Волочиське районне лабораторне відділення


   Туберкульоз залишається однією із найбільш актуальних і болючих проблем сьогодення, поширення якого набуває загрозливого характеру як у цілому світі, так і в Україні. Наразі Україна – на другому місці в Європі за захворюваності на туберкульоз (із розрахунку кількості хворих на 100 000 людей). Крім того, кожен п’ятий хворий на туберкульоз є носієм ВІЛ.
    У Волочиському районі за 10 місяців поточного року зареєстровано 12 випадків вперше виявленого туберкульозу (інтенсивний показник 24,2 на 100 тисяч населення), проти 20 випадків за аналогічний період минулого року (інтенсивний показник 40,4 на 100 тисяч населення).
 Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу (паличка Коха). Туберкульоз вражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше – легені.
   Зараження відбувається повітряно-пиловим, повітряно-крапельним шляхом, а також через їжу, посуд, побутові речі хворого. Причинами розвитку захворювання на туберкульоз може послужити знижений імунітет, тривалий стрес, депресії, виразкова хвороба, цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, а також недостатнє харчування, виснажлива праця. Його характерними ознаками є кашель з мокротинням, тривале підвищення температури тіла, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення особливо вночі, задишка, кровохаркання.
  В деяких випадках, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або проявляється лише один із симптомів. Флюорографія, рентгенографія дозволяє виявити хворобу на ранніх стадіях. Особливого ризику зазнають легені курців, тому що в тютюні міститься багато токсичних речовин , які подразнюють слизову бронхів, і вони стають набагато чутливими для проникнення мікобактерії туберкульозу. Тому серед хворих 90% осіб, які палять.
     Є багато видів мікобактерії туберкульозу. Вони дуже стійкі в навколишньому середовищі: у річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у ґрунті 1-2 роки, у пилу до 10 діб, у приміщеннях – до 1,5 місяців. Вони добре витримують нагрівання до +850 С і охолодження до – 2000С. При температурі – 200С живуть до 7 років.
    Ультрафіолетові промені вбивають палички туберкульозу через 2-3 хвилини, вони гинуть при кип’ятінні, від дії дезінфікуючих речовин.
  Часто туберкульоз протікає під маскою грипу, бронхіту, пневмонії. Його початок здебільшого не помітний.
    Після виявлення хворого на туберкульоз усі члени його родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні хворого з бактеріовиділенням проводиться дезобробка з використанням дезінфікуючих засобів, посуд, постільні речі та засоби особистої гігієни підлягають знезараженню.
    Найчастіше дієвим способом профілактики туберкульозу є ведення здорового способу життя, заняття фізкультурою та спортом, дотримання санітарно-гігієнічних норм поведінки в побуті, належна увага до стану свого здоров’я, своєчасне флюорографічне обстеження.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                            Корман Л.О.

   Якщо згадати історію, то згадане захворювання, що нагадує дифтерію, зустрічалося ще у напрацьованих матеріалах Гіппократа у V-IV столітті до нашої ери. У різних країнах цю хворобу називали по різному: “сицилійська хвороба”, “єгипетська хвороба”, “задушлива хвороба”. Видатний французький лікар П’єр Фідель Бретонно описав різні клінічні форми “смертельної виразки глотки”, він же запропонував назву хвороби –”дифтерит”. Але згодом його учень замінив термін “дифтерит”, на термін, який використовується і на сьогоднішній день – “дифтерія”. Ще у далекому 1923 році французький біолог завдяки своїй клопіткій праці одержав дифтерійний анатоксин, який стали використовувати для планової вакцинації проти дифтерії.
      Завдяки імунізації, яка проводилася з 1930 року, дифтерія була ліквідована як масова епідемічна хвороба. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків.
Збудником дифтерії є грампозитивні палички, які не утворюють спор і капсул. Основним фактором патогенності збудника є екзотоксин. Це один з найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. Дифтерійний збудник стійкий у навколишньому середовищі – у дифтерійних плівках, на предметах побуту, у трупах зберігається близько 2-х тижнів, у воді до 3-х тижнів. Але миттєво гине при кип’ятінні й протягом двох-трьох хвилин під дією дезінфікуючих засобів.
     Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь – яку клінічну форму, а також бактеріоносії. Бактеріовиділення у хворого починається з кінця інкубаційного періоду і триває до повної санації ротоглотки, у деяких випадках може формуватися вторинне носійство.
  Носієм вважають клінічно здорову людину, в організмі якої знаходиться збудник інфекції. “Здорові” бактеріоносії виділяють у зовнішнє середовище меншу кількість збудників, порівняно з клінічно вираженою інфекцією. Однак вони становлять небезпеку з точки зору джерел розповсюдження інфекції. Носійство здоровими особами, що раніше не хворіли, і не були щепленими, короткочасне. Переважна більшість носіїв на сьогодні не виявляється і не реєструється.
   Оскільки носії найчастіше не знають про виділення ними хвороботворних мікробів у навколишнє середовище й через це не дотримуються необхідного санітарного режиму. Їхня небезпека перевищує небезпеку явно хворих людей. Такі носії, які працюють у дитячих, геріатричних закладах, вкрай небезпечні.
   Що стосується імунного носійства, то відзначено, що особи щеплені проти дифтерії, рідше стають тривалими носіями. Можна вважати, що профілактичні щеплення не тільки знижують захворюваність на ту чи іншу інфекцію, але й перешкоджають формуванню носійства. Носіїв виявляють тільки лабораторними дослідженнями.
  Щоб захистити себе та оточуючих від хвороби потрібно сформувати антитоксичний імунітет. І саме вакцинація дозволяє сформувати цей імунітет і зменшити сприйнятливість організму до цієї інфекції.
   Єдиний спосіб захиститися від дифтерії – це вакцинація. Проводять її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин. Щеплення проводять за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4-ри місяці (друге щеплення), у 6-ть місяців (третє щеплення), у 18 місяців (4-те щеплення). Це первинний вакцинальний комплекс, який необхідний для створення базового імунітету. Ревакцинацію проводять у 6-ть років, наступну у 16-ть. Першу планову ревакцинацію дорослих за віком проводять у віці 26 років, потім кожних 10 років.
Бережіть своє здоров’я та життя, рідних і близьких Вам людей!

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                        Гальомко Л.В.

