Логотип для сторінок сайту - 
Державна установа 
“Хмельницький обласний лабораторний центр 
Міністерства охорони здоров’я України"

Шепетівський міськміжрайонний відділ


  Правець – це важке токсикоінфекційне захворювання, що виникає при інфікуванні будь-яких ран, в т.ч. дрібних побутових, анаеробним збудником. У світі щорічно від правця гине понад 160 000 людей. Випадки захворювання правцем реєструвались і на Шепетівщині. Як тут не згадати випадок тридцятирічної давнини, коли доросла людина працюючи в городі поранила собі ногу сапою. В лікувально-профілактичному закладі їй була проведена первинна медична обробка рани, та запропоновано проведення термінової профілактики правця, адже травмований не був щеплений проти цієї смертельної недуги. Нажаль особа відмовилась від щеплення за що і поплатилась життям.
   В теперішній час визиває занепокоєння значна кількість населення не щеплених проти правця, тим самим є ймовірність виникнення цього небезпечного захворювання.
      Отож буде не зайвим ще раз згадати про правець та міри його профілактики.
Вхідними воротами для інфекції є місця травмування шкірного покриву або слизових: рани, подряпини, сліди термічного впливу. Хвороба розвивається при проникненні збудника через порізи, отвори від скалок і укусів, у місцях відкритих переломів і ран, через ділянки шкіри, пошкоджені в результаті потертостей, некротичних і запальних процесів. Як правило, тільки сильне поранення або велика відкрита рана на тілі можуть послужити сигналом для хворого звернутися до лікаря.
     Людина дуже легко піддається захворюванню, особливо ризикують ті, у яких травматичний вид занять: працівники сільського господарства, промислових підприємств і т. п., також наркомани.
  Важкими ускладненнями правця з високою ймовірністю летального результату є асфіксія і зупинка серця.
Правець відноситься до смертельно небезпечних інфекцій, тому вкрай важливо вживати всі можливі заходи для того, щоб не заразитися. Профілактика правця може бути як завчасною, так і терміновою. Це як раз той випадок, коли краще заздалегідь перестрахуватися і зробити щеплення!
  Профілактичні щеплення проводяться з раннього дитячого віку. Перше щеплення проводиться у 2-місячному віці, друге в 4 місяці, третє – в 6 місяців. В 18 місяців проводиться ревакцинація. Потім ще – в 6 та 16 років. Надалі, кожні 10 років необхідно повторно проводити ревакцинацію, щоб підтримувати стійкий імунітет до небезпечної хвороби. Саме через десятиліття, ефективність щеплення повністю знижується, тому потрібна повторна ревакцинація. У разі поранення, можна відчувати себе в безпеці тільки за умови, що після останнього щеплення минуло не більше 5 років. Якщо ж пройшло все-таки більше, то з метою запобігання розвитку хвороби, проводиться екстрена профілактика правця.
    Екстрена профілактика проводиться при травмах з пошкодженням шкірних покривів та слизових оболонок. При зверненні за медичною допомогою лікар проводить первинну хірургічну обробку рани та імунопрофілактику, шляхом введення правцевого анатоксину, протиправцевої сироватки, протиправцевого імуноглобуліну. Який препарат вводити, та його кількість залежить від величини рани, імунного статусу, терміну звертання. Екстрену профілактику правця бажано провести в найбільш ранній термін. Тому, навіть при незначній травмі необхідно в обов’язковому порядку звернутись до лікаря.
    Отже, щеплення – це найкращий захист від правця.

В.о. завідувача Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                             В.В.Костюк

    У багатьох мешканців існує велика спокуса « тихого полювання» в лісі чи на лузі ,бажання побути декілька годин на самоті з природою і принести додому кошик грибів. Що чекає на людину – насолода від смажених грибів чи смертельна небезпека .
    В місті Шепетівка та районі за останні 20 років отруїлося грибами 49 чоловік і 11 з них померло. Так, ми пам’ятаємо про випадок отруєння грибами в сім Ї в с.Судилків, де отруїлося 6 чоловік блідою поганкою,яку спутали з печерицями, з них 4 дітей померло,отруїлися та померли батько з сином в с.Городище ,масове отруєння грибами в сім ї (8 чолові) ,які разом з родичами з Донеччини збирали та вживали в їжу піддубці, що відносяться до умовно-їстівних грибів, всі одужали, три роки тому отруїлася та померла від вживання блідої поганки мешканка м.Шепетівки.
     Вживання в їжу шапинкових грибів дуже поширене на земній кулі.
  У природі існує величезна кількість як їстівних, так і отруйних грибів. Наприклад, в Європі серед 2500 різновидів грибів близько 200 потенційно отруйних,а на території України – до 80 видів. Однак найчастіше отруєння спричинюють 20- 25 їх видів.
   Проведений Міністерством охорони здоров я аналіз отруєння неїстівними грибами серед населення України свідчать,що незважаючи на профілактичні заходи ,які проводяться щороку,ситуація з грибними отруєннями залишається несприятливою. Понад 70% отруєнь припадає на індустріальні області – Запорізьку,Дніпропетровську,Можливо,тому що населення цих регіонів не має таких навичок,як жителі,скажімо Карпатського регіону.
   Слід зазначити, що інколи навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. Це буває в тих випадках, коли вживають в їжу гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Також виявлено, що в деяких видів їстівних грибів, що належать до найбільш цінних (білий гриб, лисички, опеньки) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні руйнуються.
   Необхідно також пам`ятати, що за останні роки в Україні зареєстровано отруєння їстівними грибами, які були зібрані поблизу шосейних доріг, підприємств металургійної та хімічної промисловості. Вато зазначити, що і їстівні гриби при несприятливих екологічних умовах можуть набувати токсичних властивостей, адже гриби всмоктують в себе всілякі отруйні речовини, що нагромаджуються в повітрі та ґрунті і зазнають біохімічних змін.
      Кожному грибнику потрібно знати наступне:
– ніколи не збирайте грибів, яких не знаєте;
– якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще його позбутися;
– намагайтеся шукати та збирати губчасті гриби – білі, бабки, моховики. В наших широтах серед них найменша кількість отруйних;
– не беріть в кошик їстівних грибів, які ростуть поруч з блідою поганкою, спори блідої поганки легко проникають в їстівний гриб, який може стати отруйним;
– якщо ви зібрали гриби і принесли їх додому, негайно ретельно перевірте кожен гриб перед тим, як почати готувати страву або робити заготовки;
– перед приготуванням страв з грибів їх необхідно ретельно промити, а перед сушінням протерти вологою тканиною;
– не вживайте сирих грибів;
– перед приготуванням будь-якої страви гриби потрібно проварити в підсоленій воді протягом 10-15 хв;
– готові страви з грибів необхідно зберігати в холоді не більше 24 годин в емальованому посуді;
– не давайте страв з грибів малим дітям, людям похилого віку, так як гриби є продуктом, що важко перетравлюється може викликати супутні захворювання органів шлунково-кишкового тракту;
– ніколи не використовуйте цибулини та срібні ложки для визначення їстівності грибів. Вони, окрім помилок, нічого не дають.
  Якщо ж отруєння все таки виникло після вживання грибів, або ви його підозрюєте, то негайно промийте шлунок слабким соляним розчином та, незважаючи на тимчасове полегшення, негайно зверніться до лікувальної установи.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний лабораторний
центр МОЗ України», лікар вищої категорії
з організації та управління охороною здоров’я                В.В.Мазаєв

