічне значення хворих з цими формами скарлатини досить велике.
      Дієва профілактика скарлатини включає:
– дотримання правил особистої гігієни;
– дезінфекцію особистих речей;
– регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
– обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
Кам’янець-Подільського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                              В. Ковцун-Момот

    За 11 місяців 2019 року у Чемеровецькому районі зареєстровано 11 випадків захворювань сальмонельозом, проти 9 випадків за такий же період минулого року. Інтенсивний показник захворюваності становить 26,6 на 100 тис населення. Наявний незначний ріст однак спалахів не зареєстровано.
     Із 11 захворівших в 9 виявлено сальмонелу ентерітідіс біовар єна, що складає 81.8 відсотків. В 1 хворого виявлено сальмонелу ява, та у 1 хворого сальмонелу тіфімуріум біовар «в».
      Серед захворілих 4 дітей: 1-4 роки – 1 дитина, 15-17 років – 3 дітей, 7 дорослих. Із захворілих – 1 дитина не організована, 3 студенти, із дорослих: 2 студенти, 1 робочий, 4 безробітних. Захворюваність реєструвалась у 7 випадках серед сільського населення, у 4 випадках серед міського населення.
      Всі хворі лікувались в інфекційному відділенні КНП «Чемеровецька ЦРЛ».
Розслідувано 9 вогнищ кишкових інфекцій. З метою встановлення джерела збудника інфекцій та локалізації вогнищ інфекційних захворювань обстежено 24 особи контактуючих, виявлений 1 носій.
   При проведенні епідрозслідування встановлено, що ймовірним фактором передачі збудника інфекції – яйця придбані на ринку та м’ясо куряче.
  В вогнищах проведена заключна дезінфекція, проведено бесіди щодо профілактики кишкових захворювань.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                  В. Ковцун–Момот

       На оперативній нараді Чемеровецької районної державної адміністрації та Чемеровецької районної ради 25.11.2019 року, в зв’язку із нещодавнім випадком захворювання на дифтерію жителя району, в черговий раз заслухано інформацію завідуючого Чемеровецьким районним лабораторним відділенням Мазура В.П. по проблемі захворюваності населення на дифтерію та шляхи її профілактики.
    Доповідачем звернено особливу увагу на необхідність щеплень дітей згідно Календаря щеплень та дорослого населення 1 раз в 10 років від цієї недуги. Необхідна вакцина в лікувальних закладах для щеплень є, щеплення проводяться безкоштовно всім категоріям населення.
       Відрадно, що натепер в лікувальних закладах району щеплюється щоденно 80-100 дорослих осіб від дифтерії та правця, що в 2-3 рази більше ніж раніше. Зменшується кількість відмов дорослих від щеплень своїх дітей. Якщо на початок року таких відмов було біля 200, то зараз їх біля 100.
    На оперативній нараді були присутні 45 осіб керівників установ та організацій району, яким роздано підготовлені Хмельницьким обласним центром громадського здоров’я пам’ятки «Дифтерія небезпечна. Захистіть себе!!!»

Завідувач Чемеровецьким районним лабораторним
відділенням Кам’янець-Подільського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                      В. Мазур

  Згідно «Плану моніторингових досліджень об’єктів навколишнього середовища, лікувально-профілактичних закладів, загальноосвітніх та закладів дошкільної освіти на 2019 рік», працівниками Чемеровецького районного лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» в жовтні-листопаді 2019 року відібрано та досліджено 15 проб води питної з криниць громадського користування в селах Жердя, Красноставці та смт. Закупне на відповідність вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»
   На жаль, у 80% випадків (12 проб) виявлено перевищення граничнодопустимих концентрацій нітратів – від 77,0 до 160,0 мг/дм3 – при нормі до 50 мг/дм3 та у 67% досліджень ( 10 проб) у воді наявні колі-форми і в 7 пробах виявлені бактерії групи кишкової палички, що вкрай неприпустимо.
       Порівнюючи з результатами досліджень криничної води в першому півріччі поточного року, де з 25 проб 18 не відповідали гігієнічним вимогам, що склало 72 %, вода в криницях не стає кращою.
     Результати даних досліджень надані керівникам органів місцевого самоврядування з пропозиціями щодо приведення показників якості води у відповідність до існуючих норм.