  За 10 місяців 2019 року у Волочиському районі спалахів інфекційних захворювань не зареєстровано.
   За поточний період зареєстровано 219 випадків інфекційних захворювань проти 191 випадків за аналогічний період 2018 року. Інтенсивний показник захворюваності складає 430,5 на 100 тис. населення. Загальна захворюваність за десять місяців 2019 року в порівнянні з минулим періодом 2018 року збільшилась на 12,8% за рахунок інфекцій краплинної групи.
     Порівнюючи з аналогічним періодом минулого року зросла захворюваність по окремих нозологіях: 93 випадки кору, 5 випадків ротавірусної інфекції, по два випадки лептоспірозу та епідпаротиту, по одному випадку інфекційного мононуклеозу та педикульозу.
    Захворюваність вірусними гепатитами знизилась у 3 рази за рахунок гострих гепатитів В та С.
  На краплинну групу інфекцій захворіло 125 осіб, найбільша захворюваність з них кором – 93 особи, по 12 випадків вітряної віспи та туберкульозу. По групі кишкових інфекцій за десять місяців зареєстровано 77 випадків ГКІ, з яких 34 – гастроентероколітів встановленої етіології, в тому числі п’ять випадків ротавірусної інфекції, 35 – гастроентероколітів не встановленої етіології, 4 сальмонельози. В порівнянні з минулим роком захворюваність кишковими інфекціями знизилась на 18,1 %, інтенсивний показник захворюваності складає 151,4 на 100 тис. населення.
    Серед захворілих ГКІ 57,1% становить дитяче населення віком від 0 до 17 років. Переважну частину серед дітей складають діти віком від 1-го до 4-х років( 43,8%). Серед дітей шкільного віку зареєстровано 7 випадків ГЕК, три з них під час шкільних канікул. З харчуванням у їдальнях ЗОШ не пов’язано. Крім того зареєстровано 2 випадки ГЕК серед декретованого контингенту, з робочим процесом не пов’язано.
    По даних епідеміологічного анамнезу кишкові інфекції були переважно пов’язані із вживанням продуктів домашнього приготування, а також придбаних на ринках міста. Серед факторів передачі переважну частину складають молочні продукти, овочі та фрукти.
    З метою виявлення джерел інфекції було обстежено 7 контактних осіб у домашніх осередках, організовано проведення заключних дезінфекції. У кожному осередку проводяться бесіди по профілактиці інфекційних захворювань.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                     Гальомко Л.В.

     Воші пов’язані з людиною з давніх часів. Перші повідомлення щодо них зустрічаються у Арістотеля (IV ст. до н.е.). Висохлі воші були виявленні в стародавніх погребіннях людини: в єгипетських, перуанських та індіанських муміях тощо.
   На відміну від цілого ряду захворювань, які людство майже перемогло, педикульоз пройшов скрізь віки, а його профілактика залишається актуальною і в сучасному світі.
  Педикульоз або завошивленість — це паразитування на людині комах вошей, що супроводжується свербіжем і може призводити до специфічних захворювань шкіри.
      Розрізняють такі різновиди педикульозу згідно з місцем паразитування вошей:
головний — паразитування вошей на волосистій частин голови переважно на скронях, потилиці, тімені, а також у вусах, бороді (паразит — головна воша);
лобковий — паразитування цих комах у жінок в ділянці лобка, у чоловіків в паховій зоні, на волосяній частині живота, грудей, на вусах, а у дітей на віях, і бровах (паразит — лобкова воша);
платтяний — паразитування вошей в складках одягу, білизни (паразит — платтяна воша).
   Окрім безпосереднього паразитизму, платтяні воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, епідемічний (або вошивий) поворотний тиф, волинську гарячку.
      Педикульоз має такі прояви:
свербіж шкірив місці укусу воші;
дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
розчісування (в результаті їх інфікування можуть розвинутися гнійничкові захворювання шкіри);
наявність гнид у волоссі:
      Від моменту зараження до перших ознак хвороби може пройти кілька тижнів.
      Шляхи передачі
  Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, предмети побуту (наприклад постільна білизна), гребінці, тощо.
    Лобкова воша, як правило, передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна білизна, спідня білизна тощо). Неможливо заразитися вошами від тварин, оскільки ці паразити видоспецифічні, тобто людські воші можуть жити тільки на людині.
   Педикульоз можна дістати практично в будь-якому місці, де можливий тісний контакт однієї людини з іншою: в магазині, потязі чи іншому громадському транспорті і навіть у туалетах, лазнях, саунах, басейнах, спортивних роздягальнях. Більш того, воша може протягом 2-3 днів чекати нового господаря.
     Що робити, якщо виявлений педикульоз?
     Звернутися до лікувально-профілактичного закладу;
     Ізолювати уражену на педикульоз особу;
   Обробити волосяну частину голови дитини, рекомендованим медичним працівником, протипедикульозним засобом згідно інструкції;
    Вимити голову з використанням дитячого мила або шампуня. Для хлопчиків можливе підстригання волосся наголо;
      Видалити механічним способом (вичісати) загиблих комах та гнид;
      Надягнути дитині чисту білизну та одяг;
     Випрати постільну білизну дитини та її речі окремо від інших, випрасувати їх праскою з парою;
      Оглянути та при необхідності, обробити всіх членів вашої родини;
  Повідомте щодо ситуації лікарю (медичній сестрі) дитячого закладу, яке відвідує дитина, для проведення комплексу протипедикульозних заходів;
   Повторіть огляди себе та вашої родини кожного тижня на протязі місяця, при необхідності повторюючи обробку педикулоцидами, до повної відсутності вошей та гнид;
       Що робити для профілактики ураження?
       Уникайте спілкування з людиною, ураженою на педикульоз;
    Дотримуйтесь особистої та громадської гігієни: регулярне миття тіла та голови з використанням мила та шампуней (не рідше 2-х разів на тиждень);
      Зміна натільної та постільної білизни;
   Прання постільної білизни при високій температурі, прасування одежі гарячою праскою, особливо швів, де воші, як правило відкладують яйця;
      Ніколи не використовуйте чужі розчіски, головні убори та інші особисті речі.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                        Корман Л.О.

    Короста (scabies) – інфекційне захворювання шкіри, яке спричинюється зовнішніми паразитами – коростяними кліщами овальної форми 0,3-0,4 мм за розміром. Цикл розвитку дорослої особини становить 14 днів, тривалість життя – до двох місяців. Дорослі особини і незрілі форми живуть не більше 48 годин при температурі 22°С. При температурі, яка перевищує 55°С – кліщі гинуть протягом 10 хвилин.
        У Волочиському районі за 9 місяців поточного року зареєстровано 11 випадків корости, що становить 22,2 на 100000 тисяч населення. Захворюваність на коросту реєструвалась як серед дорослих , так і 2 випадки серед дітей.
   Зараження коростою здебільшого відбувається при прямому контакті з хворою людиною, переущільнених житлових умовах проживання дорослих та дітей, недотримання правил особистої гігієни. На людину можуть потрапити кліщі, які паразитують як на домашніх тваринах (коти, собаки, коні) так і на диких тваринах (лисиці, зайці, вовки) і птахах.
   Основними клінічними симптомами корости є: сильне свербіння, поява вузлових та пухирчастих висипань, ерозій, розчухувань, виявлення характерних коростяних ходів на різних ділянках шкіри рук, живота, стегнах, поясниці. У разі розчухувань короста ускладнюється піодермією.
   У боротьбі з коростою суттєве значення має рання діагностика захворювання, своєчасне лікування, а також нагляд за особами, які були у контакті з хворими та проведення санітарної обробки. Водночас необхідно здійснити комплекс дезінфекційних заходів, скерованих на знищення паразивів на речах, предметах, якими користувався хворий, в приміщеннях де проживали хворі та контактні з ним особи, а також обстежити домашніх тварих при їх наявності.
      З метою запобігання зараження коростою необхідно дотримуватися заходів, що передбачають регулярні огляди дітей в усіх дошкільних та інших навчальних закладах і проведення своєчасної ліквідації епідемічних осередків корости, дотримання правил особистої гігієни. Індивідуальні заходи передбачають: кип’ятіння і ретельне прасування постільної білизни та особистих речей, профілактична обробка шкірних покривів препаратами проти корости, вологе прибирання приміщень та поверхонь.
   Слід пам’ятати, що дотримання особистої гігієни – це не лише запорука здоров’я, але і надійний спосіб боротьби із заразними хворобам.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                        Корман Л.О.

