Ще раз про поліомієліт

      Поліомієліт–гостре інфекційне захворювання, яке спричиняє поліовірус.
  Хвороба здатна перебігати з ураженням центральної нервової системи з виникненням невиліковних парезів та паралічів, які можуть іноді закінчуватись смертю хворого.
     Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до 5 років.
   Збудник поліомієліту належить до родини ентеровірусів (кишкових вірусів), який стійкий у навколишньому середовищі, переносить замороження, висушення, не руйнується травним соком шлунку та антибіотиками.Гине при кипятінні а також під впливом ультрафіолетового опромінення та дезінфікуючих засобів.
   Джерело інфекції-людина (хвора або носій). Збудник виділяється через рот з слиною, а потім із випорожненнями терміном до кількох місяців. Зараження може відбутися повітряно-крапельним шляхом передачі, але частіше фекально-оральним при потраплянні до рота вірусу через брудні руки, їжу. Механічним переносником вірусу можуть бути мухи та таргани.
    Інкубаційний період становить від 1 до 7 діб. Вірус, потрапляючи через вхідні ворота інфекції (слизова оболонка носоглотки, кишківника) розмножується в лімфатичних вузлах, звідки проникає у кров та досягає нервових клітин центральної нервової системи. Нервові клітини зазнають дистрофічно-некротичних змін, гинуть, що веде до повного паралічу. Порушується іннервація м’язів, розвивається їх атрофія, що затрудняє ходьбу.
     Поліомієліт – невиліковна хвороба і єдиним шляхом подолати її є вакцинація, яка відіграє головну роль в профілактиці поліомієліту. В дощеплювальний період до 1958р в Україні реєструвалось до 4-х тисяч паралітичного поліомієліту і медицина була не в силах зупинити його.
   Перші поліомієлітні вакцини з’явились в світі в 1950-60 рр і завдяки розпочатій масовій імунізації в 1959 році в Україні вже через 4 роки реєструвались поодинокі випадки поліомієліту. Тоді використовувалась вакцина в вигляді драже, яка складалась з 3-х типів поліовірусу, пізніше застосовувалась оральна вакцина у вигляді крапель – це була жива вакцина.
   В даний час використовується інактивована вакцина ( вбита) для дітей раннього віку, для старших дітей жива пероральна. Також вилучено з вакцини поліовірус другого типу в зв’язку з тим, що він зник в природі.
    Починаючи з 2002 року в Європейському регіоні припинено циркуляцію дикого поліовірусу, але випадки поліомієліту ще реєструються в країнах Середньої Азії (Афганістан, Пакистан), через що можливе занесення інфекції з цих ендемічних регіонів завдяки міграції населення. Останні випадки поліомієліту також були в Закарпатській області в 2015 році, але вони викликані вакциноасоційованим поліовірусом першого типу. Захворіло 2 дітей, які були не вакциновані від поліомієліту.
   Щоб забезпечити ліквідацію поліомієліту в Україні, необхідно щоб було охоплено дитяче населення щепленнями проти поліомієліту на 95-98 %.
     Планові щеплення проводяться дітям в 2,4,6 місяців, 18 місяців, в 6 та 14 років. Протипоказів до вакцини майже не існує, імунітет стійкий, пожиттєвий та 100% захищає від хвороби.
    Тож не зволікайте з щепленням, зверніться до сімейного лікаря та щепіть свою дитину.

Лікар-епідеміолог Хмельницького міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України»                                                      Гордєєва Г.В.