Лікар-лаборант-гігієніст Чемеровецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                               О.Полудняк

     Хоча на території району випадків поліомієліту не реєструвалось на протязі останніх десятків років насторога серед населення щодо даної хвороби має мати місце, так як за даними щотижневого моніторингу в Україні із січня 2019 року по 15 вересня 2019 року зареєстровано 99 випадків гострих в’ялих паралічів. В Україні в поточному 2019 році вже зареєстровано 1 випадок поліомієліту.
  В 1950-ті роки в Україні було зареєстровано більш як 19 тисяч випадків захворювання на поліомієліт – так, тільки в 1958 році були паралізовані 3768 дітей. Потім за рахунок профілактики та планової вакцинації рівень захворюваності на цю хворобу почав знижуватися і в 1992-1996 роках в Україні було зареєстровано 32 випадки поліомієліту. Після цього за активної участі Ротарі в Україні та глобальних партнерів була проведена додаткова масова вакцинація близько 2 мільйонів дітей і надалі рівень планової вакцинації від поліомієліту тримався на рівні більш як 90% багато років.
   Але в липні 2015 року були зафіксовані два випадки захворювання дітей на поліомієліт на Закарпатті і наприкінці серпня 2015 року міжнародними організаціями з охорони здоров’я було підтверджено спалах поліомієліту в Україні. Причиною спалаху поліомієліту є хронічно низький рівень імунізації в країні за останні декілька років. У 2014 р. менше 50 відсотків дітей були вакциновані взагалі або вакциновані не повністю. В 2015 р. рівень імунізації проти поліомієліту серед дітей до року впав ще більше, до 14 відсотків , що стало причиною реєстрації в Україні щороку від 2 до 10 випадків поліомієліту щороку.
    Поліомієліт – це невиліковне інфекційне захворювання. Його спричиняє вірус поліо. що уражає нервову систему та призводить до паралічу, від якого жертви страждають усе життя. 5-10% з тих, що захворіли, помирають через ураження дихальних м’язів. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше – через брудні руки, заражену їжу та воду. Він може передаватися від дитини до дитини та інфікувати без жодних симптомів, поки не призведе до зараження та паралічу тієї дитини, яка не має щеплення.
    Захворіти на поліомієліт може кожна не вакцинована людина – і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років.
       Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів.
Хвороба може призвести до смерті.
      Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:
   Жодних симптомів – без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
   Грипоподібні симптоми – лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання – протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
     Рухові розлади – сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.
     Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.
     Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.
     На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.
  Поліомієліт неможливо вилікувати, але йому можна запобігти, зробивши щеплення. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.
  Вакцинація – єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя.
    В Україні діти отримують безкоштовні щеплення від 10 захворювань за 6 разів протягом перших півтора року життя.
      Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:
1 щеплення – 2-й місяць життя дитини
2 щеплення – 4-й місяць
3 щеплення – 6-й місяць
4 щеплення – 18-й місяць
5 щеплення – 6 років
6 щеплення – 14 років
Доброго Вам здоров’я!

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                              В. Ковцун–Момот

    За 9 місяців 2019 року у Чемеровецькому районі зареєстровано 22 випадки захворювань гострими кишковими інфекціями, з них 7 ротавірусних ентеритів, проти 28 випадків за такий же період минулого року. Інтенсивний показник захворюваності становить 53,1 на 100 тис населення. Спалахів не зареєстровано.
    Серед захворілих 10 дітей: до 1 року – 2 дітей , 1-4 роки – 7 дітей, 5-9 років – 1 дитина, 12 дорослих. Із захворілих – 6 дітей не організованих, 3 дітей відвідують заклади дошкільної освіти, 1 – загальноосвітній заклад, із дорослих: 1 кухар загальноосвітнього закладу, 1 особа у відпустці по догляду за дитиною, 1 священнослужитель, 2 безробітних. 7 пенсіонерів.
   Всі хворі лікувались в інфекційному відділенні КНП «Чемеровецька ЦРЛ», 1 дитина лікувалась у Хмельницькій інфекційній лікарні.
Розслідувано 30 вогнищ кишкових інфекцій.
    З метою встановлення джерела збудника інфекцій та локалізації вогнищ інфекційних захворювань обстежено 61 особу з числа контактуючих, в тому числі 6 осіб декретованого контингенту. В 30 вогнищах проведена заключна дезінфекція. Проведена дезінфекція 24 криниць за епідпоказниками.
    В вогнищах інфекцій проведено бесіди щодо профілактики захворювань.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                  В. Ковцун–Момот