    Досить часто зустрічається таке захворювання з групи грибкових дерматозів як мікроспорія, яке також в народі називають “котячий лишай“. Воно є дуже небезпечним та високо контагіозним і потребує обов’язкового, своєчасного звернення до лікаря, а також правильно підібраного лікування.
   Мікроспорія – це грибкове захворювання гладкої шкіри, волосся, рідше нігтьових пластин, яке найчастіше поширене серед дітей, рідше дорослих. Основним джерелом зараження є коти і собаки. Сезонність випадків захворювань найбільше припадає на кінець літа по початок осені.
 Переносниками грибків роду Microsporumaudouinii та Microsporumferrugineum найчастіше є котенята і дорослі коти, рідше він може передаватися від собак людині. Зазвичай спори грибка є присутніми на тілі тварини і передаються контактно-побутовим шляхом, також заражаються предмети та речі повсякденного вжитку.
    При потраплянні спор грибка від переносника на шкіру людини, він створює вогнище захворювання, а також дискомфорт шкіри в даному місці і викликає явища лущення і свербіжу. Якщо відбулося потрапляння спор грибка в ділянці волосяного покрову голови то, волосяна цибулина захоплена проростаючими патогенними спорами, призводить до серйозного ураження волосся.
   Характерними місцями локалізації є тулуб, руки, ноги, волосяна частина голови. Зазвичай інкубаційний період триває 4-6 тижнів. При ураженні гладкої шкіри висипання мають вигляд плям рожево-гіперемованого кольору, округлої форми з чіткими межами, вкритих лусками по перефирії у яких наявний припіднятий валик над рівнем шкіри, суб’єктивно – свербіж шкіри в місці висипань.
   Ураження волосяної частини голови, найчастіше зустрічаються на тім’яній і скроневій ділянках голови. Вогнища округлої форми, але над ними волосини вже обламані на рівні 6-8 см. над рівнем шкіри, всі вони мають вигляд пеньків покритих білою пудрою, де саме і знаходяться спори грибка.
    При пізньому зверненні до лікаря може виникнути інфільтративно-нагнійна форма мікроспорії, яка проявляється гіперемованими вузликами, що розташовані на синюшно-гіперемованій шкірі, і які містять всередині інфільтрат, вкритий грубим нашаруванням кірок, при натисканні яких гній виходить назовні.
  З метою профілактики даного захворювання потрібно дотримуватися правил особистої гігієни, слідкувати за своїми домашніми улюбленцями, перевіряти стан їхнього здоров’я у ветеринарів і застерігати дітей, щоб були обережними на вулиці з безпритульними тваринами. Якщо ви вже стикнулися з мікроспорією, негайно зверніться за допомогою до лікаря. Не забудьте привести на огляд усіх мешканців вашої оселі і зробити генеральне прибирання та дезінфекцію вашого дому.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                Корман Л.О.

      Сальмонельоз – гостре інфекційне захворювання з групи зоонозів, де резервуаром та джерелом збудника є багато видів тварин, птиці, риб.
      Тварини можуть виділяти збудник з сечею, калом, слиною – забруднюючи зовнішнє середовище. Факторами розповсюдження сальмонельозу, як правило, є інфіковані продукти тваринного походження: курячі та качині яйця, м’ясо домашньої птиці та великої рогатої худоби, молоко. Людина може інфікуватися збудником сальмонельозу при догляді за хворими тваринами, в процесі обробки туш тварин та птиці, неправильному використанні яєць у кулінарних цілях, і як наслідок – забруднення страв в процесі їх приготування (через руки, інфікований інвентар, при неправильному зберіганні і транспортуванні сировини.
     Бактерії сальмонели можуть довго зберігати життєдіяльність у навколишньому середовищі. Приміром у відкритих водоймах збудник може виживати до 5 місяців. У ґрунті – до 18 місяців, у м’ясі та ковбасних виробах від 2 до 4 місяців, у замороженому м’ясі – біля 6 місяців у тушках птиці – більше року, у молоці – до 20 днів, у вершковому маслі – до 4 місяців, у сирах – до 1 року, у пиві – до 2 місяців. При кімнатній температурі бактерії активно розмножуються у харчових продуктах, особливо у м’ясних та молочних.
      Сальмонела не гине при консервуванні, якщо концентрація солі складає від 2 до 18%. Пагубною для сальмонели є висока температура, а кип’ятіння вбиває її миттєво. Підступність сальмонел в тому, що потрапивши у продукти харчування, смакові якості страв, їх запах і вигляд не змінюються. А наявність бактерій в них можна визначити лише під час лабораторних досліджень.
    Основними джерелами інфекції є: заражені сальмонелами продукти харчування, людина хвора на сальмонельоз або носій збудника. До основних продуктів харчування, через які збудник може потрапляти в людський організм належать сирі пташині яйця (в тому числі і перепелині), м’ясо птиці ссавців та риба, молоко та молочні продукти.
      У Волочиському районі за 8 місяців поточного року зареєстровано чотири випадки сальмонельозу з одним сімейним осередком, що становить 7,9 на 100000 тисяч населення. Захворюваність на сальмонельоз реєструвалась як серед дорослих, так і 2 випадки серед дітей. Перші ознаки сальмонельозу можуть з’явитися вже через кілька годин після зараження. Інкубаційний період захворювання може становити від 8 годин до 3-4 діб, а часом і більше. Після інкубаційного періоду в організмі людини з’являються перші симптоми ураження шлунково-кишкового тракту. У хворого з’являється сильний біль в животі, напади нудоти та блювоти, підвищення температури тіла до 38-39 градусів, протягом перших 3 днів захворювання характерна затяжна діарея. Маленькі діти, ще не можуть описати власне самопочуття, при появі у них перших ознак сальмонельозу стають примхливими, погано сплять та відмовляються від їжі. Тривалість захворювання від 2 до 10 днів. Захворювання сальмонельозом та іншими кишковими захворюваннями, можна попередити, якщо виконувати прості правила:
– мити руки з милом після відвідування вбиральні, перед приготуванням та вживанням їжі;
– не вживати продукти сумнівної якості, або з закінченим терміном споживання. Ретельно мити овочі та фрукти; – не допускати в приміщення, де готуються та зберігаються страви залітання мух. Саме мухи можуть бути розповсюджувачами збудників кишкових інфекцій;
– пташині яйця, м’ясо пернатих та ссавців перед споживанням піддавати ретельній термічній обробці;
– розділовий інвентар (нарізувальні дошки, ножі та ін.) використовувати суворо за призначенням. Після завершення обробки продуктів інвентар слід ретельно мити та дезінфікувати;
– не купувати на стихійних ринках молочні та м’ясні продукти. Також не слід брати харчі в магазинах та супермаркетах, що зберігаються без відповідного температурного режиму.
     Бережіть своє здоров’я та здоров’я близьких Вам людей! Пам’ятайте, що зберегти здоров’я Вам і Вашим рідним допоможуть дуже прості правила гігієни!!!