  За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, кожен четвертий мешканець Землі ризикує захворіти на йододефіцитні захворювання.
600 мільйонів людей мають збільшену щитовидну залозу.
   40 мільйонів страждають від вираженої розумової відсталості внаслідок йододефіциту.
  Хвороби, що виникають внаслідок постійної нестачі йоду в організмі, називаються йододефіцитними. До них відносяться:
– розумова відсталість, особливо у дитячому та підлітковому віці;
– народження дітей, хворих кретинізмом у матерів, які страждають від вираженої недостачі йоду в організмі;
– часті викидні, народження мертвого плоду;
– збільшення щитовидної залози.
Розумова відсталість у дітей проявляється такими ознаками:
– вони гірше встигають в школі;
– швидко втомлюються;
– не можуть повністю реалізувати свої здібності.
       Прояви йодної недостатності в організмі людини:
 Емоційні: дратівливість, пригнічений настрій, сонливість, в’ялість, забудькуватість, погіршення пам`яті та уваги, зниження інтелекту, поява частих головних болів.
   Кардіологічні: атеросклероз, аритмія, підвищення діастолічного (нижнього) тиску внаслідок набряку стінок судин.
      Анемічні: зниження рівня гемоглобіну крові.
  Імунодефіцитні: часті інфекційні та простудні захворювання, зниження імунітету.
   Остеохондрозні: слабкість та м`язеві болі в руках, грудні та поперекові радикуліти.
       Набрякові: набряки навколо очей та загальні набряки.
   Бронхо-легеневі: набряки дихальних шляхів, що призводять до хронічних бронхітів і гострих респіраторних захворювань.
   Гінекологічні: порушення менструальної функції, дисменорея, аменорея, безпліддя, мастопатія, тріщини сосків.
         Навіщо організму людини потрібен йод?
    Йод входить до складу молекули щитовидної залози, розташованої біля гортані на передній поверхні шиї. Щитовидна залоза та її гормони вкрай необхідні для нормальної діяльності організму людини, але більш за все їх роль проявляється в перші роки життя дитини. Саме гормони щитовидної залози сприяють нормальному та гармонійному зростанню та розвитку організму. Брак йоду, «будівельного матеріалу» для гормонів щитовидної залози, призводить до порушення функції залози з наступним зниженням продукції нею гормонів. Наслідки цих порушень для організму дитини можуть бути непоправні. Страждає мозок, слух, пам’ять та мова дитини, щитовидна залоза різко збільшується у розмірах.
          Як усунути дефіцит йоду?
     Проблема нестачі йоду хвилює 153 країни світу. Дефіцит йоду в організмі відчуває на собі понад 1,5 млрд. жителів планети. В нашій державі, в тому числі на Хмельниччині, більше 35% населення страждає від йододефіциту.
      Для усунення йододефіциту краще використовувати препарати, що містять йод, який входить в склад білкових з`єднань. Лише такий йод знаходиться в крові людини.
    Джерелом органічного йоду є морська капуста (ламінарія). Щоб отримати добову дозу йоду, її потрібно з`їсти 100-200 грам на добу, що реально для жителів Японії.
    Розповсюджені також йодні препарати, виготовлені із ламінарії та продукти харчування, які містять йод: йодоване молоко, хліб, яйця. В більшості випадків вміст йоду в таких харчових продуктах точно не визначено.
   Для вирішення проблеми йододефіциту розроблений препарат йод-актив – біологічна добавка до їжі, рекомендована як джерело йоду.
    Йод-актив – органічне з`єднання йоду, вбудоване в молекулу молочного білка. Це аналог природного з`єднання йоду, який ми отримуємо з перших днів життя з материнським молоком.
   Унікальність даного препарату заключається в тому, що при дефіциті йоду він активно засвоюється, а при надлишку – виводиться з організму, не поступаючи в щитовидну залозу.
  В останні роки почав широко використовуватися медичний препарат йодомарин.
       Скільки йоду повинна споживати людина?
   Йод відноситься до мікроелементів харчування. Протягом життя людина споживає близько 5-6 грамів йоду (лише одну чайну ложку). Однак важливо, щоб ця невелика кількість була рівномірно розподілена протягом всього життя. Добова потреба йоду складає лише 0,1-0,2 мкг (соту частину грама).
   У звичайних продуктах харчування йод міститься в незначній кількості. Найбільше його в морській капусті. Однак це не той продукт харчування, який ми їмо кожен день. Відносно багато йоду в морській рибі. Проте щоб забезпечити добову потребу, необхідно щоденно з`їдати близько 500 грамів морської риби, що в наших умовах не зовсім реально. А от у м`ясі, річковій рибі, молочних продуктах, а тим більше у хлібі, овочах і фруктах йоду міститься мізерно мало. За даними досліджень українських вчених, в їжі, яку ми вживаємо протягом дня, в середньому міститься 50% йоду, необхідного для організму.
    Тому для забезпечення нормального вмісту йоду деякі продукти харчування спеціально збагачуються йодовими добавками. Найбільш поширеним з таких збагачених продуктів харчування є йодована сіль.
    Крім того, необхідно зауважити, що в зернятках одного яблука міститься добова норма йоду, тому бажано їсти яблука разом з зернятками.
      Чому саме сіль є найоптимальнішим продуктом для збагачення йодом?
   Сіль – один із небагатьох компонентів раціону людини, який вживається практично скрізь і практично кожним, незалежно від місця проживання, віку, статі та фінансового стану. Окрім того, людина вживає сіль протягом всього року приблизно в однаковій кількості. Сіль – один з небагатьох продуктів харчування, виробництво яких досить жорстко прив’язане до природніх копалин, яких в Україні не дуже багато. Якби, наприклад, в масовому порядку прийняли рішення йодувати воду, то змушені були б монтувати необхідне обладнання в кожній артезіанській свердловині чи колодязі. Більше того, під час йодування солі йод не вступає з нею в хімічну реакцію, а просто рівномірно перемішується. Таким чином, в кожній пачці солі буде присутній йод.
       Чи відрізняється йодована сіль від звичайної за запахом, кольором чи смаком?
     Йодована сіль не відрізняється від звичайної за запахом, смаком та кольором. Для йодування солі використовують не сам йод, а його безпечні хімічні з`єднання. Зараз в Україні вся сіль йодується йодатом калію, який не впливає на забарвлення, смак чи запах солі. Крім того, цей препарат більш стабільний при зберіганні і не випаровується з солі під час приготування їжі. Однак для кращого збереження йоду рекомендовано солити гарячі страви йодованою сіллю за десять хвилин до кінця приготування.
        Чи можна використовувати йодовану сіль для домашнього консервування?
   Йодат калію не впливає на смак і колір продуктів тому сіль з таким доповненням можна використовувати для домашнього консервування продуктів. Оскільки йодат калію стійкий до термічної обробки, він буде зберігатися в герметично упакованих продуктах домашнього консервування.
        Як довго зберігається йод в солі?
       Це залежить від умов зберігання (температури, вологості) та чистоти солі. Термін зберігання і реалізації солі з додаванням йодату калію в середньому складає 9-12 місяців. В домашніх умовах йодована сіль не потребує особливих умов зберігання, її необхідно тримати в сухому посуді за звичайної кімнатної температури. Однак краще не робити великих запасів йодованої солі, а регулярно купувати її в магазині.
       Чи можна отримати надмірну кількість йоду, вживаючи йодовану сіль?
     Доросла людина вживає близько 6-10 грамів солі на день. При цьому необхідно зауважити, що приблизно половина цієї кількості вживається в прихованому вигляді (з хлібом, ковбасою та іншими готовими продуктами харчування). Вміст йоду в солі розраховано таким чином, щоб повністю забезпечити організм необхідною кількістю йоду. Передозувати йод, споживаючи йодовану сіль, неможливо.
     Чи потрібно нам їсти більше йодованої солі тому, що вона йодована?
    Ні. Йодовану сіль слід вживати замість звичайної солі, а не додатково до неї. Простіше мати дома тільки один вид солі – йодовану.
    Звідси висновок – за здоров`ям потрібно слідкувати, йому потрібна допомога, про нього треба піклуватися, привчаючи до цього своїх дітей з раннього дитинства, тому що профілактика завжди була і буде дешевшою, ніж лікування.

Завідувач Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                         В.В. Мазаєв

