Інфекційний мононуклеоз або «хвороба поцілунків»

    Інфекційний мононуклеоз – це вірусна інфекція, викликає захворювання вірус Епштейна-Барр, який є близьким “родичем” вірусу герпесу. Для якої характерні ураження лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, ангіна та підвищення температури. Прояви інфекційного мононуклеозу можуть бути схожі на звичайне ГРЗ. Тому мононуклеоз часто залишається нерозпізнаним, і батьки починають бити тривогу лише тоді, коли стикаються з наслідками хвороби.
     Найвища захворюваність мононуклеозом відзначається серед дітей 3-9 років. Основна небезпека цієї інфекції в тому, що після перенесеного захворювання у дитини тривало зберігаються порушення в імунній системі, і вона стає сприйнятливою до найрізноманітніших мікроорганізмів – бактерій, вірусів, грибів, які можуть стати причиною численних інфекційних ускладнень. Подібно вірусу простого герпесу, захворюваність відзначається круглий рік, підйоми трапляються навесні та восени.
    Вірус мало стійкий до зовнішніх впливів і швидко гине поза організмом людини. Заразність його не дуже велика, тому інфекційний мононуклеоз ніколи не протікає у вигляді епідемій – зазначаються лише окремі випадки або невеликі локальні спалахи.
  Передається вірус повітряно – крапельним шляхом, але для зараження потрібен тривалий контакт з хворим. Часто інфекційним мононуклеозом діти заражаються через іграшки, забруднені слиною хворої дитини. А ось підлітки можуть «підхопити» вірус з першим поцілунком, недаремно інфекційний мононуклеоз називають хворобою «поцілунку».
      Симптоми
  Перші ознаки захворювання можна виявити через тиждень-два після зараження. Іноді інкубаційний період більш тривалий (може збільшуватися до 1-1,5 місяців). Захворювання починається гостро, з швидким підйомом температури до високих цифр (38-39° С). У хворого збільшуються всі лімфатичні вузли, їх збільшення помітні неозброєним оком, при натисканні вони безболісні.
    У хворих відзначається закладеність носа і утруднення носового дихання, осиплість голосу. Діти часто хропуть уві сні. Піднебінні мигдалини збільшені і запалені, часто на них з’являються нальоти (суцільні або у вигляді окремих острівців), які можуть бути схожими на нальоти при дифтерії.
    Їх поява звичайно супроводжується ще більшим (до 39-39,5° С) підвищенням температури і погіршенням самопочуття. Незважаючи на запальні зміни, болі в горлі у хворих, як правило, немає (або вона незначна), виділення з носа теж відсутні. У всіх хворих виявляється збільшення печінки та селезінки. Іноді з’являється жовтяниця. Але важких гепатитів при інфекційному мононуклеозі не буває. Збільшення печінки може зберігатися довго, її розміри звичайно нормалізуються тільки через 1-2 місяці від початку захворювання. У розпал захворювання тільки у деяких хворих з’являються висипання на шкірі. Цей висип плямистий, яскраво – червоний, дуже схожий на алергічний, тримається 6-14 днів і проходить самостійно без будь-якого лікування.
    Перебіг інфекційного мононуклеозу зазвичай закінчується за 2-4 тижні, але іноді може затягнутися до півтора місяці.
    Профілактика інфекційного мононуклеозу зводиться до обмеження контактів з хворими. Оскільки вірус не заразний, то при появі випадків захворювання в організованому дитячому колективі (в яслах, дитячому садку) ніяких карантинних заходів не проводиться – достатньо звичайного вологого прибирання.
    Дітей, які були в контакті з хворим, спостерігають 20 днів. Це максимальний інкубаційний період захворювання, і якщо діти не захворіли протягом цього часу – значить, зараження не було.
     Специфічної профілактики інфекційного мононуклеозу (наприклад, щеплень) до теперішнього часу немає.

Помічник лікаря-епідеміолога Волочиського районного
лабораторного відділення ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                                  Корман Л.О.