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                   Гальомко Л.В.

    Дотримання правил гігієни є чи не найпростішим і водночас дуже ефективним методом профілактики різних захворювань – від кишкових інфекцій до грипу. Радимо батькам, про що і як говорити з дітьми, щоб убезпечити їх від хвороб.
   Внаслідок недотримання правил гігієни найчастіше розвиваються гострі та хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з проявами діареї та закрепів, гельмінтози, педикульоз, дерматити, фолікуліт, грибкові враження шкіри ніг та нігтів, захворювання слизоворї оболонки ротової порожнини, ясен та зубів, горла (стоматит, гінгівіт, карієс, ангіна), паразитарні захворювання.
  Вчіть дітей не торкатися обличчя, волосся, носа, рота, очей та вух забрудненими руками. Патогенні організми часто поширюються, коли дитина торкається предмета, забрудненого мікроорганізмами, а потім торкається власного обличчя, очей, носа або рота.
   Попередити розповсюдження респіраторних інфекційних хвороб допоможе дотримання правил гігієни при чханні та кашлі. Вчіть дітей під час чхання або кашлю прикривати рот та ніс одноразовою паперовою серветкою або паперовим носовичком та викидати їх у смітник одразу після використання. Якщо серветки немає, не можна закривати обличчя руками, краще зробити це за допомогою рукава чи зігнутої в лікті руки. Не варто користуватися носовичками з тканини, оскільки на них мікроорганізми можуть накопичуватися та розмножуватися. Після чхання та кашлю потрібно регулярно мити руки. В разі відсутності такої можливості, використовувати одноразові серветки з антисептичними розчином або розчин розпилити безпосередньо на руки та витерти сухою паперовою серветкою, а за відсутності – сухою і чистою тканиною.
   При появі у дитини перших симптомів інфекційних захворювань, особливо грипу, її необхідно залишати вдома, щоб попередити можливі ускладнення та передачу збудника іншим. Батькам варто якомога швидше проконсультуватися з лікарем та забезпечити дитині належний догляд, згідно з рекомендаціями фахівця. У школу можна повертатися після повного одужання.
   Деякі віруси та бактерії можуть виживати на твердих поверхнях до 2 діб. Тому, у разі підтвердження діагнозу інфекційного захворювання, потрібно повідомити вчителя чи іншого представника навчального закладу про те, що дитина захворіла, щоб вони провели відповідне прибирання та профілактичні заходи.
    Діти, які відвідують спортивні секції чи танцювальні гуртки, також повинні дотримуватися простих правил гігієни: не ділитися одягом та формою, рушниками, губками, а також засобами особистої гігієни (наприклад, антиперспірантами). Не можна зберігати брудний або вологий одяг та спорядження в шафці чи сумці, одяг потрібно прати, а спорядження – чистити. Сумки та рюкзаки теж повинні бути чистими, особливо від залишків продуктів харчування та бруду. Крім цього, діти повинні мати змогу (відповідні умови) приймати душ після інтенсивних тренувань.
   Коли дитина бачить, що рідні дотримуються правил гігієни, то слідуватиме їх прикладу. Тому батьки зобов’язані не лише вчити дитину, а й самі суворо дотримуватися простих правил гігієни.

В.о. завідувача Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України”                                            Л.І. Суховецька

    Пора літа, осені – це пора овочів, ягід, зелені, відпочинку на природі. Хто з нас не любить поласувати шашликом, копченою ковбасою, та іншими м’ясними, рибними делікатесами. Вживаючи їх та недотримуючись санітарно-гігієнічних правил, ми можемо заразитись глистами – аскаридами (людини, собаки), волосоголовцями, трихінелами, опісторхами, які викликають захворювання аскаридоз, трихоцефальоз, токсокароз, опісторхоз. Хворіють в рівній мірі дорослі і діти, як у сільській місцевості, так і в місті. Джерелом зараження є хвора людина, тварини (собаки, коти) і навіть мухи. Личинки мух викликають таке захворювання, як міаз. Що ж це за хвороба?
   Міаз (мyiasis – від грец. мyia – муха) – це паразитарне захворювання, яке викликається проникненням у тканини і порожнини тварин і людського організму дорослих особин і личинок мух певних видів. У природі мухи харчуються і відкладають личинки в мертвих тканинах – органіці, яка почала розкладатися. Зараження, як правило, відбувається в результаті недбалості і нехтування гігієнічними нормами. Тому міаз поширений в місцевостях, де санітарно-гігієнічні умови не відповідають нормами. Міаз може викликатися зараженням личинками різних видів мух.
      Частіше за інших збудниками міазів людини є кілька видів комах:
– вольфартова муха — заражає відкриті ушкодження шкіри – рани, виразки (поширена у південних районах Європи, північній Африці та Азії):
– оводи, частіше російський і овечий;
– сірі м’ясні мухи;
– калліфоріди;
– сирні мухи;
– журчалки;
   Личинки мух можуть паразитувати у кишківнику (кімнатна, синя м’ясна, зелена мухи, дрозофіли), сечостатевій системі (мухи роду Fannia), носових ходах (рід Cochliomyia), шкірі (Hypoderma), в роті (личинки мух Calliphoridae і Sarcophagedae). В організм яйця можуть потрапити з брудною їжею або водою. Личинки стійкі до дії багатьох хімічних речовин: слабких кислот і лугів, спирту, формаліну та інших. Цим пояснюється їх здатність жити протягом тривалого часу в кишківнику і інших, невластивих для цих особин місцях.
    Міази можуть розвиватися при випадковому зараженні яйцями комах, яким не властиво паразитування в людському організмі — це, наприклад, при проникненні в тіло личинок м’ясної або кімнатної мухи. Або викликані виключно паразитуючими комахами – це личинки вольфартової мухи. Також бувають зовсім несподівані — зараження відбувається від мух, личинки яких зазвичай живуть в гниючих залишках, а в тіло людини проникають, наприклад, при ковтанні забрудненої їжі або попаданні личинок в уретру з поверхні брудної білизни.
   Локалізуватись міаз може в шкірі — личинки розвиваються і живуть в шарі епідермісу, а деякі проникають ще до глибших м’яких тканин, аж до м’язів і сухожиль. Очний міаз викликає овечий ґедзь (Oestrusovis) та вольфартова муха. Сечостатеву систему часто вражають личинки мухи роду Fannia, а також вольфартової мухи. Порожнинний міаз може бути локалізований в статевих органах, сечовивідних шляхах, ротовій порожнині. Кишковий міаз розвивається в кишківнику або шлунку людини, проникнення яєць або личинок відбувається разом із зараженою їжею або коли, наприклад, дитина облизує забруднені предмети (іграшки в пісочниці).
  Щоб захистити себе від міазів та інших паразитозів потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:
1. Необхідно мити руки не тільки після відвідування вулиці і громадських місць, але і після контактування з тваринами та перед вживанням їжі.
2. Всі земельні роботи потрібно виконувати в гумових рукавичках.
3. Захищати харчові продукти, які не проходять термічну обробку від мух, ретельно мити овочі, фрукти, ягоди, зелень.
4. Слід запобігати доступ комах в житлові приміщення, особливо в ті, в яких готується, зберігається і вживається їжа.
5. У житлових приміщеннях необхідно дотримуватися чистоти.
6. Власники домашніх вихованців повинні запобігати можливості поглинання ними падалі.
7. Якщо на тілі утворилася рана, її необхідно відразу обробити антисептиком і закрити пов’язкою.
8. Померлу худобу і птицю потрібно своєчасно утилізувати (рекомендується спалювати).

