Довіра до вакцинації – запорука здоров’я нації

     Україна входить до 9-ти країн світу, де довіра до вакцинації найнижча: Росія, Україна, Вірменія, Греція, Боснія та Герцеговина, Франція, Словенія, Японія та Монголія. Згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у різних країнах зростає кількість батьків, які занепокоєні безпекою та ефективністю вакцин для їхніх дітей. Зниження довіри до вакцинації може бути спричинене змінами політики, побічними ефектами після вакцинації, міфами, які побутують в суспільстві, поширенням дезінформації та псевдонауковими дослідженнями.
    В часи Радянського Союзу вакцинація була примусово-добровільною для всіх. Антирелігійна політика та суворий контроль за вакцинальною кампанією, обмеження прав невакцинованих дітей відвідувати дитячі колективи, навчатись у ВУЗах тощо – все це не давало людям права вибору. З розпадом Радянського Союзу та здобуттям незалежності України у 1991 році, українці отримали свободи про які мріяли – свободу слова, релігію, демократію. Але катастрофічне зубожіння людей, розквіт рекетирства та бандитизму у лихі 90-ті, хабарництво, корупція, кругова порука у владі, втрата надії на краще життя та справедливість після Помаранчевої революції та корумпована система влади дотепер – все це нарощувало у суспільстві тотальну недовіру до влади, до уряду, зокрема і до системи охорони здоров’я. Ця недовіра людей до української медицини потягла за собою і недовіру до вакцинопрофілактики. У ЗМІ постійно висвітлювались сюжети у загрозливому ракурсі про ті чи інші випадки ускладнень та побічних дій після введення вакцин, про якісь темні закупівлі неякісних вакцин, перебої у постачанні вакцин та інше. Налякані та недовірливі українські батьки почали відмовлятись від вакцинації дітей згідно календаря щеплень. Із двох ризиків – ризик інфекційної хвороби та ризик вакцинації – люди часто обирали не вакцинуватись, надіючись, що хвороба їх омине. Як наслідок рівень колективного імунітету від різних інфекцій поступово знижувався, і вже у 1998 році на Україні люди масово почали хворіти на дифтерію, а з 2017 року в Україні спалахнула епідемія кору. Проблеми довіри до вакцинації та до системи охорони здоров‘я і досі залишаються актуальною темою.
      На сьогоднішній день Україна має дуже низький рівень вакцинації, нижчий, ніж у багатьох менш розвинених країнах. У своїй попередній формі система охорони здоров‘я в Україні сприяла кризі вакцинації, створивши ринок, в якому простіше було купувати довідки про імунізацію, ніж отримати високоякісну вакцинопрофілактику. Наразі в Україні продовжує відбуватись реформа медицини, оплата праці медичних працівників напряму залежатиме від авторитету лікаря та медичного закладу. А відтак і від кількості пацієнтів, яких він обслуговує. А це наближує пацієнта до якіснішої медичної допомоги, що сприяє і підвищенню довіри до лікаря. Можливо разом з цим і повернеться довіра до вакцинопрофілактики. Адже медичні працівники відіграють чи не найважливішу роль щодо належного інформування і побудови довіри серед громадян. І можливо з часом свідомість українців зміниться так, що щеплення в Україні стануть не обов’язковими, а добровільними, як наприклад у Швеції, при цьому рівень колективного імунітету перевищить 90%.
    Народ України постійно бореться за свою незалежність, державність, самостійність, процвітання та добробут громадян. Тож за допомогою вакцинації не дамо шансу епідеміям та смертельним інфекційним недугам підкосити українську націю!

Завідуюча відділення організації епідеміологічних досліджень
Кам’янець-Подільського міськрайонного відділу ДУ «Хмельницький
обласний лабораторний центр МОЗ України»                                  А. Грицай