     Короста – одне з найбільш поширених інфекційних захворювань, яке викликається зовнішніми паразитами людини. У 2019 році на коросту захворіли 10 мешканців Чемеровецького району.
     В останні десятиліття короста почала розглядатися як соціальне лихо, пов’язане з бідністю, недотриманням належних заходів санітарії і гігієни, міграцією населення, зростанням кількості подорожей, та характеризується підвищеною сприятливістю людей до зараження цією хворобою.
    Короста – це паразитарна заразна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ. Кліщ паразитує тільки на шкірі людини. Цикл розвитку коростяного кліща триває 14-20 днів. Його життєвий цикл складається з двох періодів – репродуктивного (від яйця до личинки) і метаморфічного (від личинки до молодого кліща). Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самки і личинки – німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул (вузликів), поодиноких везикул, ледве помітних ходів. У день запліднена самка перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Посилення свербожу ввечері і вночі пояснюється добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.
      Короста з вираженими симптомами розвивається в середньому через 4 тижні після потрапляння на шкіру людини хоча б однієї заплідненої самки. У разі задавненої корости на шкірі хворої людини міститься від 3 до 30 живих самок. За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюється рідкість непрямого способу зараження.
        Фактори, що сприяють зараженню коростяним кліщем:
– перебування в неналежних санітарно-гігієнічних умовах;
– забруднені шкірні покриви;
– посилене потовиділення;
– хронічні хвороби астенізуючого типу: цукровий діабет, вегето-судинна дистонія, дефіцит маси тіла (гіпотрофія) або, навпаки, ожиріння, діенцефальні розлади та інші
    Основний шлях поширення хвороби – сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.
    Чинники, що сприяють поширенню корости: утримання дітей у колективах (дошкільні дитячі заклади, інтернати, школи), міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження, під час масових міграцій населення та воєнних дій), нехтування правилами особистої гігієни, несвоєчасне звернення за медичною допомогою, нераціональне самолікування, діагностичні помилки лікарів, відсутність огляду і лікування контактних осіб тощо.
    Крім людської шкіри, сприятливим ґрунтом для проживання коростяних кліщів є натуральні тканини (шерсть, шовк, бавовна), дерев’яні предмети, де скупчився домашній пил; тому лікування корости супроводжується інсектицидною обробкою зручних місць проживання кліща.
    Локалізуються коростяні кліщі у складках між пальцями на руках, шкірі з боків пальців;
– внутрішній стороні променезап’ясткових суглобів в області згину;
– передпліччі і лікті в області розгинальних поверхонь;
– передній частині бічних поверхонь тіла;
– передній стінці пахвових ямок;
– довкола сосків грудних (молочних) залоз;
– в області живота, особливо вразлива навколопупкова зона;
– шкірних покривах гомілок, стегон, сідниць;
– у геніталіях у чоловіків .
       Вибір кліщами саме вищевказаних ділянок тіла пояснюється тим, що коростяні зудні воліють мешкати в місцях, де роговий шар епідермісу найбільш тонкий.
     Короста у дітей локалізується дещо по іншому, захоплюючи внутрішній край стопи, шкіри на підошвах ніг, сідниць і внутрішню поверхні кистей рук (долоні), область обличчя і шкіру на голові.
       Що потрібно знати хворим на коросту?
1. Короста ніколи не проходить сама по собі. Вона може тривати місяцями і роками, іноді перестаючи турбувати хворого, але рано чи пізно симптоми корости знову проявляться.
2. Для повного виліковування хвороби, необхідно всього лише знищити зуднів і відкладені яйця, що легко досягається місцевою терапією.
3. Загального лікування дане захворювання не вимагає.
4. Лікування призначає лікар – дерматолог.
5. Запущена короста з ускладненнями здатна стати причиною імпетиго, ектими, дерматиту, фолікуліту, фурункульозу, нефропатії, а також серцевого ревматизму.
     Всі особи, що знаходилися в осередку зараження разом з хворим на коросту, повинні проходити одночасне лікування, щоб уникнути повторної інвазії.
      Крім медичних засобів, які застосовуються для нанесення на шкіру за рекомендацією лікаря, велике значення має дотримання санітарно-гігієнічного режиму, щоденне миття, заміна натільної білизни, кип’ятіння та прасування натільної та постільної білизни, прання речей в машині при 90 градусах півтори години дозволяє убити кліщів. Верхній одяг необхідно почистити пилососом, особливо всередині, де знаходяться шви.
     Ці заходи обов’язкові для всіх членів родини. Слідкуйте за чистотою шкіри! Будьте здорові!