в.о. Завідувача Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                     Л.І. Суховецька

    У Волочиському районі в серпні місяці випадки кору не реєструвалися.
   Всього з початку поточного року захворіло на кір 99 осіб, інтенсивний показник становить 194,6% на 100 тис. населення, із них 69 дорослих та 30 дітей.
 Епідрозслідування та протиепідемічні заходи проводились по кожному випадку. Визначались межі осередків та коло контактних, за якими проводився медичний нагляд.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                               Корман Л.О.

   Здоров’я дітей є незаперечною гарантією здоров’я та благополуччя прийдешніх поколінь. Запобігання захворювань, збереження та зміцнення здоров’я дітей та підлітків – запорука процвітання країни. Однак, динамічне спостереження за станом здоров’я дітей, а особливо школярів, говорить про те, що протягом шкільних років кількість здорових дітей значно знижується. Основними факторами, які впливають на здоров’я дітей та підлітків є: перевтома, гіподинамія, стреси, неправильне харчування, шкільне обладнання, яке не відповідає гігієнічним нормам.
    Основні захворювання притаманні школярам є:
– Порушення зору – причинами якого є значне навантаження на зоровий аналізатор в процесі навчання та виконання домашніх завдань, крім того проведення значної кількості часу біля телевізору чи комп’ютера. Щоб зберегти дитячий зір потрібно регулярно проводити зорову гімнастику, налаштувати настільну лампу так, щоб світло падало зліва, заняття за комп’ютером чи перед телевізором повинно бути не більше 30 хвилин на день.
     Важливу роль також відіграє раціональне і правильне харчування, оскільки під час навчання значно виростають енергозатрати організму. Неправильне харчування та фаст-фуди можуть привести до захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит. Щоб уникнути цього необхідно привчити дітей харчуватися домашньою їжею, як вдома так і в школі. Уникати таких продуктів, як чіпси, сухарики, газовані солодкі напої та ін.
  Школярі також часто страждають захворюваннями опорно-рухового апарату, серед них найбільшу роль відіграють викривлення хребта, а саме сколіози, лордози та кіфози. Основними причинами яких є – неправильна посадка за шкільними партами та домашніми столами, важкі рюкзаки на одне плече. Для профілактики цих захворювань необхідно слідкувати за поставою дитини, щоб не сутулилась, не опускала голову та не вирячувала живіт. При сидінні на стільці стопи мають повністю стояти на підлозі, а спина мати опору. Письмовий стіл має бути вищий на 20-30 см. ліктя опущеної руки дитини. Шкільний рюкзак має бути на два плеча для рівномірного розподілу його ваги.
   Значну роль також займають респіраторні захворювання, які миттєво розповсюджуються серед дітей у групах, оскільки у класах та коридорах школи створюються благоприємні умови для життя та розмноження збудників хвороб.
     Для профілактики необхідно регулярно провітрювати класи, коридори та інші шкільні приміщення. Дітей потрібно привчити регулярно мити руки з милом, а при відсутності такої можливості використовувати антибактеріальні серветки. У зимовий період року забезпечити дітям наповнений вітамінами та мікроелементами харчовий раціон. І головне не відправляти дитину в школу при появі симптомів респіраторного захворювання.
    Дотримання цих простих гігієнічних правил дозволить зберегти здоров”я вашої дитини.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                Гальомко Л.В.

    Правець зустрічається в усіх частинах земної кулі. У світі щорічно від правця гине понад 160000 людей. Навіть у разі застосування найсучасніших методів лікування у розвинених країнах помирає 30-60% госпіталізованих хворих. Натомість у регіонах де відсутня в необхідній кількості протиправцева сироватка смертність сягає 80%. Смертність серед новонароджених дітей становить близько 95%.
    Активна імунізація населення України проти правцю, яка здійснюється з 1960 року, забезпечила зниження захворюваності загалом у 8,5 разів. З 1993 року у зв’язку з напруженою епідемічною ситуацією в Україні з дифтерією значно активізувалася масова імунізація населення проти дифтерії та правця, що зумовило відчутне зниження захворюваності на правець – до 41 випадку (0,08 на 100000) у 1998 році, причому на вікову групу до 14 років прийшовся лише один випадок захворювання. У середньому в Україні за останні 5 років зросла захворюваність та летальність від правця, яка перевищує 60%.
  Правець – це гостре інфекційне захворювання, що вражає нервову систему і проявляється сильними судомами. Збудник правця дуже стійкий: витримує нагрівання до 80 градусів протягом однієї години, у висушеному вигляді без доступу світла зберігається до 10 років, а спори його навіть при кип’ятінні протягом 30-60 хвилин гинуть не в 100% випадків. Правцева паличка може розвиватися тільки за умов відсутності кисню. Зараження нею буває в наступних випадках:
– колоті та глибокі рани – особливо небезпечні;
– мікротравми (поранення, уколи гострими предметами , і навіть занозами);
– опіки та обмороження;
– при деяких запальних захворюваннях, коли осередок запалення контактує із навколишнім середовищем (гангрена, абсцеси, виразки, пролежні);
– укуси тварин, отруйних комах та павуків.
      Клінічні прояви хвороби.
   Потрапляючи в рану бактерія виробляє надпотужний токсин, що уражає нервову систему. Це приводить до судом скелетних м’язових волокон, що викликає спазми м’язів обличчя, судоми м’язів спини, раптові судоми усього тіла, спазми голосової щілини асфіксію (зупинку дихання) та смерть.
   Такі клінічні прояви у невакцинованих людей. У вакцинованих спостерігається у місці проникнення збудника лише посмикування м’язів.
    Що робити, якщо все ж таки отримав поранення.
   Якщо з вами трапився один із можливих видів ураження, по-перше негайно промийте рану з милом та обов’язково зверніться до найближчого травмпункту.
    Без госпіталізації та інтенсивного лікування правця – 100% смерть!
  Виходячи з вище наведених даних стає ясним, що найголовніший метод запобігання розвитку правцю є профілактичне своєчасне щеплення.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                               Корман Л.О.

