Профілактика дифтерії

     Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії – дифтерійна паличка, відносно стійка в навколишньому середовищі, зберігає свою життєздатність на різних предметах до 15 діб, в воді та молоці – до 20 діб, в повітрі в аерозольному стані – до 6 місяців. Збудник чутливий до хімічних та дезінфекційних засобів, до високої температури – гине на протязі однієї хвилини. Мікроб передається повітряно крапельним-шляхом від хворої людини або носія при розмові, чханні та кашлі, крику дитини, а також через предмети вжитку контактно-побутовим шляхом, через немиті овочі, фрукти та інші харчові продути, що не пройшли термічну обробку. Для дифтерії характерна осінньо-зимова сезонність.
    Основними симптомами хвороби є: біль в горлі, підвищення температури тіла, затруднення ковтання та дихання, осиплість голосу, наліт на мигдаликах сірого кольору, набряк слизової оболонки ротоглотки, збільшення лімфатичних вузлів. Інкубаційний період при дифтерії становить від 2-х до 7 днів. Ці симптоми викликає токсин, який виділяє дифтерійна паличка, потрапляючи в дихальні шляхи. Небезпека захворювання характеризується високою смертністю (3,2 випадки на 100 тис. населення), навіть вище ніж при корона вірусній інфекції (2,7 випадка на 100 тис.населення).
  Захворюваність реєструється в усіх країнах світу. Однак рівень захворюваності різний і залежить від об’єму та якості активного імунітету населення. Так в Україні з 2011 по 2018 рік зафіксовано 40 випадків захворювання на дифтерію, в той час як в США за цей же період було всього 2 випадки завдяки масовій імунізації, в 2017 році в Бангладеш захворіло – 3014 осіб, з них 28 померло, в Ємені 333 захворіло, 35 померло, в Індії до цих пір реєструється до 1000 випадків щорічно.
     В жовтні місяці 2019 року в Ужгороді зареєстровано 12 випадків дифтерії серед іноземних студентів, які не мали документального підтвердження про щеплення. В м.Хмельницькому в липні 2019 року теж виявлено випадок токсигенної дифтерії. В 2020 році зареєстровано випадок дифтерії в м.Києві, захворіла дитина віком 9 років, яка була не щеплена.
   Для того, щоб уникнути спалаху дифтерії, має існувати колективний імунітет, це коли 95-98% населення вакциновані. По даних статистики, 99% людей, які мають щеплення від дифтерії, не хворіють. Непокоїть те, що в Україні, в тому числі в м.Хмельницькому, охоплення плановими щепленнями проти дифтерії, правцю та кашлюку серед дітей становить до 70%, а серед дорослих ще нижче. Основним засобом профілактики дифтерії є вакцинація. Для цього необхідно звернутись до свого сімейного лікаря. Щеплення проти дифтерії проводяться дітям раннього віку в 2,4,6 місяців з ревакцинацією в 18 місяців, 6 років,16 років та кожні наступні 10 років довічно, згідно Національного календаря профілактичних щеплень в Україні, що забезпечить стійкий імунітет до дифтерії, правцю та кашлюка.
    За останні 3 роки загострилась епідситуація по правцю. В Хмельницькій області захворіло 2 дітей, що були не щеплені, тривалий час перебували на лікуванні в Хмельницькій міській дитячій лікарні в штучній комі із-за важкості стану. Серед дорослих теж реєструються поодинокі випадки правця в основному серед людей похилого віку у яких відсутній імунітет. Часто такі випадки не діагностуються і розцінюються як гостре порушення мозкового кровообігу та інші невідкладні стани.
      В м.Хмельницькому є достатньо якісної вакцини для профілактики дифтерії, що паралельно захищає від правцю. На протязі останніх років не реєструються реакції на щеплення і ризик ускладнень від щеплень набагато нижчий, ніж ризик виникнення захворювання.
   В разі появи симптомів, схожих з дифтерійними, необхідно негайно звернутись до сімейного лікаря для огляду та обстеження, або на швидку допомогу в вихідні дні нічні години, щоб своєчасно обстежитись та пролікуватись, попередити інфікування оточуючих.
  Тож, щоб уникнути захворювання, зберегти своє здоров’я та здоров’я оточуючих закликаємо щепитись якомога скоріше.

Лікар-епідеміолог Хмельницького міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України»                                                                                                   Гордєєва Г.В.