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                           В. Ковцун–Момот

   Випадків покусів людей тваринами в Чемеровецькому районі не меншає. Тому слід ще раз нагадати про те, звідки чекає небезпека.
 Протягом 8 місяців 2019 року за медичною допомогою з приводу покусів звернулась 21 особа, із них покусаних: собаками 9 осіб, всі собаки домашні, покусаних котами – 7, із них домашніми – 6, бродячими – 1, щурами -2, ондатрою -1, їжаком -1. Курс антирабічних щеплень призначено 5 особам.
 Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні залишається неблагополучною. Природні вогнища сказу існують практично на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед тварин та випадки загибелі людей внаслідок захворювання на сказ.
  СКАЗ – особливо небезпечне інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю (летально).
    Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною через покуси, ослиненя, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду (від моменту зараження до перших проявів хвороби) залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин – 7-8 днів, для людей – від 2-ох тижнів до одного року. З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти: слинні, слизові, підшлункова, молочні залози.
  Перші ознаки захворювання мають загальний характер та стосуються дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи. Загибель тварини або смерть людини наступає внаслідок дихальної недостатності.
   Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин, людей.
   Основним джерелом вірусу сказу в Україні, які на більшій частині Європи, є лисиця червона, яка є найбільш масовим видом хижаків в Україні – приблизно 70% від загальної кількості хижаків. Сказ підтримується там, де щільність червоної лисиці досягає більше однієї голові на 1000 га угідь.
   Хвора на сказ лисиця може за добу пробігати 10-15 км, контактуючи з безмежною кількістю різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. А це, в свою чергу, збільшує питому вагу хворих на сказ свійських тварин та наближає сказ до людини.
   Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, чисельність яких за останні роки не набуває тенденції до зменшення, а також собаки та коти, власники яких порушують правила їх утримання (не проводяться профілактичні щеплення проти сказу). Це, в свою чергу, сприяє утворенню антропургічних осередків сказу (міського типу, коли хворі на сказ тварини мешкають безпосередньо в населених пунктах).
   Щоб захистити себе від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
– дворових собак утримувати у вольєрах, вигулювати на короткому повідку та у намордниках, щорічно робити профілактичні щеплення;
– уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
– вживати заходи з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
– мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині;
    Що ж робити, коли вас покусала тварина?
– рану необхідно ретельно промити мильним розчином, а краї обробити 70% розчином спирту або 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку;
– своєчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою для вирішення питання щодо необхідності проведення антирабічних щеплень (щеплення актуальні, коли курс розпочато в перші 14 днів від моменту зараження); перш за все, звернутись до сімейного лікаря за місцем проживання, а при тяжкому
випадку викликати негайно швидку допомогу за номером 103;
– під час курсу антирабічних щеплень — не пропускати процедури та не переривати курс, дотримуватись режиму, встановленого лікарем, не вживати алкоголю, уникати переохолоджень та перегрівань;
– тварину, яка завдала ушкоджень людині, НЕ ВБИВАТИ, за нею необхідно спостерігати протягом 10 діб (при зверненні потерпілого за медичною допомогою лікувальний заклад інформує територіальні установи).
   Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити. Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                           В. Ковцун–Момот