   Ця стаття має на меті попередити людину про небезпеку контакту з безпритульними та дикими тваринами, які нерідко є носіями страшної інфекції. Що необхідно знати про сказ і як захиститися населенню від нього.
    Сказ – особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке і невиліковне захворювання, яке неминуче закінчується смертю. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини як свійські, так і дикі. Особливо небезпечні лисиці.
   Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною. Збудник сказу знаходиться в слині і в мозку хворої тварини або клінічно здорової за 10 днів до появи ознак хвороби, тобто, на перший погляд, цілком здорової тварини. Зараження сказом відбувається в основному через покуси внаслідок потрапляння слини хворої тварини на свіже поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок.
   Як розпізнати хвору на сказ тварину? Головна ознака хворих тварин зміна поведінки. У перебігу хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів. У першій стадії, яка триває 1-3 дні, у місці укусу з’являються неприємні відчуття: біль, печіння, заніміння, свербіння, почервоніння і набряк. Провідним у цей час є симптомокомплекс неспокою, страху, занепокоєння. Хвора тварина пригнічена, відмовляється від їжі, погано спить, уникає людей. Стадія збудження характеризується розвитком нападів гідрофобії (водобоязнь) – дуже болючих спазмів глотки і гортані з шумним диханням і навіть його зупинкою. Також виникають судоми у відповідь на посилений рух повітря (аерофобія), боязнь яскравого світла (фотофобія), голосного звуку. Через 2-3 дні стадія збудження змінюється на стадію паралічів м’язів кінцівок, язика, глотки.
   Щоб уникнути небезпеки та вберегти себе та своїх хатніх улюбленців дотримуйтесь певних правил.
      Правила утримання домашніх тварин:
– охороняйте їх від укусів інших тварин;
– регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім собакам і котам. В тому числі сторожовим та мисливським собакам;
– виводьте собак на прогулянку в намордниках та на повідку.
  У випадку зміни поведінки тварини негайно звертайтесь до найближчої ветеринарної установи. При виявленні трупів диких тварин не знімайте з них шкіру.
      Якщо вас вкусила або ослинила підозріла тварина потрібно:
– негайно промити мильною водою місце укусу чи ослинення;
– обробити ділянку навколо рани йодом;
– якщо рана кровоточить, але кровотеча не загрожує життю, не слід відразу зупиняти її, бо з нею частково усувається збудник сказу;
– звернутися до медичного закладу для отримання допомоги та повідомити у ветеринарну установу;
– тварину ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів.
  Постраждалому від укусу тварини проводиться повний курс щеплень антирабічною вакциною.
   Пам’ятайте, що сказ – хвороба невиліковна. Уважність та обережність у поводженні з тваринами, а особливо дикими та незнайомими, повинно бути головним правилом для людини.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України»                                      Корман Л.О.

   Ця стаття має за мету привернути увагу людей до проблеми захворювання на поліомієліт та завершення боротьби за викорінення цієї хвороби на всій планеті.
     Перша вакцинація від страшної недуги була зроблена ще у 1961 році. Завдяки 30-річній протидії поліомієліту в усьому світі, захворюваність зменшилася у 1988 р до 350 000 випадків на рік, а у 2016 р до 37 випадків.
  Нагадаємо, що Єдиною і дієвою профілактикою цього захворювання залишається вакцинація.
   На жаль, наша країна входить в число 17 країн світу, в яких зберігається ризик повернення вірусу поліомієліту. На сьогодні країнами, ендемічними щодо поліомієліту залишаються Нігерія, Афганістан та Пакистан. Але поліомієліт ближче до України, ніж здається, і не лише тому, що кордони відкриті. Причиною такого стану є низький рівень вакцинації.
   Поліомієліт – це вірусне інфекційне захворювання, що уражує нервову систему і викликає повний параліч.
    Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Основним способом поширення інфекції був безпосередній або опосередкований контакт із хворим (через руки, носові хустинки, одяг, постільну білизну тощо).
    Виділення вірусу відбувається через слиз носоглотки або з кишківника з фекаліями і розпочинається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання, вірус продовжує виділятися з фекаліями.
    Перші симптоми захворювання проявляються підвищеною температурою, втомою, головним болем, нудотою, ригідністю м язів шиї та болем у кінцівках.
      Розрізняють дві форми поліомієліту: не паралітична та паралітична.
   Не паралітична форма перебігає у вигляді так званої «малої хвороби» (абортивна форма), яка проявляється короткочасною лихоманкою, катаральними (кашель, нежить, біль у горлі) та диспепсичними явищами (нудота, блювота, рідкі випорожнення). Усі клінічні прояви зникають зазвичай протягом кількох днів. Іноді за нею настає тимчасове поліпшення стану хворого зі зниженням температури, або хвороба одразу переходить у другу фазу — «велику хворобу», коли головний біль більш виражений і супроводжується болем у спині, кінцівках, підвищеною стомлюваністю м’язів. За відсутності паралічів хворий видужує.
     Збудником захворювання є поліовірус, який за сприятливих умов може зберігатися в зовнішньому середовищі до 3-4 місяців, добре переносить заморожування, висушування, не втрачає життєздатності у фекаліях, стічних водах, залишається на овочах і в молоці. Поліовірус гине під час кип’ятіння, під впливом ультрафіолетового опромінення та дезінфекційних засобів.
      Поліомієліт невиліковний але його можна попередити за допомогою вакцинації.
      Окрім того, з метою профілактики поліомієліту необхідно:
– додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
– свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                        Корман Л.О.

