Логотип для сторінок сайту - 
Державна установа 
“Хмельницький обласний лабораторний центр 
Міністерства охорони здоров’я України"

Обережно, змії!

     З настанням тепла на Хмельниччині та й по Україні в цілому спостерігається значна активізація плазунів, зокрема гадюк. За повідомленнями засобів масової інформації, в селі Мальованка Шепетівського району сталася неприємна подія – 24-річного хлопця вкусила змія. Потерпілого без свідомості терміново доправили до Шепетівської центральної районної лікарні. Враховуючи, що протизміїної сироватки у Шепетівській ЦРЛ ще немає, медики почали проводити симптоматичне лікування. На щастя, молодий організм поборов отруту і зараз стан чоловіка нормалізувався. Тому не зайвим було б ще раз нагадати читачам, яку небезпеку можуть нести плазуни для населення.
   На території України є три види отруйних змій, однак на Хмельниччині зустрічається лише одна з них – гадюка звичайна. Цей вид є найпоширенішим в нашій країні, тому зустріти її можна практично повсюдно: від боліт і густих лісів, до високогірних регіонів і відкритих лугів. Єдиною характерною ознакою місць проживання даних плазунів є наявність поблизу кубла відкритих ділянок для прийняття гадюкою сонячних ванн. Довжина тіла зазвичай не перевищує 65 см. Забарвлення дуже варіативне, але практично завжди камуфляжне.
  У більшості випадків ідентифікувати звичайну гадюку можна по зигзагоподібним візерункам на спині, також потрібно звернути увагу на її голову. Вона у цих плазунів має виражену трикутну форму із заокругленим носом та помітно виступаючими у боки скроневими частинами.
   Всі гадюки, всупереч розповсюдженій думці, зовсім не агресивні змії. При наближенні людини вони ліпше заховаються або поповзуть геть. Укуси відбуваються тільки в двох випадках: різка, несподівана для змії поява або ж навмисна провокація зі сторони людини. Вони не нападають першими, а проявляють агресію лише в разі небезпеки.
   Взагалі гадюки намагаються якомога рідше використовувати отруту, оскільки її вироблення не надто легке завдання. До речі, коли спостерігаєш за гадюкою, може скластися враження, що вона надмірно повільна. Ця думка надзвичайно оманлива, адже на кидок, укус і повернення у вихідне положення в рептилії піде менше 0,07 секунди (!).
   Укус змії має важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо тяжко вони відображаються на дітях, людях похилого віку, алергіках та особах зі зниженим імунітетом. Отрута гадюки справляє гемолітичну дію на людський організм. Після укусу на ураженому місці утворюється болючий набряк з множинними дрібними крововиливами – геморагіями. Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, сильно знижується тиск, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.
      У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікувальної установи. Лише кваліфікований медик зможе надати необхідну допомогу. Якщо ж транспортування до лікарні вимагає певного часу, необхідно надати домедичну допомогу постраждалому. В першу чергу потрібно обробити рану антисептиком (йод, спирт, зеленка). У випадках, коли укус прийшовся на руку або ногу, кінцівку потрібно знерухомити, наклавши на неї шину. Необхідно зберігати спокій та менше рухатися для запобігання поширення отрути по лімфатичних судинах. Треба пити багато води, оскільки потерпілий стимулює власний діурез, в результаті чого будуть виводитися токсини, які могли б потрапити в кров при укусі.
     При транспортуванні потерпілого необхідно покласти уражену кінцівку на підвищення. За можливості прикласти до місця укусу лід або щось холодне, попередньо обгорнувши в тканину. Не рекомендується відсмоктувати отруту – таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається і людина, у якої отрута опинилась у роті. Постраждалому категорично заборонено накладати джгут на місце укусу, припікати рану та вживати алкоголь, тому що це лише погіршить його стан.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                                        І.А. Матвійчук