    За останні роки у Чемеровецькому районі випадків захворювань на епідемічний паротит не зареєстровано, однак насторога має бути.
  Епідемічний паротит («свинка») спричиняється фільтрованим вірусом, не стійким у зовнішньому середовищі, і тому заразитися свинкою можна лише при відносно тісному контакті з хворим або вірусоносієм, у слині або слизі якого міститься вірус. Особливо небезпечні щодо цього хворі з легкою або стертою формою, які переносять «свинку» на ногах, відвідуючи дитячий садок або школу. Тоді виникає вогнище інфекції, яке зберігається досить довгий час -2-3 місяці.
    Частіше хворіють діти віком від 5 до 15 років, але можливі епідемічні спалахи поміж дорослих людей. Дорослі переносять недугу значно важче. Після одужання вони мають стійкий імунітет і повторно не хворіють.
    Зростання захворюваності припадає на холодну пору року. Збудник паротиту передається повітряно-крапельним шляхом, але тому що хворий не кашляє і не чхає, вірус не виділяється у такій великій кількості, як, наприклад, вірус грипу, але вірус знаходиться в оточенні хворого і тому здорові діти, що були поблизу, інфікуються.
   Через слизову оболонку носа та рота збудник потрапляє в кров і вражає слинні залози, частіше привушні. Інкубаційний період триває від14 до 21 дня. Хвороба починається з головного болю, погіршення апетиту, підвищення температури до 38,5–39,50 С. З’являється припухлість спочатку однієї привушної слинної залози, потім ця припухлість сповзає на шию, через що мочка вуха відкопилюється, обличчя круглішає і набуває того вигляду, що надав хворобі назву «свинка». Обмацування слинних залоз дещо болісне, вони затверділі, але шкіра над ними не червоніє. Припиняється виділення слини.
   За типового перебігу хвороби температура знижується на 3-4 день, припухлість поступово спадає і повністю зникає на 8-10 день.
    Іноді хвороба може ускладнитися панкреатитом (запалення підшлункової залози).
    У деяких випадках вірус епідемічного паротиту впливає на мозкові оболонки, внаслідок чого виникає їхнє запалення – менінгіт. Частіше трапляється на 4-5 день захворювання
    Найчастіше епідемічний паротит минає без ускладнень, але в деяких випадках залишає наслідки на все життя. Це стосується хлопчиків, у яких «свинка» може спричинити запалення яєчок- орхіт. Яєчко припухає, червоніє, з’являється біль, що віддає у пахвину.
    Через кілька днів симптоми зникають. Іноді перенесений орхіт позначається на функції статевих залоз і може призвести до безпліддя. Профілактикою такого ускладнення є необхідність дотримуватися постільного режиму, не охолоджуватися. Не робити різких рухів. На яєчка – зігрівальний компрес, а також підтримуючу пов’язку.
  Лікування хворих на епідемічний паротит не потребує специфічних ліків, особливо важливий догляд. Необхідно дотримуватися постільного режиму. На уражену слинну залозу накласти зігрівальний компрес, а коли припухлість почне зменшуватись. На залозу накладають марлеву пов’язку з товстим шаром вати. Необхідно часто полоскати рот. У важких випадках лікар призначає антибіотики.
     Їжа має бути напіврідкою – каші, пюре, киселі , компоти.
    Основним методом специфічної профілактики епідемічного паротиту у дітей є щеплення живою вакциною ЖПВ, яке відбувається планово при досягненні дитиною однорічного віку. Потім виконується повторне щеплення в 6 років тривакциною від краснухи, кору і свинки. Щеплення дітей дозволяє значно зменшити захворюваність на епідемічний паротит та ризик появи ускладнень.
    Що стосується загальних методів профілактики, вони полягають в ізоляції дитини до повного одужання. При цьому ізоляція триває не менше 9 днів.
  При виявленні епідемічного паротиту в групі дітей карантинні заходи проводяться протягом 21 дня. При цьому нещеплені діти, що контактують з хворим, також підлягають вакцинації.