   Нітрати (солі азотної кислоти) є найпоширенішими токсичними забруднювачами середовища життєдіяльності людини. Джерелом такого забруднення є в першу чергу азотні добрива, продукти гниття органічних речовин, комунально-побутові відходи, тощо. Нітрати накопичуються у воді та продуктах харчування, потім потрапляють в організм тварин та людей. Під впливом мікроорганізмів шлунково-кишкового тракту нітрати перетворюються в нітрозоаміни і нітрозоаміди.
  Нітрати спричинюють метгемоглобінемію, нітрозоаміни і нітрозоаміди – рак, руйнують нервову та серцево-судинну системи, негативно впливають на розвиток ембріонів.
   Для дорослої людини смертельна доза нітратів становить від 8 до 14 г. Гостре отруєння настає при потраплянні до організму від 1 до 4 г нітратів, при цьому ознаки отруєння проявляються через 1-6 годин після надходження їх в організм. Гостре отруєння розпочинається з таких симптомів, як нудота, блювота, пронос. Знижується артеріальний тиск та пульс, кінцівки стають холодними. Спостерігається синусоїдна аритмія, дихання частішає. З`являються головний біль, шум у вухах, слабкість, судоми м`язів обличчя, порушується координація рухів, втрата свідомості, кома. В легких випадках переважають сонливість та депресія.
     Якщо до 60-х років головною небезпекою безмежного використання нітратних добрив вважалася метгемоглобінемія, то зараз більшість дослідників вважають найбільшою небезпекою рак, насамперед рак шлунково-кишкового тракту, який формується через 20-25 років після систематичного вживання нітратовмісних продуктів. Канцерогенні нітрозаміни можуть синтезуватися із будь-яких продуктів як в шлунку, так і в кишечнику.
    Перед вживанням високо нітратної їжі (капусти, огірків, ковбаси) можна прийняти аскорбінову кислоту або випити фруктовий сік. Рекомендується додавати в продукти аскорбінової кислоти декілька сот міліграм на кілограм (2-3 драже вітаміну С), що в більшості випадків повністю запобігає утворенню N-нітрозодінетиламіну.
   При варінні й тушкуванні виділення нітратів з паром переважає над їх утворенням, тому в процесі приготування капусти, цибулі, кабачків, капусти не потрібно закривати кришку.
    За даними літератури, гострі отруєння трапляються при вживанні води і продуктів рослинного та тваринного походження з високим вмістом нітратів. Найбільш чутливі до надлишку нітратів є діти перших місяців життя. Якщо мами вживають високо нітратні овочі, то нітрати потрапляють в грудне молоко. В організмі матері існує механізм захисту від нітратів, але можливості його обмежені. Захисний проти нітратний механізм в організмі дитини формується лише після першого року життя.
   Внаслідок потрапляння до організму дитини продуктів харчування з підвищеним вмістом нітратів виникає захворювання водно-нітратна метгемоглобінемія. Метгемоглобінемія – захворювання, яке характеризується підвищеним рівнем метгемоглобіну в крові.
     Метгемоглобін – це одна із форм окисленого гемоглобіну, що не здатний вступати в зворотну реакцію з киснем і переносити його до всіх органів організму людини. Цей стан сприяє розвитку прогресуючої гіпоксії в тканинах організму людини, особливо дітей. У немовлят та дітей першого року життя спостерігається дефіцит ферментів, які перетворюють метгемоглобін, що призводить до його накопичення. Саме тому чим менша дитина, тим важче перебігає хвороба. Якщо кількість метгемоглобіну перевищує 50% від загальної кількості гемоглобіну, організм може загинути від гіпоксії центральної нервової системи. Перебіг хвороби у дітей, у яких виникає це отруєння, супроводжується проносами, розладами серцево-судинної системи. Внаслідок порушення нормального формування кров’яних тілець шкіра дитини набуває синьо-сірого відтінку.
    Важливими показниками забруднення питної води децентралізованих джерел водопостачання (криниць) є солі аміаку, азотистої кислоти (нітрити) та азотної кислоти (нітрати). Аміак є початковим продуктом гниття і його присутність у воді свідчить про свіже фекальне забруднення. Нітрити та нітрати є кінцевими продуктами мінералізації органічних речовин. Приготування сумішей для дитячого харчування, в яких використовується колодязна вода, що містить велику кількість нітратів, становить основну загрозу отруєння немовлят. Пам’ятайте, що кип’ятіння забрудненої нітратами води не зменшує, а збільшує її токсичність на 39-86%.
        Забруднена нітратами вода навіть у смертельних дозах – чиста, прозора, без запаху і видимих домішок, звичайна за смаком.
     Щоб уникнути отруєнь нітратами необхідно використовувати якісну воду перевірену в лабораторії. Якість води криниць визначається згідно Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) затверджених наказом МОЗ України 12.05.2010року № 400 та залежить від місць розташування колодязів, стану прилеглої території, наявності джерел забруднення, санітарно-технічного стану колодязів та здійснення заходів щодо належного їх утримання. Норма вмісту нітратів у воді криничній становить до 50 мг/л.
     З метою профілактики захворювання на метгемоглобінемію, щоб запобігти отруєнь нітратами необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:
– Не готуйте дитячі суміші з використовуванням колодязної води, якщо не впевнені в її якості.
– Не купуйте та не вживайте ранніх овочів без наявності результатів лабораторних досліджень їх на вміст нітратів.
– Не вживайте ранніх парникових овочів, на яких з’явилась гниль або цвіль.
– Не давайте дітям салати із свіжих овочів, які простояли при кімнатній температурі понад 2 години, оскільки в них за цих умов також наростає вміст нітритів.
– При перших клінічних проявах отруєння у дітей (проносах, розладах серцево-судинної системи, синюшності шкіряних покровів) слід негайно звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.
– Забезпечте утримання колодязя в належному стані – своєчасно ремонтуйте та очищуйте його. Двічі на рік, у весняний і осінній періоди, необхідно проводити профілактичну дезінфекцію води у колодязі з наступним лабораторним контролем ефективності проведеного заходу.
   Нітрати – це актуально-екологічна проблема. Накопичуючись у токсичних концентраціях в ґрунті, рослинах, воді, харчових продуктах, вони є причиною як гострих, так і хронічних, часто безсимптомних отруєнь, причиною онкологічних захворювань і порушень центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем організму.
      Для запобігання негативного впливу надлишку нітратів на здоров`я людини потрібна система жорсткого контролю за якістю навколишнього середовища та продуктів.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                 В.В. Мазаєв

   Новомодною і доволі таки екзотичною розвагою серед населення молодшого віку останнім часом став кальян. Через цей прилад курять специфічні курильні суміші з різними ароматами. Дистриб’ютори кальянів та курильних сумішей запевняють, що ніякої шкоди для життя та здоров’я людини він не несе. Чи так це і чи можна отруїтися кальяном? Наскільки шкідливі курильні суміші?
     Безпечність куріння кальяну фактично нічим не підтверджена, за відгуками любителів даного виду відпочинку можна зробити висновок, що отруєння кальяном все-таки може мати місце, при надмірному вживанні або поганій обробці пристрою для куріння.
    Позитивні сторони куріння кальяну все ж є. Багато хто віддає перевагу цьому вид куріння тютюну із-за деяких відмінностей від сигарет. Переваги полягають у наступному. Вживання тютюну за допомогою кальяну, вважається, не викликає звикання (якщо до складу сумішей не входять наркотичні речовини). Сигарети курять значно частіше, кальян більш громіздкий, його не візьмеш з собою, наприклад, в кишеню не покладеш. Під час викурювання сигарет дим, шкідливі смоли та інші канцерогенні речовини, що містяться в них, надходять відразу в легені. У кальяні він проходить через рідину і багато речовини осідають там, не потрапляючи в дихальну систему людини.
   Як запевняють працівники закладів, які пропонують кальян, зміна мундштука убезпечить ваше здоров’я від захворювань, що передаються за допомогою слини (герпес, інші інфекційні захворювання).
    Непогана альтернатива сигарет, неправда? Але не все так просто. Чи шкідливо курити кальян насправді? Це незначні плюси в порівнянні зі шкодою для здоров’я, яка може завдати такий вид куріння.
      Чому ж відбуваються отруєння кальяном?
   Найчастіше таку розвагу пропонують у колі друзів, під час відпочинку в ресторані, клубі чи іншому подібному закладі. Це значить, що прилад в рідкісних випадках проходить ідеальну обробку. Представники організації пропонують змінну насадку (мундштук), сподіваючись, що цього цілком достатньо для профілактики захворювань. Але не тільки вона може завдати шкоди здоров’ю, кожна частина кальяну містить безліч небезпечних для життя мікроорганізмів.
  Найпоширенішими в даному випадку патогенними організмами, що провокують захворювання, є: стафілокок – у надмірному обсязі він призводить до тяжких уражень слизових дихальних органів. Лікування від стафілококової інфекції досить тривале та затратне; пори грибка аспергіл (цвілевих грибів) – здатні дуже швидко вражати легеневу тканину при попаданні в організм людини; синьогнійна паличка – стійка до багатьох груп антибіотиків, призводить до страшних наслідків для здоров’я, вражає багато важливих органів і систем організму.
     Симптоми інтоксикації кальяном різні і залежать від того, який патогенний мікроб атакував людський організм. Можуть виникнути такі симптоми як задишка, болі в легенях; гіпертермія, іноді температурні показники бувають дуже високими, нудота і блювота, ангіна, обструктивний бронхіт і трахеїт. Іноді людину нудить від кальяну тільки тому, що вона занадто довго палила і мозок відчуває кисневе голодування. Цей стан також супроводжується запамороченням і непритомних станом. Можна використовувати ватку з нашатирним спиртом, щоб привести людину до тями та забезпечити доступ свіжого повітря.
    Якщо людині стало погано протягом короткого часу після вживання курильних сумішей за допомогою кальяну, варто звернутися до лікувальної установи.
       Чи можливе отруєння курильною сумішшю?
     Дим, що виходить з кальяну, очищається водним фільтром, але значна частка смол і шкідливих сполук не осідає. Тому отруїтися кальяном можлна не тільки з-за мікроорганізмів або грибків, але і від вихідного пара, що вдихається людьми. Лише близько 30% отруйних сполук осідає на поверхнях пристрою. Отрути, що залишилися, розчиняються в рідині і потім дрібними частинами проникають в нижні відділи легень.
     Дим, що виходить від кальяну, містить у собі ряд отруйних сполук. Чадний газ – вміст його в повітрі після куріння кальяну в десять разів вище в порівнянні з димом сигарети, найчастішою причиною отруєння кальяном є саме чадний газ. Токсичні смоли – з’являються в результаті хімічної реакції при нагріванні курильних сумішей; бензопропілен – відноситься до вуглеводневої отруюючої надзвичайно токсичної речовини. Інші шкідливі речовини, які можуть входити до складу курильних сумішей.
Симптоми при надмірному курінні кальяну
   Коли людина зловживала кальяном, то у неї проявляються симптоми гострого отруєння: сильна нудота; запаморочення; прискорене серцебиття; загальна слабкість та втрата працездатності; в важких випадках можуть бути судоми і непритомність.
При появі загрозливих для життя станів потрібно швидко звернутися за невідкладною допомогою!