     Захворювання на дифтерію зустрічається у всьому світі. Під час спалаху дифтерії в Україні з 1991 по 1998 рік, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли. За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки захворювання на дифтерію без летальних випадків.
   Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
     Збудником інфекції є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка стійка до дії різних чинників (низької температури та висушування), у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, нестійкий і в зовнішньому середовищі руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання та при нагріванні (+60 С та вище).
     Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriaе, який виділяє токсигенні штами збудника.
    Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). При потраплянні у дихальну систему дифтерійна паличка виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результати чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.
   Захворювання проявляється у вигляді: ангіни, біль у горлі, підвищення температури тіла до 38-40°С, головний біль, слабкість, сонливість. На другу добу хвороби на слизових оболонках горла з’являються так звані дифтерійні плівки світло-сірого кольору з чіткими краями, гладенькі на вигляд. Вони важко знімаються, після видалення утворюється кровоточива ранка, на якій згодом з являється нова плівка. Відзначається збільшення лімфатичних вузлів в області шиї.
     Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. В результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що приводить до гибелі клітини.
       Тому, всі хворі на ангіну обов’язково обстежуються бактеріологічно.
      Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень і ревакцинація дорослих (кожні 10 років).
      Вакцинація, як і перенесене захворювання , вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених захворювання буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                                   Корман Л.О.

    Вірусні гепатити представляють традиційно важку глобальну проблему, все ще далеку від свого рішення. За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології.
      Не обминає захворюваність і Волочиський район. За останні три роки зареєстровано 22 випадки вірусних гепатитів, інтенсивний показник складає 43,2 на 100 тис. населення.         З них 15- хронічні гепатити В та С (інтенсивний показник 29,5 на 100тис.населення).
     Серед багатьох збудників особливе місце належить вірусам гепатитів А, В і С. Відрізняє цих збудників одне від одного не лише будова і шляхи передачі, але й частота виникнення в подальшому хронічного ураження печінки, її цирозу і первинного раку. Вірусні гепатити В і С дають значно більший відсоток переходу в хронічну форму, ніж гепатит А. При гепатиті В він складає 10-20%, при гепатиті С – до 80%. Ці гепатити є найбільшою проблемою сучасної інфектології завдяки можливому розвитку цирозу і раку печінки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 57% випадків цирозу печінки і 78% випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В або С. Щороку від наслідків захворювання парентеральними гепатитами в світі помирає близько 2 млн. людей. Затрати на лікування та вивчення цих захворювань потребують великих коштів.
    Вірусний гепатит А – це гостре інфекційне захворювання з ураженням печінки. Найчастіше ним хворіють діти, це типова хвороба брудних рук. Інфікування можливе через потрапляння вірусу у питну воду, місця купання, харчові продукти, на руки, іграшки, жувальні гумки, білизну тощо. Можливе перенесення вірусу і мухами. Щоб уникнути зараження вірусом гепатиту А необхідно: не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання; при неорганізованому відпочинку для пиття та приготування їжі мати з собою запас питної води (краще бутильовану); перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно ретельно помити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом. Важливо суворо дотримуватися правил особистої гігієни – обов’язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету, не користуватися загальним рушником, носовичком, посудом, жувальною гумкою тощо. При появі перших ознак жовтяниці необхідно терміново звернутись до лікаря, не займатись самолікуванням.
       Вірусні гепатити В,С – інфекційні захворювання з переважним ураженням печінки та тяжкими ускладненнями. Це різні хвороби, які викликаються різними збудниками (віруси В, С). Спільним для них є механізм зараження. Джерелом вірусного гепатиту В, С є хворі будь-якою формою гострого та хронічного гепатиту В, а також хворі з безсимптомною формою хвороби, які являються найбільш небезпечними для оточуючих. Передаються гепатити В, С через кров або інфіковані нею слину, лімфу, вагінальні виділення, сперму, материнське молоко, сльози, піт та інші секрети і забруднені ними шприци та предмети побуту (загальні леза для гоління, ножиці, манікюрні та педікюрні набори, пемзу, мочалки, зубні щітки). У побуті зараження гепатитами В і С можливе при користуванні загальними предметами особистої гігієни, на яких може залишатись кров (зубна щітка, леза для гоління, інструменти для манікюру, педикюру, мочалки, гребінці). Можливе зараження при проведенні проколювання вух, татуюванні, обрізанні, які проводяться загальними інструментами. Крім того, передача вірусного гепатиту В, С може здійснюватись від матері до дитини під час пологів при наявності у неї в цей час збудника в крові.
        Щоб уберегтися від зараження вірусним гепатитом В,С необхідно : не користуватись чужими і не дозволяти іншим користуватись своїми особистими предметами, на яких може залишатись кров. Навіть у мікроскопічній кількості, яка невидима для ока людини, вона може стати джерелом інфікування. Не вживати наркотики, адже є постійна загроза інфікування вірусними гепатитами В, С та ВІЛ – інфекцією (при користуванні чужими шприцами, голками, посудом, ватою та іншими засобами). При наявності в сім’ї хворого на вірусний гепатит В, С рекомендується використовувати контрацептивні засоби. При наявності статевих зв’язків більш ніж з одним постійним партнером необхідно користуватись латексними презервативами при кожному статевому контакті (так як сперма є одним із небезпечних біологічних рідин). Перед тим, як зробити татуювання чи пірсинг, подумайте про ризик для Вашого здоров’я. Переконайтесь, що працівник, який робить татуювання, використовує одноразові інструменти.
     Одним із ефективних профілактичних заходів є імунізація проти гепатиту В. Введення вакцини спричиняє появу специфічних антитіл, які забезпечують захист проти цього захворювання. Курс вакцинації проти гепатиту В є одним із ефективних профілактичних заходів

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
Відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                    Гальомко Л.В.