Помічник лікаря-епідеміолога Чемеровецького районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                  В. Ковцун-Момот

   За 8 місяців 2019 року у Чемеровецькому районі зареєстровано 3 випадки захворювань гепатитом А студентів професійно-технічного училища.
    Вірусний гепатит А – (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостра інфекційна хвороба з фекально – оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу.
   Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненням хворої людини, предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни, хворі на гепатит А можуть інфікувати інших осіб у родині та навіть статевих партнерів.
     Поширення вірусу відбувається переважно в теплий період року. Однак через тривалий інкубаційний період характеризується сплесками інфекцій навесні і восени. Проблема водного фактору передачі вірусу гепатиту А в окремих регіонах стоїть дуже гостро. Особливо небезпечним для спалаху гепатиту А є весняний паводок в березні-квітні, що забезпечує вірусне забруднення води у водопровідних мережах, які перебувають в незадовільному стані. Найбільш високий рівень захворюваності спостерігається серед дітей у віці до 15 років, при цьому кожні 5-10 років трапляються великі епідемії.
      Період від зараження до перших ознак хвороби (інкубаційний період) – 7-50 днів (в середньому 15-45 днів). До вірусу сприйнятливі всі люди, незалежно від віку.
    У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищення температури до 38,5 0 С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, можливим першінням у горлі. Хвора людина відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребір’ї. На третій день захворювання сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного пива). Можливе свербіння шкіри.
   Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.
     Загострення та рецидиви спостерігаються у 2,5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов’язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників. Після перенесеного захворювання можливе формування ускладнень з ураженням жовчних шляхів та гастродуоденальної зони, перехід у хронічний гепатит та цироз печінки. Для вірусного гепатиту А характерні спалахи, які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).
    Як уникнути зараження вірусом гепатиту А:
1.Вода для пиття, приготування їжі та миття посуду має бути належної якості.
2. В дитячих організованих колективах використовувати для пиття лише перекип’ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися) .
3. При неорганізованому відпочинку для пиття та приготування їжі мати з
собою запас питної води (краще бутильовану).
4. Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити
питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом.
5. Суворо дотримуватись правил особистої гігієни – обов’язково мити руки з
милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування
туалету.
6. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання
терміново звернутись до лікаря.
  Основними профілактичними заходами, які спрямовані на запобігання поширення захворювання вірусним гепатитом А, є покращення комунального благоустрою міст та сіл, забезпечення населення доброякісною питною водою, дотримання правил особистої гігієни при приготуванні страв, якісне миття фруктів та овочів.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                             В. Ковцун–Момот