    Перша допомога людині, яка перекурила кальян: потерпілому забезпечують доступ свіжого повітря. Для цього можна відкрити вікно і двері, щоб був протяг, або вивести потерпілого на вулицю; людину зручно укладають, голову злегка повертають; знімають тісний одяг, ремені і краватки, розтирають кінцівки і все тіло, щоб поліпшити кровообіг і привести його до тями; на лоб кладуть серветку, змочену в холодній воді, можна використовувати міхур з льодом, попередньо загорнувши у рушник.
      Лікування отруєнь кальяном зводиться до симптоматичної терапії.
    Щоб уникнути випадків отруєння, потрібно дотримуватися кількох простих правил. По можливості взагалі не потрібно курити кальян. Це не приносить великого задоволення, а от проблеми зі здоров’ям можуть бути. Не варто вестися на аргументи друзів та знайомих, що це зовсім безпечно. Якщо вже дуже сильно хочеться відчути на собі вплив цього екзотичного заняття, перед початком куріння варто оглянути мундштук і трубку, щоб переконатися в їх чистоті. Якщо людину нудить від кальяну, значить потрібно відразу припинити це заняття. Це є першою ознакою того, що може бути інтоксикація. Не захоплюватися курильними сумішами людям зі схильністю до алергічних реакцій. Абсолютно всі отруєння легше попередити, ніж потім лікувати. Це не тільки удар по здоров’ю, але і по гаманцю, так як відновлювальний період може бути тривалим, а ліки коштують дорого.
    Як Ви бачите, кальян аж ніяк не таке безпечне пристосування, як це намагаються донести нам продавці подібної продукції. Може бути достатньо один раз покурити щоб отримати проблеми зі здоров’ям на все життя. Не варто забувати, що токсичні речовини, розчинені в рідині кальяну при курінні, всмоктуються в кров та легені набагато швидше і завдають більшої шкоди організму.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар із загальної гігієни
Шепетівського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                        І.А. Матвійчук

    В Шепетівському районі склалася неблагополучна епідситуація щодо інфекційної захворюваності. За 6 місяців 2019 року зареєстровано 26 випадків сальмонельозної інфекції, що складає 34,3 на 100 тис. населення при середньо обласному показнику 10,7 на 100 тис. населення. Це на 44% більше порівняно з аналогічним періодом 2018 року. Шепетівський район займає «почесне» перше місце серед усіх районів області по захворюваності на сальмонельоз. Випадки реєструвалися як серед міського населення (14 випадків), так і серед жителів сільської місцевості (Судилків, Ленківці, Городище – по 2 випадки; Р. Нова, Сульжин, Плесна, Кліментовичі, Хутір, Білопіль – по 1 випадку). Серед організованих дитячих колективів випадки захворювання сальмонельозом реєструвалися в таких закладах: ЗОШ с. Судилків, ЗОШ с. Хутір, ЗОШ №4.
       Захворюваність на бактеріальну дизентерію становить 1,3 на 100 тис. населення при середньо обласному показнику 1,4 на 100 тис. населення.
  Традиційно високі рівні захворюваності гострими кишковими інфекціями серед населення Шепетівщини. За 6 місяців поточного року зареєстровано 82 випадки захворювання та становить 109,4 на 100 тис. населення. Серед сільського населення зафіксовано 24 випадки (Судилків, Михайлючка – по 4 випадки; Красносілка – 3 випадки; Пліщин – 2 випадки; Серединці, Гриців, Ч.Цвіт, Ленківці, К.Решнівка, Городище, Рилівка, Білопіль, Білокриниччя, Вербівці, В.Медведівка – по 1 випадку) та 58 випадків гострих кишкових інфекцій серед містян.
     В 2 рази збільшилася захворюваність на вірусний гепатит В і становить 1,3 на 100 тис. при середньо обласному показнику 0,9 на 100 тис. населення.
     Також Шепетівський район знаходиться на 3 місці в області по рівню захворюваності на туберкульоз органів дихання – 25 випадків, що становить 33,0 при середньо обласному показнику 21,7 на 100 тис. населення. В порівнянні з 2018 роком, захворюваність зросла на 8,7%. Зареєстровано в 8 жителів міста та в 17 сільських жителів (Плесна, Пліщин, Травлин, Городище, Судилків – по 2 випадки; Дубіївка, Курганівка, Онишківці, Михайлючка, Білопіль, Мокіївці – по 1 випадку).
   Уже важко когось здивувати високими цифрами щодо захворюваності кором, адже в Україні з 2017 року триває спалах цієї підступної хвороби. За даними Центру громадського здоров’я України, з початку поточного року захворіло 55776 жителів, із них 18 чоловік померло, в тому числі 2 летальні випадки зареєстровано на Хмельниччині. В Хмельницькій області цього року захворіло 4348 чоловік. Що стосується Шепетівки та району, то станом на 10 липня з початку року зафіксовано 218 випадків захворювання кором (для порівняння: за весь 2018 рік захворіло 52 місцеві жителі). На щастя, на території Шепетівського району летальних випадків не було. Найбільше випадків захворювання було в таких населених пунктах: м. Шепетівка (113 випадків), смт. Гриців (19); с. Судилків (26); Поляни, Гордище – по 7 випадків; Вербівці (5); Травлин, Брикуля, Старі Бейзими – по 4 випадки; Хролін, Коськів, Чотирбоки, Білокриниччя – по 3 випадки.
     Провівши аналіз інфекційної захворюваності, можна зробити висновок, що з-поміж сільського населення найбільше випадків зареєстровано серед жителів Судилківської сільської ради.
    Серед відвідувачів освітніх закладів досі залишається велика кількість не щеплених проти кору через відмову, що свідчить про недостатню роботу медичних працівників та адміністрації закладів з даного питання. Станом на сьогодні, навчальні заклади міста та району відвідують 867 не щеплених проти кору, що суперечить вимогам ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
   В Шепетівській центральній районній лікарні протягом кількох років відсутня протибутуліністична, протиправцева та протидифтерійна сироватки, що, у разі виникнення даних захворювань, може призвести до летальних випадків.
       Не менш важливою проблемою на сьогодні є велика популяція бродячих собак та котів у місті, що призводить до збільшення кількості нападів тварин на населення, тому існує реальна загроза виникнення смертельно-небезпечного захворювання – сказу. Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, на сьогодні сказ зареєстровано у 150 країнах світу, через який щороку гине понад 50 тисяч людей, і кожен випадок захворювання, як правило, закінчується летально. За перше півріччя поточного року за медичною допомогою внаслідок укусів тварин звернулося 40 чоловік (31 житель міста та 10 мешканців Шепетівського району – Чотирбоки, Хутір по 2 випадки, Жилинці, Серединці, Поляни, Хролін, Кліментовичі, Городище). В переважній більшості укуси були нанесені бродячими тваринами. В одному випадку лабораторно підтверджено сказ в собаки, яка покусала двох мешканців с. Хутір.
     Також в Шепетівському районі викликає насторогу стан води питної. За 1 півріччя 2019 року Шепетівським міськміжрайонним відділом проведено дослідження на відповідність ДержСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» 53 проби води криничної (з них не відповідають вимогам 42 проби, 79,25 %, в т.ч. по вмісту нітратів 36 проб, 67,9%); води водопровідної 54 проби (з них не відповідають 9 проб, 16,7%). Основними мікробіологічними забруднювачами питної води традиційно є патогенна та умовно-патогенна флора, хімічними – перевищення вмісту нітратів, заліза та загальної жорсткості, що може стати причиною виникнення соматичної та інфекційної захворюваності.
   Варто зазначити, що Шепетівська міська рада, Грицівська селищна рада та Ленковецька сільська рада регулярно приділяють увагу забезпеченню якісною питною водою населення. Періодично проводиться профілактична дезінфекція громадських криниць з наступним лабораторним контролем якості та безпечності води криничної. А ось посадові особи Судилківської сільської ради ігнорують вимоги Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення». Не проводиться належна профілактична дезінфекція (необхідно проводити не менше 2 разів/рік), лабораторний контроль якості води в населених пунктах Судилківської сільської ради.
     Високі рівні захворюваності кишковими інфекціями пов’язані з тим, що працівники діючої торгівельної мережі, громадського харчування, побутового обслуговування з 2012-13 років не проходять медичні огляди, в особових медичних книжках працівників відсутній допуск до роботи (в деяких взагалі не ведуться).
   На центральному та привокзальному ринках міста проводиться торгівля в антисанітарних умовах швидкопсуючими товарами (ковбасні вироби, фарш, оселедці тощо) – не дотримується температурний режим реалізації продукції, відсутнє холодильне обладнання, торгівля з землі, відсутні сертифікати якості продукції та ін..
Відкриваються нові торгівельні заклади, тимчасові споруди, в яких працівники не мають медичних книжок. Водії автобусів, таксі, продавці м`яса, овочів, риби на місцевих ринках не проходять обстеження на сифіліс, гонорею, бактеріоносійство та ніші дослідження, які передбачені Наказом МОЗ України № 280 від 23.07.2012 р.
       Захворюваність гепатитами можна пов`язати з наданням косметичних процедур та медичних послуг. Не всі перукарні та салони краси міста добросовісно відносяться до своєї роботи при наданні своїх послуг населенню. Лише 20 із 38 регулярно проводять лабораторні дослідження стерильності робочого інструментарію, змивів на патогенну та умовно-патогенну мікрофлору, води на показники епідемічної безпеки тощо Особливу насторогу викликають проведення так званих манікюрних процедур «на дому», де навіть не може йти мова про дотримання навіть елементарних протиепідемічних заходів – багаторазове використання інструментарію, повна відсутність стерилізації тощо. Але вони приваблюють відвідувачів через свою дешевизну. А самі відвідувачі, в свою чергу, не можуть об’єктивно оцінити можливі наслідки для життя та здоров’я через низький рівень санітарно-гігієнічних знань.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                                         В.В. Мазаєв

