Небезпека дифтерії і як захистити себе

    Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період хвороби – 3-10 днів. Джерелом інфекції є хвора людина, або носій. Дифтерія виділяє токсин, що синтезує білки в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні зміни, інколи несумісні з життям.
      Ускладнення від дифтерії можуть включати:
• Блокування дихальних шляхів
• Інфекційно-токсичний шок
• Пошкодження серцевого м’яза (міокардит)
• Ураження нервової системи
• Легеневу інфекцію (дихальна недостатність, або пневмонія).
   Часто початкову стадію дифтерії плутають зі звичайним ГРЗ, характерними проявами є підвищення температури тіла, загальне нездужання, біль в м’язах. Через 2-3 дні на мигдаликах з’являється характерний білий наліт, який згодом стає щільним і сірим. Стан людини погіршується, голос стає сиплим, постійний біль у горлі при ковтанні. Хворий свідомо відмовляється від їжі. На фоні такого погіршення здоров’я відсутні нежить, кашель, сльозотеча і інші ознаки респіраторних захворювань.
   Захворювання супроводжується специфічними клінічними проявами, тож діагностика дифтерії не викликає труднощів. Тільки перші дні лікар може помилково прийняти загальне нездужання і підвищену температуру тіла за застуду. Але, як тільки сформується наліт, сумніви відпадають. Щоб не помилитися в діагностиці і не сплутати дифтерійний наліт на мигдаликах з ангіною, проводять тест: лікар ватною паличкою або спеціальним шпателем намагається зняти наліт. Якщо у хворого ангіна, то зробити це можна легко і швидко, а при дифтерії ця процедура неможлива без травмування слизової мигдаликів з подальшим утворенням виразок і ерозій.
  Для підтвердження діагнозу роблять мазок із зіва на дифтерію і в лабораторних умовах підтверджують наявність дифтерійної палички в організмі пацієнта.
   При виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають додаткової імунізації:
• Нещепленні особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс(вакцинація та перша ревакцинація) згідно з віком
• Особи які підлягають ревакцинації згідно з календарем у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію
• Особи, імунізовані згідно з календарем, повинні отримати додаткову дозу АДП або АДП-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення пройшло більше року
    Лікування поводять в інфекційному відділенні лікарні. Під час лікування дифтерії пацієнту регулярно проводять контрольні забори мазків із зіва для визначення ефективності терапії.
      За останні роки в Україні реєструються поодинокі випадки захворювання на дифтерію: 2011 р.- 8 випадків, 2012р.- 5 (серед них одна дитина), 2013р.-6 (серед них 2 дитини), 2014 р.-4 (серед них одна дитина), 2015 р.- 2 (серед них одна дитина), 2016 р.- 4дорослих (1- в Івано-Франківській області, 1- Одеській, 2- в місті Києві), 2017 р.- випадків захворювання на дифтерію зареєстровано не було, 2018 р.-10 випадків.
      Цього року в Україні було зафіксовано 20 випадків дифтерії, з них- 18 у жовтні місяці: 5 хворих з діагнозом дифтерія зареєстровано у Закарпатській області, 2- в м. Києві, та один випадок в Тернопільській області. Ще 10 осіб в Закарпатській області є носіями.
    В 1991-1998 роках в Україні була епідемія дифтерії. Причиною був вкрай низький рівень вакцинації дітей та ревакцинації дорослих. Тоді захворіли 20000 людей, 696 пацієнтів померли.
   В Україні вкрай низький рівень охоплення щепленнями від цієї інфекції: вакциновані лише 59% дітей до 1 року, дорослих- 52,3%. МОЗ України наголошує, що в усіх областях є безоплатні та якісні вакцини для щеплень в достатній кількості.
      МОЗ України закликає не наражати на небезпеку себе і своє оточення і вчасно вакцинуватися, щоб зберегти найдорожчий скарб – життя!

Бактеріолог Кам’янець-Подільського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр
МОЗ України»                                                 С.Грек