      Слово педикульоз в багатьох з нас викликає неприємні відчуття, але згадати про нього все ж таки доведеться. Після літніх канікул розпочнуться заняття у школах , відповідно необхідні огляди учнів на наявність вошивості.
     Педикульоз – це паразитарне захворювання волосся і шкіри людини. Його спричиняють маленькі комахи (воші) – паразити, які подразнюють шкіру своїми покусами. Паразити заселяють шкірні покриви шиї і голови і починають харчуватися кров’ю господаря. Воші є переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Головна воша найчастіше живе у волосистій частині голови, в основному, на скронях, потилиці, тім’ї, але може зустрічатися також на тілі, одязі, білизні.
    Цією хворобою може інфікуватися кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з особами, хворими на педикульоз, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами, одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. Людина може бути уражена педикульозом у громадському транспорті, магазині, басейні, за місцем навчання чи роботи. Більш того, воша може протягом 2-3 днів чекати нового господаря. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та невиконання правил особистої гігієни.
        Воші, на жаль, вічно супроводжували людину. Ще до нашої ери Геродот писав про те, що єгипетські жриці так ретельно виголювали голови для того, щоб убезпечити себе від неприємних комах-вошей. На відміну від цілого ряду захворювань, які людство практично подолало, педикульоз пройшов крізь століття.
       Різновиди педикульозу: головний (паразитування вошей на волосистій частині голови переважно на скронях, потилиці, тім’ї, а також у вусах, бороді), лобковий (паразитування цих комах в області оволосіння лобка), платтяний (паразитування вошей в складках одягу, білизни).
   Платтяний педикульоз при певній епідеміологічній обстановці небезпечний такими трансмісивними захворюваннями як висипний тиф та іншими рикетсіозами).
     Педикульоз часто розвивається при несприятливих гігієнічних умовах, неохайності, в місцях колективного проживання великих кількостей людей, при спільному використанні гребенів, головних уборів, шарфів, одягу, предмети побуту, постільну білизну, безладних статевих зв’язках, передається тільки від людини до людини. Передача від тварин неможлива, так як воші є видоспецифічними.
     Симптомами захворювання є свербіж в місці укусу, розчухи, скоринки на голові, дрібні сіруваті плями в місці укусів вошей, виявлення безпосередньо паразитів: вошей і гнид на волоссі.
    Педикульоз більше поширений серед дітей. Особливо часто з педикульозом доводиться стикатися батькам, чиї діти відвідують дитячий садок, школу, спортивні секції, відправляються в походи і табори. Якщо дорослий здатний звернути увагу на підозрілу особу і вчасно відсунутися в сторону, то діти настільки безтурботні, що можуть користуватися чужими гребінцями і головними уборами, тощо. Але не можна вважати педикульоз тільки результатом неохайності. Дослідження, проведені останніми роками в Європі, довели, що воша любить чисте волосся і не боїться води, плаває і бігає (але не стрибає).
     Причинами спалахів педикульозу вважається пом’якшення клімату, часта реінфекція, пов’язана з відсутністю одночасного колективного лікування як в школі, так і вдома; недостатньою інформованістю батьків про педикульоз і неправильним застосуванням засобів боротьби з ним.
   Як позбутися вошей? В даний час у аптеках продаються препарати у вигляді шампунів, мазей, аерозолів для боротьби з вошами. Більшість з них є досить токсичними і протипоказані для застосування у дітей, вагітних і жінок, що годують. При використанні препаратів дуже важливо дотримуватися інструкцій і враховувати протипоказання. Протипедикульозні шампуні зазвичай діють як на дорослих особин-вошей, так і мають овоцидну дію на гнид. Але в боротьбі з педикульозом якраз найважче – позбавлення від гнид. Навіть після використання якісного шампуню частина гнид все одно може виживати. Тому для позбавлення від них використовують механічні засоби видалення. Гниди можна знімати з волосся вручну, але найкраще використовувати гребінці з дуже частим кроком, вичісуючи їх. На видалення гнид часом іде не один день. Якщо волосся довге, то рекомендується їх підстригти або хоча б вкоротити . Якщо воші з’явилися у одного члена сім’ї, профілактична процедура миття голови за допомогою спеціального шампуню не завадить і всім членам родини.
       З профілактичною метою мінімум один раз у сім днів при яскравому освітленні треба ретельно оглядати голову дитини і прочісувати волосся. Особливо це стосується дітей, які відвідують дитячі колективи або тільки що повернулися з поїздки або санаторію. При наявності контактів, а також, якщо воші виявлені у якогось одного члена сім’ї, то всім необхідно профілактичне лікування. Дівчаткам, які мають густі довге волосся, краще заплітати кіски. Також можна збирати волосся на потилиці під сіточку. Для профілактики головного педикульозу не слід використовувати лікарські препарати. Це пояснюється їх високою токсичністю. Має сенс мити голову шампунем і використовувати ополіскувач, який забезпечує гладкість і шовковистість волосся. Адже чим волосся більш слизьке, тим складніше вошам до нього причепитися.
       Діти, уражені педикульозом, з моменту виявлення відсторонюються від відвідування занять, медичний працівник дає батькам рекомендації по протипедикульозній обробці і допускає дитину в колектив тільки при відсутності вошей та гнид.