    На ринках Шепетівки вже з’явилися перші дині та кавуни. Тоді як природній період їх дозрівання – це кінець серпня–початок вересня.
  Звичайно, дуже хочеться поласувати соковитим кавуном чи динею. Безперечно, вони дуже смачні та корисні для здоров’я, адже містять в своєму складі вітаміни А, С, В1, ВЗ, РР, солі магнію, калію, марганцю, нікелю, заліза (профілактика залізодефіцитної анемії). При дисбактеріозі кавун нормалізує мікрофлору кишечнику і виводить із організму токсини, також має сечогінну і жовчогінну дії. Проте, користь принесуть нашому організму лише стиглі плоди, які споживаються у період свого повного дозрівання. Вживання ранніх баштанних культур може призвести до серйозних отруєнь. Виникнути вони можуть внаслідок перевищення максимальних рівнів нітратів або внаслідок перевищення максимально допустимих рівнів вмісту залишкових кількостей пестицидів, які використовуються для їх швидкого дозрівання та захисту від шкідників.
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, допустима денна норма нітратів для дорослого – 3,7 міліграма на кілограм. Тобто 259 міліграми для тих, хто має вагу у 70 кілограмів. Тож отруєння нітратами у дорослих – рідкісне явище, інша справа – діти. Через невелику масу тіла вони можуть отримати шкідливу дозу. Але, для того, щоб отруїтися, наприклад, динею з концентрацією нітратів в 400 міліграмів на 100 грамів, потрібно вжити не менше ніж півкілограма плоду.
   Відповідно до Державних гігієнічних правил і норм “Регламент максимальних рівнів окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах”, затверджених наказом МОЗ України № 368 від 13.05.2013 р., максимальний рівень нітратів у кавунах становить 60 мг/кг; у дині – 90 мг/кг. Але з власного досвіду (як покупця) можу сказати, що не всі продавці даної продукції сумлінно відносяться до своєї роботи. В багатьох точках продажу (особливо це стосується місць стихійної торгівлі) відсутні документи, що засвідчують безпечність кавунів та динь щодо вмісту нітратів. Також нагадаю, що санітарно-гігієнічна лабораторія Шепетівського міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України» може проводити дослідження на визначення вмісту нітратів в овочах та фруктах.
    Тож щоб уникнути неприємностей внаслідок вживання кавунів та динь, варто дотримуватися кількох рекомендацій:
– споживати баштанні культури в період їх сезонного природного дозрівання, коли вони дозрівають і будуть корисними, а ризик отруїтися набагато меншим. Для динь і кавунів – це серпень-вересень;
– купувати їх в спеціалізованих торгівельних точках, на ринках, але ні в якому разі не на узбіччі траси чи стихійному ринку чи при торгівлі з землі, адже саме тут можуть реалізовувати ті баштанні, які не потрапили на спеціалізований ринок, де здійснюється ветеринарно-санітарний контроль за ними;
– запитувати у продавця щодо наявності документу, в якому вказано фактичний вміст нітратів та пестицидів в кожній конкретній партії;
– вибираючи кавун, потрібно звернути увагу на деякі моменти: він не повинен бути занадто великим; хвостик повинен бути сухим; після того як кавун увібрав у себе все саме корисне, він перестає виробляти пігмент, тому від лежання на боці можуть з’явитися світлі плями – це теж хороша ознака; шкірка у стиглого кавуна тверда;
– ні в якому разі не купувати розрізані кавуни та дині, а тільки цілими;
– перед вживанням ретельно мити шкірку плоду;
– не їсти кавун близько до шкірки, оскільки в ній нітратів у 4-8 разів більше, ніж у м’якоті;
– не споживати надмірну кількість баштанних культур, якщо вживаєте їх вперше, особливо це стосується дітей;
– зберігати залишки кавунів та динь в холодильнику не більше доби.
Дотримуючись цих простих, але водночас важливих рекомендацій, Ви зменшите ризики отруєння і, можливо, убережете себе та близьких від потрапляння на лікарняне ліжко.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни
Шепетівського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                       І.А. Матвійчук

     Останнім часом дуже популярним серед молоді є використання електронних сигарет, а саме куріння називається “вейпингом” (від англ. vapor – пар). Виробники в цій галузі стверджують, що пар електронних сигарет значно безпечніший ніж дим у звичайних. До набуття популярності електронна цигарка використовувалася як засіб боротьби з нікотиновою залежністю.
    Але перш ніж отримати ще одну погану звичку, варто розуміти сам принцип роботи вейпа. Електронна сигарета складається з мода (батарейного блока), який подає струм до атомайзера – до нагрівного елемента, що перетворює рідину на пару, яку людина вдихає.
   У цей розчин входять наступні компоненти: гліцерин (для досягнення певної в’язкості рідини), пропіленгліколь (харчова добавка) і нікотин, хоч і очищений, але все-таки присутній. Вживання нікотину при звичайному курінні набагато шкідливіше, ніж при вейпингу, адже в другому випадку відсутній отруйний тютюновий дим, а пар подається не гарячим, що менш пагубно впливає на легені. Саме це вважається великою перевагою вейпів. Курці з багаторічним стажем відмічають покращення нюху і смаку, а неприємна задишка з часом зникає. Хворі на гіпертонію поступово помічають, що тиск нормалізується, а постійні головні болі припиняються.
  Окрім основних компонентів, вплив яких на людину відносно вивчений, до складу входять різні ароматизатори та добавки для створення смаку, про вплив яких може бути не відомо навіть виробникам, не кажучи про покупців. Індустрія електронних сигарет дуже швидко розвивається, і, відповідно, різноманітність рідин та кількість виробників постійно зростає.
    Якісна рідина має складатись з максимально очищених і сертифікованих компонентів. Окрім цього, перевіреною та сертифікованою має бути готова суміш, адже при змішуванні деяких компонентів, здебільшого ароматизаторів, можуть утворюватись шкідливі сполуки. Тобто, компоненти сумішей для паління у різних виробників приблизно однакові. Усі вони є доступними, тому багато людей з метою економії самостійно виготовляють рідини та навіть продають їх. У цих випадках суміші здатні викликати отруєння та алергічні реакції.
   Головний ефект, що притаманний усім рідинам для вейпів – надмірне висушування слизових оболонок шлунку та дихальних шляхів, особливо у місцях осідання гліцерину та пропіленгліколю. Це зумовлено гігроскопічністю даних компонентів. Кожен із них виконує свою роль: гліцерин утворює пару, а пропіленгліколь стабілізує ароматизатори й нікотин, а також розбавляє гліцерин. Безпечніших аналогів поки що не існує.
  Пропіленгліколь, нікотин та ароматизатори здатні викликати алергічні реакції (набряк дихальних шляхів, напади астми, ринорею та ураження голосових зв’язок). В окремих випадках можуть спостерігатись висипання на шкірі, свербіж, нудота та навіть набряк Квінке. Щодо ароматизаторів, їх кількість постійно зростає. Це зумовлено вибагливістю покупців – смаки дуже швидко набридають, і виникає потреба створювати нові. Проблема ароматизаторів в тому, що вони розроблялися для харчової промисловості і шкоду травній системі не наносять. Але при вдиханні один з компонентів (діацетил) викликає облітеруючий бронхіоліт – незворотній патологічний процес, при якому руйнуються термінальні відділи бронхіального дерева.
   У зв’язку зі швидким зростанням популярності вейпингу, кількість досліджень, пов’язаних із впливом компонентів пару на організм людини, збільшилась. Більшість із них доводить відносну безпечність вейпингу у порівнянні з тютюнопалінням. Встановлено, що рідини, які використовуються у електронних сигаретах, не ініціюють утворення злоякісних пухлин, проте негативно впливають на функціонування клітин і пошкоджують їх. Ступінь пошкодження залежить від ароматизаторів.
   Усім відомо, що пасивне куріння є більш шкідливим за активне. Прихильники електронних сигарет не докучають оточуючим неприємним запахом і отруйним димом. Але в той же час встановлено, що при палінні електронного пристрою в приміщенні шкідливі пари нікотину залишаються на меблях, стінах та інших предметах. Проте поки достеменно не відомо, як це впливає на оточуючих. Фактично, вейпи дійсно є менш шкідливими від звичайного тютюну, але їх не варто вважати безпечною альтернативою.
        Електронні сигарети можна розглядати як перший крок до відмови від паління. Але не шукайте легких шляхів, найкращий спосіб зробити це – раз і назавжди відмовитись від шкідливої звички.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного відділу                                І.А. Матвійчук