    Влітку та восени значно збільшується можливість виникнення серед дорослих та дітей гострих кишкових інфекцій. Яскравим представником таких захворювань є шигельоз або дизентерія.
     За останні три роки у Волочиському районі зареєстровано два випадки дизентерії, що становить 3,9 на 100 тис. населення. Що таке дизентерія? В народі ще називають її “хворобою брудних рук”.
   Дизентерія – це інфекційне кишкове захворювання. Зустрічається в усьому світі серед людей будь-якого віку, але особливо поширена у спекотний сезон. Збудник захворювання – бактерія роду шигелла (Shigella). Існує 4 види шигел, патогенних для людини і безліч підвидів.
    Резервуаром і джерелом збудника інфекції є людина – хворий або без симптомний носій. Зараження дизентерію відбувається при недотриманні правил особистої гігієни. Втім, можна захворіти, вживаючи заражену воду і не вимиті фрукти або овочі, а також недостатньо термічно оброблені продукти.
    Шигели виділяються з організму інфікованої людини, починаючи з перших днів клінічної симптоматики, заразність зберігається впродовж 7-10 днів. Хвороба передається фекально-оральним механізмом переважно харчовим (дизентерія Зонне) або водним (дизентерія Флекснера) шляхами. При передачі дизентерії Григор’єва-Шиги – переважно контактно-побутовий шлях передачі. Інкубаційний період може тривати від одного дня до тижня, найчастіше складає 2-3 дні. Захворювання зазвичай починається раптово – язик стає сухий, обкладений нальотом, пришвидшене серцебиття, температура тіла піднімається до 38ºС і вище, загальна слабкість, зниження чи відсутність апетиту, нудота, блювання. Відмічається інтенсивний ріжучий біль у животі. Біль супроводжується частою діареєю з кров’ю, слизом, іноді гноєм.
    З метою профілактики шигельозу, як і інших кишкових інфекцій необхідно: – мити ретельно руки з милом після туалету, перед вживанням їжі та її приготуванням;
– не купувати продукти харчування на стихійних ринках, де якість і свіжість продуктів не перевіряється;
– перед вживанням молока та молочних продуктів, які придбані на фермерських ринках, обов’язково проводити термічну обробку; – не допускати споживання продуктів сумнівної якості та із закінченим терміном придатності;
– для пиття та приготування їжі використовувати лише питну бутильовану воду або з централізованих джерел водопостачання; при децентралізованому водопостачанні (криниці) воду перед вживанням кип’ятити, не вживати воду із невідомих джерел;
– ретельно мити овочі та фрукти протічною водою. Для споживання дітьми – обдати окропом;
– не допускати в житлове приміщення, особливо де зберігаються продукти, залітання мух, які є переносниками збудника захворювання.
    При виявленні симптомів хвороби не займатися самолікуванням, а негайно звертатись за допомогою до лікувально-профілактичних закладів.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                          Гальомко Л.В.

   Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.
    Як передається поліомієліт
   Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше – через брудні руки, заражену їжу та воду.
   Захворіти на поліомієліт може кожна не вакцинована дитина та і доросла людина. Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.
     Симптоми поліомієліту
    Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:
– жодних симптомів – без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
– грипоподібні симптоми – лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання протягом кількох днів, може проявлятися симптоми один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
– рухові розлади – сильний біль у вражених м язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.
– ураження дихальних м язів часто призводить до смерті.
     При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м язів не відновлюється . Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.
      На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.
      Профілактика поліомієліту
  Вакцинація – єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби формувати імунітет до поліомієліту до кінця життя.
    Дуже важливо, щоб усі діти пройшли вакцинацію. Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 25%) розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються не вакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.

Помічник лікаря-епідеміолога
Волочиського міжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                 Корман Л.О.

    У Волочиському районі захворюваність на кір у червні місяці в порівняні з попереднім місяцем залишається на тому ж рівні. Всього захворіло на кір 12 осіб. Інтенсивний показник 23,5% на 100 тис. населення. Серед захворілих 11 – дорослих та одна дитина (у віці 5-9 років – учень ЗОШ). Випадки захворювання зареєстровано в м. Волочиськ – 2 випадки, 2- випадки с. Писарівка та 3 випадки це люди національність роми, які були проїздом у м. Волочиськ, та по 1 випадку у селах Гарнишівка, Криваченці,Богданівка, Курилівка та смт. Війтівці.
    На стаціонарному лікуванні у Волочиській центральній районній лікарні пролікувалося 11 осіб та 1 людина у Хмельницькій інфекційній лікарні.
    Діагноз кір підтверджено клінічно в 12 випадках.
   Питома вага щеплених серед захворілих становить 16,6 %. Із 12 захворівших у 2-х осіб є дані про щеплення.
  Всього з початку поточного року захворіло на кір 99 осіб, інтенсивний показник становить 194,6% на 100 тис. населення, із них 69 дорослих та 30 дітей.
  Епідрозслідування та протиепідемічні заходи проводились по кожному випадку.      Визначались межі осередків та коло контактних, за якими проводився медичний нагляд.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України»                                                     Корман Л.О.

   Нещодавно до місцевого лікаря – інфекціоніста звернулася жителька Волочиського району із лабораторно підтвердженим діагнозом “токсокароз”. Але до цього протягом тривалого часу лікарі не могли встановити правильний діагноз. Хвора скаржилась на загальну слабкість, висипи на спині, кашель, важкість у правому підребер’ї, задуху. Проте що захворювання викликане паразитами ніхто і не підозрював.
     Що таке токсокароз?
 Токсокароз є гельмінтним захворюванням, при якому паразити – токсокари потрапляють у організм людини. Найчастіше резервуаром захворювання є коти і собаки. Людина заражається саме від них, коли контактує. В організмі людини («випадкового» господаря) паразитує лише личинкова стадія паразитів. Хвора людина не є заразною для оточуючих. Збудник в організмі людини не росте, він не адаптований до такого середовища. А ось у собак навпаки, він стрімко розвивається, при цьому може заражати людей через фекалії або свою шерсть. Молоді тварини можуть заразитися токсокарозом від матері, якщо вживають її молоко.
    Токсокарозом хворіють у більшості випадків діти, які люблять погуляти із домашніми улюбленцями собаками та кішками, погратися у пісочницях. Схильні до цього захворювання також літні люди, ветеринари, власники собак, городники, мисливці, продавці овочів. Хворіють токсокарозом круглорічно, але частіше можна заразитися у теплу пору року.
    Коли токсокари виявляються в організмі людини, вони починають переміщатися в різні його куточки. Якщо вчасно не використовувати антигельмінтні препарати, то захворювання минатиме важко і дуже довго. Найчастіше можна помітити шкірні висипи, коли людина постійно страждає алергічними реакціями у вигляді екземи, дерматиту, кропив’янки, його постійно турбує сильний свербіж. У важких випадках токсокари можуть вражати дихальну систему, з-за цього людина постійно кашляє, її турбує задишка, також захворювання може відбитися на лімфатичній системі. Небезпечно, коли токсокари проникають у головний мозок, при цьому у людини порушується повноцінна життєдіяльність, вона не може зосередитися, нормально читати і сприймати інформацію.
     Якщо захворювання вчасно не лікувати, можуть бути такі ускладнення як некроз, геморагія, травмуються тканини, запальний процес, сліпота.
       Але захворювання легше попередити, аніж його лікувати.
    Для цього, якщо вдома живе собака або кішка, їх постійно потрібно обстежувати у ветеринара, проводити своєчасну дегельмінтизацію. Також потрібно не забувати за правила гігієни: після роботи з ґрунтом, контакту з домашніми тваринами ретельно мити руки. Дуже важливо добре мити овочі, фрукти, зелень, ягоди перед вживанням у їжу. Не пити воду із невідомих джерел.
    Вигулювати собак на спеціально обладнаних площадках. Закривати дитячі пісочниці на ніч тентами, кришками, поліетиленовою плівкою.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського міжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                 Гальомко Л.В.