Помічник лікаря–епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                 В. Ковцун–Момот

     В Чемеровецькому районі в 2019 році випадків дизентерії не зареєстровано, однак забувати про неї не можна.
   Дизентерія – це гостра або хронічна інфекція, яка протікає з явищами загальної інтоксикації і вражає переважно товстий кишечник людини. Захворювання може мати як гострий, так і хронічний характер. Збудник дизентерії у дорослих і дітей – різні види кишкових паличок, які проникають в організм під час вживання заражених продуктів харчування або при контактах з хворою людиною. Поширенню дизентерії сприяють антисанітарні умови і недотримання елементарних правил особистої гігієни. Через це дизентерія отримала влучну назву – «хвороба брудних рук».
      Інфекція викликається різними видами дизентерійних паличок. Як правило, найбільшу активність проявляють види Зонне і Флекснера, які селяться в складках товстої кишки. У зовнішнє середовище збудник дизентерії потрапляє з випорожненнями хворої людини. Бактерії мають властивість накопичуватися в різних харчових продуктах і воді. Нерідко виявляється дизентерія у дітей в перші два роки життя, що пов’язано з допитливістю малюків і звичкою «тягти в рот» будь-які предмети, що потрапили під руку.
     Потрапляючи в шлунок людини, частина бактерій гине. Решта збудників дизентерії проникають в кишечник, де продукти їх життєдіяльності викликають некротичні та запальні процеси. Симптоми пов’язані з отруєнням організму токсинами, які всмоктуються стінками товстої і прямої кишок, потрапляють в кров і викликають загальну інтоксикацію. Найбільш важко таке отруєння переносять маленькі діти і люди похилого віку, імунна система яких недостатньо сильна для ефективної протидії отруйним речовинам.
     Інкубаційний період дизентерії становить 2-3 доби, але в деяких випадках перші ознаки хвороби можуть проявитися вже через кілька годин після вживання заражених продуктів. До основних симптомів дизентерії можна віднести:
• рідкий стілець з включеннями слизу і кров’яних згустків;
• тенезми – помилкові позиви до спорожнення;
• нудоту, блювоту;
• головні болі;
• втрату апетиту;
• загальну слабкість, швидку стомлюваність;
• зневоднення організму;
• підвищення температури тіла.
    Дизентерія починається гостро. Спочатку пацієнти відчувають легкий озноб і зниження апетиту, але потім до цих проявів приєднуються тупі болі в животі і ознаки токсикозу, який може варіюватися від легкої форми (незначні судоми) до найтяжчих станів, що супроводжуються сплутаністю свідомості і неврологічними розладами. Різна і частота актів дефекації – від 2-3 разів на добу до практично безперервної діареї. Як вже було сказано вище, при частому стільці дизентерія у дорослих часто супроводжується зневодненням організму.
     У дітей дизентерія розвивається дещо інакше. У новонароджених хвороба часто характеризується безсимптомним перебігом, але триває набагато довше, ніж у дорослих. Якщо зневоднення супроводжується неправильною дієтою і неадекватним лікуванням дизентерії, то надалі дитина може страждати від дистрофії. У дітей старших одного року зазвичай розвивається ентероколітична дизентерія. Симптоми дизентерії типові для харчових інтоксикацій, проявляються досить гостро і спостерігаються протягом 7-8 днів. Для підтвердження наявності хвороботворних бактерій в кишечнику використовуються бактеріологічні дослідження випорожнень дитини.
     Дизентерія – це інфекція, яка дуже заразна, тому хворий обов’язково проходить лікування в інфекційному відділенні лікарні. При виникненні симптомів захворювання слід викликати швидку допомогу. Лікування полягає в прийомі антибактеріальних, дезінтоксикаційних та інших ліків і дотриманні дієти: легка, нежирна їжа, пиття.
Дбайте про своє здоров’я!

Помічник лікаря – епідеміолога Чемеровецького
районного лабораторного відділення
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                В. Ковцун–Момот