    За 5 місяців 2019 року на Шепетівщині зареєстровано 16 випадків сальмонельозної інфекції, в т.ч. дітей до 17 років – 5 вип. Захворюваність реєструвалася серед міського – 10 вип, так і сільського населення – 6 вип.
   При проведенні епідрозслідування встановлено, що факторами передачі заразного початку в більшості були мясо та яйця курей домашні та придбані на ринку.
      Отож рахую не зайвим нагадати про цю кишкову інфекцію.
     Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, збудниками якого є різні види бактерій роду Salmonella. Медицині відомо близько 2 000 різновидів сальмонел, із них у нашій країні тільки 500 видів провокують кишкові захворювання у людини.
    Збудники сальмонельозу надзвичайно стійкі до впливу низьких температур, а також інших проявів зовнішнього середовища.
   Першоджерелом інфекції вважаються сільськогосподарські тварини – велика рогата худоба, свині, коні, вівці, а також дикі водоплавні птахи, у яких сальмонельоз протікає безсимптомно. Ці тварини роками здатні виділяти збудник з сечею, фекаліями, молоком, слиною і бути джерелом зараження для людини, яка доглядає за ними. Зараження може відбутися також при транспортуванні, обробці та зберіганні туш. Останнім часом несприятливі санітарні умови утримання курей призвели до частих випадків зараження людей на сальмонельоз через курячі яйця.
    Джерелом інфекції для людини є хвора на сальмонельоз людина або бактеріоносій, у якого ознак захворювання немає. При зараженні від людини до людини механізм передачі переважно фекально-оральний, тобто через брудні руки і тільки в рідкісних випадках контактно-побутовий – при догляді за хворими, в тісному колективі. Великий відсоток випадків зараження людини відбувається через продукти харчування – яйця, м’ясо птахів, тварин, риби, а також готові продукти, що не підлягають термічній обробці – салати, фрукти, кондитерська продукція, пиво. Особливо небезпечне зараження для дітей до року, оскільки, воно може призвести до важких генералізованих форм сальмонельозу, лікування якого у малюків представляє серйозні труднощі. Будь-які кишкові інфекції мають сезонні коливання, тому в теплу пору року найчастіше спостерігаються епідеміологічні спалахи.
       Інкубаційний період при цій хворобі становить, в середньому, від 6 до 48 годин. Клінічні ознаки сальмонельозу залежать від форм захворювання.
  Найпоширеніша – гастроінтестинальна форма, яка починається гостро, з симптомами інтоксикації, такими як: слабкість, запаморочення, головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С, озноб. Ознаки порушення роботи шлунково-кишкового тракту швидко наростають – спочатку з’являються болі у шлунку, біля пупка, потім блювота з неперевареними залишками їжі, яка згодом стає водянистою, з домішками жовчі, після чого настає діарея з пінистим, водянистим, зеленуватим калом зі слизом.
    Щоб не захворіти на сальмонельоз, треба обов’язково ретельно мити руки з милом перед приготуванням їжі та перед її вживанням. Це найважливіше правило, знайоме з дитинства, для профілактики сальмонельозу та інших кишкових інфекцій є найдієвішим. Готуючи страви, треба мати окремий ніж для сирого м’яса та риби – це стосується і обробної дошки, яку разом з ножем після використанням слід ретельно мити і споліскувати окропом. Не можна їсти недостатньо просмажене чи проварене м’ясо або пити сирі яйця, варити їх необхідно 10 хвилин. Пити тільки кип’ячене молоко. Продукцію, що швидко псується треба зберігати лише в холодильнику. Не можна купувати продукти на стихійних ринках (м’ясо, ковбаса, кондитерські вироби, сир, сметана). При покупці харчових продуктів необхідно звертати увагу на кінцевий термін придатності та умови зберігання, за необхідності – вимагати супровідну документацію, яка засвідчує якість та походження продуктів (якісне посвідчення, сертифікат якості, декларація виробника). Споживати страви необхідно одразу після приготування, при повторному вживанні – піддавати їх термічній обробці. Перед споживанням овочі та ягоди треба обов’язково добре промити питною водою чи ошпарити кип’ятком.
    При дотриманні таких простих правил Ваш літній відпочинок буде вдалим та здоровим.

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький
обласний лабораторний центр МОЗ України»                       В. В. Костюк

    Рясні опади упродовж квітня-травня цього року наробили біди не лише тим, що затопили людям городи, підвали і будинки, вони змили увесь непотріб з полів та вулиць і в такий спосіб підвищили рівень забруднення ґрунтових вод різними нечистотами. Отже, якість води у криницях і джерелах, звідки ми її беремо, стала такою, що її не можна пити і готувати на ній їжу. І така ситуація може загрожувати виникненням масових спалахів інфекційних захворювань серед населення Шепетівського району.
    Шепетівським міськміжрайонним відділом протягом останнього місяця проведено дослідження 15 проб води криничної, і жодна (!) з них не відповідала гігієнічним нормативам по мікробіологічних показних (інтенсивне бактеріальне забруднення).
Для того, щоб уберегти себе та своїх близьких від хвороб в даний період, варто пам’ятати наступне:
1. Воду криничну в даний період споживати тільки кип’ячену.
2. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових вод).
3. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід лаштовувати перехоплюючи канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя.
4. Провести повне відкачування води з колодязя з метою її оновлення
5. З метою запобігання поширення інфекційних хвороб та покращення якості води після проведення вищевказаних заходів обов’язково необхідно провести профілактичну дезінфекцію води в колодязі.
   Щоб впевнитися в якості води в криниці, можна звернутися до Шепетівського міськміжрайонного відділу Державної Установи «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» (м. Шепетівка, вул. В. Котика, 70, тел. 4-00-82), де Ви можете провести лабораторні дослідження питної води (водопровідної, з колодязів та воду фасовану) щодо визначення показників епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні дослідження); санітарно-хімічних показників безпечності та якості; органолептичні, фізико-хімічні та санітарно-токсикологічні дослідження, в т.ч. на вміст нітратів. Наша установа також надає послуги з проведення дезінфекції води з водогонів та криниць.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                      В.В. Мазаєв

    На Шепетівщині майже щороку реєструються випадки захворювання на лептоспіроз. На протязі останніх 15років в районі реєструвались смертельні випадки цієї недуги в с. Хролин, Городище, Березна.
  При проведенні епідемічного розслідування встановлено, що захворівші нехтували правилами особистої гігієни.
   Отож на початку літньої пори рахую за доцільне зупинитись на такому небезпечному захворюванні, яким є лептоспіроз.
  Мабуть, всі чули, що є таке важке інфекційне захворювання, як лептоспіроз, яким, власне, частіше хворіють в цей період, коли починаються польові роботи, косовиця, купання та ситуація, що склалася з накопиченням та несвоєчасним вивезенням твердих побутових відходів на території району, де розвелась велика кількість мишевидних гризунів, які і є основними носіями лептоспір.
   Для того, щоб вберегтися від цього небезпечного захворювання, необхідно знати, що джерелом інфекції для людей є хворі і перехворілі сільськогосподарські, домашні, дикі тварини, гризуни, які виділяють лептоспір із сечею і заражають навколишнє середовище. Основними носіями збудника лептоспірозу у природних вогнищах є щурі, польові миші, землерийки, їжаки. В побутових осередках резервуаром інфекції є щурі, велика рогата худоба, свині, собаки.
  Лептоспіроз — гостре інфекційне захворювання людей і тварин, спричиняється збудником лептоспірою, характеризується ураженням печінки, нирок, м’язів і супроводжується хвилеподібною гарячкою.
  Захворювання від людини до людини не передається. Зараження лептоспірозом відбувається під час купання, пиття води з відкритих водоймищ, риболовлі, сільськогосподарських польових робіт, при вживанні продуктів харчування, забруднених сечею гризунів. В організм людини збудник проникає через пошкоджену шкіру і слизові оболонки порожнини рота, очей, носа, шлунково-кишковий тракт. Характерна літньо-осіння сезонність захворювання.
     Інкубаційний період при даному захворюванні складає 7-20 діб.
   Захворювання у більшості випадків починається гостро, підвищується температура тіла до 39-400 С, хворі скаржаться на сильний головний біль, слабість, біль в м’язах, особливо литкових (діагностична ознака).
   Успіх лікування залежить від раннього звернення хворих за медичною допомогою та ранньої діагностики. Госпіталізація хворих є обов`язковою. Хвороба може ускладнюватися порушеннями з боку нирок і печінки, кровотечею, міокардитом, набряком мозку, пневмонією, недостатністю кровообігу.
  Тяжкий перебіг хвороби часто закінчується смертю у 14% хворих. Найбільш ефективним заходом профілактики лептоспірозу є проведення дератизаційних робіт в місцях заселення мишовидних гризунів та планова одночасна суцільна весняно-осіння дератизація на території міста, району, на яку мають виділяти кошти місцеві органи самоврядування.
   Щоб уникнути захворювання на лептоспіроз, рекомендується дотримуватись низки нескладних та водночас необхідних правил:
– ретельно мити продукти харчування перед вживанням в їжу;
– вибирати перевірені для купання водойми;
– для питних потреб та миття рук використовувати воду гарантованої якості;
– не ходити босоніж у заболочених місцевостях;
– при виконанні сільськогосподарських робіт дотримуватись правил особистої гігієни, зокрема використовувати гумові чоботи, рукавички.
– не використовувати для приготування їжі та не вживати овочі та фрукти (особливо при зберіганні їх в коморах та підвалах) з ознаками пошкодження їх тваринами.
– при появі перерахованих вище симптомів захворювання не займатись самолікуванням, а терміново звернутися до лікаря!
         Дотримуйтесь цих порад і будьте здорові!

Завідувач відділенням організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                          В.В.Костюк

    До нашої установи періодично звертаються громадяни з приводу консультацій щодо порядку дій при розбитті ртутних термометрів. Варто зазначити, що ртуть – високотоксична речовина першого класу небезпеки. Шкідливий вплив на організм чинять саме пари ртуті. Випаровування починається при кімнатній температурі (18° С). Тривала дія парів ртуті викликає хронічне отруєння, яке проявляється у вигляді частих головних болів, запаморочень, тремтіння рук, з’являється слабкість і швидка стомлюваність. Ртуть відноситься до кумулятивних отрут, при вдихання парів якої частки відразу потрапляють в легені і накопичуються в організмі. Варто пам’ятати, що страх, дратівливість, головні болі, запаморочення, сонливість, ослаблення пам’яті, тиск, нудота, можуть бути тільки першими симптомами отруєння парами ртуті.
    Тому варто нагадати алгоритм дій та заходів, які потрібно провести після розбиття термометра. В першу чергу необхідно вивести з приміщення всіх незадіяних у прибиранні людей (особливо дітей), закрити двері кімнати, щоб забруднене повітря не потрапляло в інші приміщення. Відкрити, не створюючи протягу, вікно в кімнаті, де розбився градусник. Наступним етапом необхідно провести ретельний огляд усіх предметів та поверхонь, на які могли потрапити крапельки ртуті.
    Пам’ятайте, що кульки ртуті дуже добре катаються на будь-якій поверхні, при цьому можуть бути дуже маленьких розмірів.
  Для обстеження використовуйте ліхтарик, яким слід світити вздовж підлоги (або іншої поверхні), добре перевірити всі кути, тріщини в підлозі, щілини, нерівності. У світлі ліхтаря легко помітити сріблясті кульки ртуті завдяки їх металевому блиску.
   Починати механічну демеркуризацію (збір ртуті) необхідно від периферії до центру місця, де був розбитий термометр, щоб не збільшити площу забруднення. Збір краще починати з найбільших крапель, щоб вони не розбилися на дрібніші крапельки. Для зручності прибирання використовуйте звичайний скотч. Шматки клейкої стрічки з прилиплими до неї краплями ртуті треба помістити в скляну банку з холодною водою. Із щілин краплі ртуті можна дістати за допомогою медичного шприца з товстою голкою.
    Якщо ртуть потрапила на килим або килимові покриття, їх необхідно обережно згорнути від периферії до центру, щоб кульки ртуті не розлетілися у приміщенні, помістити у великій цілий целофановий пакет. На жаль, килим доведеться викинути, оскільки прибрати з нього ртуть повністю неможливо.
    Зібрані залишки термометру необхідно також помістити в скляну банку з водою. Поводьтеся зі ртуттю, яку зібрали, дуже обережно. Щільно закрийте банку кришкою.
Важливо: категорично не можна підмітати ртуть щіткою або віником, Ви розіб’єте частки і розкидаєте їх по всій площі; ніколи не збирайте ртуть пилососом, оскільки Ви прискорите випаровування ртуті і збільшите площу ураження, а пилосос після цього треба буде утилізувати.
     Наступним етапом є хімічна демеркуризація. До даного етапу слід переходити тільки в тому випадку, якщо прибрано всі видимі крапельки ртуті, зібрано та видалено з приміщення всі забруднені предмети й речі. У домашніх умовах можна приготувати розчини з підручних засобів. Використовується перманганат калію (або попросту марганцівка) або засіб, що містить хлор – розчини хлораміну, хлорного вапна тощо. При використанні 0,2% водного розчину марганцівки (20 г на відро води) за допомогою кисті, щітки, пульверизатора обробляється забруднена поверхня, починаючи з периферії до центру. Через 1 годину необхідно змити продукти реакції мильно-содовим розчином – 4% мила в 5-ти% водному розчині соди.
     Може бути також застосована добре знайома всім «Білизна». У пропорції 1:1 змішайте «Білизну» з гарячою водою, далі мокрою ганчіркою ретельно змочіть підлогу. Особливу увагу приділяйте тріщинам, щілинам і кутам, де могли зберегтися частинки ртуті. У такі місця навіть можна залити трохи розчину (для більш надійної обробки). Вікна й двері в приміщенні повинні бути зачинені протягом 3-4 годин. Після перерви зробіть якісне вологе прибирання в усій квартирі та інтенсивно провітріть приміщення.
     Для ефективної демеркуризації описані вище процедури хімічного прибирання потрібно повторити ще 2-3 рази. При дотриманні даних рекомендацій Вам вдається повністю позбутися негативних наслідків розбитого ртутного термометру за короткий термін.
      Не викидайте ртуть в каналізацію, вона осяде на трубах. Ні в якому разі не можна викидати ртуть на смітник, у сміттєпровід – це призведе до нових забруднень, які важко усувати. Банку зі ртуттю зберігайте, передбачивши всі умови для її цілісності, а потім передайте на утилізацію. В м. Шепетівка її можна здати на утилізацію по вул. Островського, 4 в будинку міськвиконкому, сектор з питань надзвичайних ситуацій (5 поверх, каб. 625).

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                         І.А. Матвійчук

     Щорічно на Шепетівщині реєструються випадки захворювання на менінгококову інфекцію. Так за 2018р зареєстровано 5 випадків цієї підступної хвороби, що складає 6,6% на 100 тис. населення при середньо обласному показнику 0,6% на 100 тис. населення. Це найвищий показник захворюваності серед міст та районів Хмельницької області.
          Всі захворівши – діти до 14 років.
        В травні поточного року зареєстрована підозра на це небезпечне захворювання.
        Отож, рахую не зайвим нагадати про менінгококову інфекцію.
     Менінгококова інфекція – це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, яке викликається менінгококом, передається тільки повітряно-крапельним шляхом, характеризується різними клінічними проявами від назофарингіту, гнійного менінгіту до сепсису. Джерелом інфекції є хвора на менінгококову інфекції людина та здорові бактеріоносії менінгококу.
    Механізм передачі інфекції лише повітряно-крапельний при тісному контакті з хворим або бактеріоносієм менінгококу. Хворіють на менінгококову інфекцію люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Інкубаційний період від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.
   Найнебезпечнішим ускладненням менінгококової інфекції є менінгококовий менінгіт. Смерть настає від зупинки дихання.
    З метою раннього виявлення захворівших, за контактними особами встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів. Контактні особи обов’язково одноразово бактеріологічно обстежуються на менінгокок, для цього натще або через 2 години після їжі відбирається мазок із носоглотки.
      Основні профілактичні заходи при менінгококовій інфекції;
– Своєчасне звернення за медичною допомогою хворих з явищами ГРВІ з метою раннього виявлення та встановлення діагнозу менінгококова інфекція, а також надання кваліфікованої медичної допомоги;
– Зменшити перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великим скупченням людей, особливо, де є хворі з явищами ГРВІ;
– Вести здоровий спосіб життя, особливо у зимово-весняний період перебувати на свіжому повітрі не менше 2-3 годин та вживати у достатній кількості калорійну та вітамінізовану їжу;
– Користуватися індивідуальним посудом, серед молоді обмежити тісне спілкування;
     Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 року №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» менінгококова інфекція відноситься до рекомендованих щеплень. Населення (діти та дорослі) за бажанням може щепитися від цієї інфекції за власні кошти у приватних медичних клініках міста.
      У приміщеннях перебування хворого проводиться протяжне провітрювання, кварцове опромінювання та ретельне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, а також знезараження столового посуду. Обмежують участь контактних осіб з хворим на менінгококову інфекцію у масових заходах.
      Бажаю Вам міцного здоров’я!

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                         В.В.Костюк

     З настанням тепла на Хмельниччині та й по Україні в цілому спостерігається значна активізація плазунів, зокрема гадюк. За повідомленнями засобів масової інформації, в селі Мальованка Шепетівського району сталася неприємна подія – 24-річного хлопця вкусила змія. Потерпілого без свідомості терміново доправили до Шепетівської центральної районної лікарні. Враховуючи, що протизміїної сироватки у Шепетівській ЦРЛ ще немає, медики почали проводити симптоматичне лікування. На щастя, молодий організм поборов отруту і зараз стан чоловіка нормалізувався. Тому не зайвим було б ще раз нагадати читачам, яку небезпеку можуть нести плазуни для населення.
   На території України є три види отруйних змій, однак на Хмельниччині зустрічається лише одна з них – гадюка звичайна. Цей вид є найпоширенішим в нашій країні, тому зустріти її можна практично повсюдно: від боліт і густих лісів, до високогірних регіонів і відкритих лугів. Єдиною характерною ознакою місць проживання даних плазунів є наявність поблизу кубла відкритих ділянок для прийняття гадюкою сонячних ванн. Довжина тіла зазвичай не перевищує 65 см. Забарвлення дуже варіативне, але практично завжди камуфляжне.
  У більшості випадків ідентифікувати звичайну гадюку можна по зигзагоподібним візерункам на спині, також потрібно звернути увагу на її голову. Вона у цих плазунів має виражену трикутну форму із заокругленим носом та помітно виступаючими у боки скроневими частинами.
   Всі гадюки, всупереч розповсюдженій думці, зовсім не агресивні змії. При наближенні людини вони ліпше заховаються або поповзуть геть. Укуси відбуваються тільки в двох випадках: різка, несподівана для змії поява або ж навмисна провокація зі сторони людини. Вони не нападають першими, а проявляють агресію лише в разі небезпеки.
   Взагалі гадюки намагаються якомога рідше використовувати отруту, оскільки її вироблення не надто легке завдання. До речі, коли спостерігаєш за гадюкою, може скластися враження, що вона надмірно повільна. Ця думка надзвичайно оманлива, адже на кидок, укус і повернення у вихідне положення в рептилії піде менше 0,07 секунди (!).
   Укус змії має важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо тяжко вони відображаються на дітях, людях похилого віку, алергіках та особах зі зниженим імунітетом. Отрута гадюки справляє гемолітичну дію на людський організм. Після укусу на ураженому місці утворюється болючий набряк з множинними дрібними крововиливами – геморагіями. Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, сильно знижується тиск, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.
      У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікувальної установи. Лише кваліфікований медик зможе надати необхідну допомогу. Якщо ж транспортування до лікарні вимагає певного часу, необхідно надати домедичну допомогу постраждалому. В першу чергу потрібно обробити рану антисептиком (йод, спирт, зеленка). У випадках, коли укус прийшовся на руку або ногу, кінцівку потрібно знерухомити, наклавши на неї шину. Необхідно зберігати спокій та менше рухатися для запобігання поширення отрути по лімфатичних судинах. Треба пити багато води, оскільки потерпілий стимулює власний діурез, в результаті чого будуть виводитися токсини, які могли б потрапити в кров при укусі.
     При транспортуванні потерпілого необхідно покласти уражену кінцівку на підвищення. За можливості прикласти до місця укусу лід або щось холодне, попередньо обгорнувши в тканину. Не рекомендується відсмоктувати отруту – таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається і людина, у якої отрута опинилась у роті. Постраждалому категорично заборонено накладати джгут на місце укусу, припікати рану та вживати алкоголь, тому що це лише погіршить його стан.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                                        І.А. Матвійчук

   Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. Відповідно до оцінки Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.
    Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, на сьогодні сказ зареєстровано у 150 країнах світу, через який щороку гине понад 50 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.Прямі збитки від сказу складають біля 4 млрд. євро в рік.
Основним джерелом епізоотії сказу є дикі м’ясоїдні тварини, зокрема лисиці.
Хмельницька область входить в число областей, в яких сказ має велике розповсюдження на всій території регіону.
     На Шепетівщині щорічно реєструються випадки захворювання на сказ тварин. Так, в минулому році виявлено 3 випадки – 2 собаки та 1 кіт.
    В поточному році випадків захворювання на сказ тварин не реєструвалося. Разом з тим, в травматологічне відділення Шепетівської ЦРЛ звернулося з приводу покусів тварин 15 чоловік, в трьох випадках призначено щеплення проти сказу.
    Враховуючи те, що на Шепетівщині має місце велика кількість бродячих собак та котів, є реальна загроза виникнення цього смертельно-небезпечного захворювання, яким є сказ.
     Що необхідно пам’ятати, щоб запобігти захворюванню.
    1. Уникати контактів з безпритульними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям небезпеку таких контактів.
   2. Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні провести місцеву обробку рани та негайно, або якомога раніше після укусу, звернутись за медичною допомогою до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації.
    3. Необхідно пам’ятати, що без своєчасного проведення антирабічних щеплень (щеплень проти сказу) захворювання на сказ завжди закінчується смертю. Тому під час проведення щеплень проти сказу необхідно дотримуватись встановленого лікарем режиму. Не можна переохолоджуватися, перегріватися, фізично перевтомлюватися, вживати спиртні напої.

  4. Якщо укус або подряпина нанесені відомою домашньою твариною, необхідно її ізолювати і встановити за нею 10-денне спостереження спеціалістами державної ветеринарної медицини. Якщо впродовж 10 днів з моменту укусу тварина залишиться здоровою, то щеплення проти сказу не проводяться. Тому дуже важливо не вбивати тварину після нанесення укусу.
    5. Своєчасно та регулярно робити домашнім тваринам щеплення зареєстрованими в Україні вакцинами проти сказу.

Завідувач відділенням організації                                              Костюк В.В.
епідеміологічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»

 

    Близько 33 років тому сталася одна з найбільших природно-техногенних катастроф ХХ століття – аварія на Чорнобильській атомній електростанції, ліквідація наслідків якої, незважаючи на закриття самої електростанції, ще довготривалий час буде залишатися одним з важливих напрямків загальнодержавної політики щодо медичного забезпечення та соціального захисту населення, постраждалого від аварії.
   В оцінці медичних наслідків аварії особливу актуальність набувають довгострокові спостереження, оскільки негативний вплив іонізуючого випромінювання на здоров’я постраждалого населення відзначається тривалістю і буде відчутним не лише для нинішнього, але і майбутнього поколінь.
    Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному, у різний час і ще буде впливати не одне десятиліття. Віддалені наслідки для здоров’я – це онкологічні захворювання та непухлинні захворювання, такі як серцево-судинні захворювання, ребро-воскулярні ураження судин серця, мозку, катаракта, порушення з боку імунної системи, генетичні аномалії розвитку, інші неспецифічні захворювання.
  Онкологічні захворювання характеризуються так званою «тріадою раків» – це рак щитоподібної залози, лейкемія, рак молочної залози. Рак щитоподібної залози розвивався переважно у дітей і через чотири роки після опромінення і це пов’язано зі значними викидами радіоактивного йоду. За даними статистики, на кінець 2014 року тільки в Україні було прооперовано понад 10 тисяч дітей – тих, хто був опромінений в дитячому або підлітковому віці.
  Лейкемія теж почала з’являтися в перші роки після опромінення, переважно у ліквідаторів. Зараз кількість лейкемій, пов’язаних із дією радіації, за даними вчених, знижується. Рак молочної залози розвивається переважно у жінок-ліквідаторів в Україні, які отримали більші дози опромінення.
    Експерти прийшли до висновку, що зв’язок між можливістю захворіти катарактою з опроміненням після аварії встановлена досить достовірно.
  Також вплив іонізуючого випромінювання має значний вплив на репродуктивну функцію, особливо жіночого організму, оскільки кількість яйцеклітин в організмі закладається під час внутрішньоутробного розвитку.
     Знання про наслідки Чорнобильської катастрофи надзвичайно важливі для людства. В найближчому майбутньому ці знання дадуть можливість розглянути використання ядерних технологій з точки зору кореляції користі і ризиків та доцільності їх використання.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар із загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                                   І.А. Матвійчук

     Цікава і непередбачувана робота у бактеріологів. Всі знають, що бактерії і віруси це наслідок бруду, недотримання правил особистої гігієни. А тут, відкриваєш термостат, і, вже стоїть стійкий приємний запах суничного мила. Запах дуже приємний, однак несе він за собою багато неприємностей, бо це запах небезпечної синегнійної палички (Pseudomonas aeruginosa). Коли місяцями, та навіть роками, не загоюються післяопераційні рани, коли не приживаються біосітки чи матеріали для пластики тканин – це зачасту «синегнійка». Відноситься вона до грамнегативнх неферментуючих бактерій (НФБ) і є в цей час одними із провідних збудників внутрішньо лікарняних інфекцій, загальними клінічними властивостями яких є природна стійкість до широкого кола антибактеріальних засобів і дезінфектантів.
   Найважливішою властивістю цих мікроорганізмів є здатність до формування біоплівки, структура й фізіологічні властивості якої забезпечують підвищення стійкості до антибіотиків і дезінфектантів. Ця властивість є однією із причин головного болю басейників і не тільки, так як здатна колонізувати кахельну поверхню, забиваючись у шви, створює захисну біоплівку, яку трудно розрушити дезінфектантам. «Синегнійка» широко поширена в природі. Зустрічається в ґрунті, воді, на рослинах, в шлунково-кишковому тракті людини і тварин (особливо птиці, що є і проблемою ветеринарії), може бути в зразках води з природних джерел. Здатна не тільки тривалий час зберігатись у навколишньому середовищі, особливо у вологому, але й інтенсивно розмножуватись. Одна з найбільш рухливих мікроорганізмів. Тому наявність синегнійної палички нормується у мінеральних водах, воді з кулерів та ін.. «Синегнійка» ніколи не вражає неушкоджені тканини, однак у разі порізів в т.ч. післяопераційних, опіків, може оселитись надовго. Часто є причиною урологічних інфекцій, особливо після катеризації, інфекцій очей, вух (частіше у дітей з довготривалими отитами), тяжких пневмоній. У 4% випадків викликає летальну бактеремію, сепсис. У позалікарняних умовах, в останні роки, збільшується ризик розвитку синьогнійних ускладнень у постійно зростаючого числа ВІЛ-інфікованих. В умовах стаціонару інфекція може переноситись з їжею, водою, через санвузли, раковини, крани для води, вологі предмети та навіть рушники і стати причиною госпітальної інфекції.
    Мікробіологічна лабораторія Шепетівського міжміськрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» на протязі багатьох років проводить стеження за циркуляцією збудників інфекційних захворювань та їх антибіотикорезистентністю при проведенні моніто-рингових досліджень в закладах охорони здоров’я (останні відвідування з 09.04.2019 по 16.04.2019р.). При попередніх відвідуваннях висівалась синегнійна поличка з крану води, та з дистилятора. Адміністрація лікувального закладу терміново прийняла міри по заміні кранів та вилучення з роботи дистилятора. Таким чином, наша лабораторія долучається до попередження виникнення та розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій.
      Останні роки підвищена увага МОЗ України до нозокоміальних хвороб (Наказ МОЗ України № 26 від 01.09.2004.) Але не дивлячись на це, на місцевих рівнях не завжди приділяється належна увага цим гострим питанням. Ще з радянських часів, фахівці лікувальної мережі не бажали оприлюднювати проблему вегетації, накопичення, розповсюджування шпитальних штамів псевдомоніозів. Слабкий інфекційний контроль в Україні підтверджується офіційними даними (звіт МОЗ України ф.2 «Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання). Внутрішньо-лікарняні інфекції навіть при післяопераційних ускладненнях, складають лише 0,03-0,05%, тоді як в самих розвинених країнах Європи аналогічні показники в межах 9-20%. Безсумнівно, проблема боротьби з псевдомоніозами, самим тісним чином пов’язана з проблемами інфектології:
  1. На сьогодні не сформовано самого перспективного напрямку щодо ефективного лікування хворих на синегнійну інфекцію.
    2. Не приділяється належна увага попереджувальним заходам, активній і пасивній специфічній профілактиці псевдомоніозів.
  3. Не дивлячись на те, що проблема синегнійної інфекції в гуманній і ветеринарній медицині стоїть перед людством більше століття, помітних успіхів у розробці засобів попередження та лікування їх вченими та практиками досягнути не вдалось.
    На сьогодні ефективних і цілком надійних засобів профілактики псевдомоніозів в світі не існує, тому насторога до цієї інфекції не повинна зменшуватись.

Завідувач мікробіологічної лабораторії Шепетівського
міжміськрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України», лікар-бактеріолог               Рибачук Т.В.

   На Шепетівщині в 2019 році склалась неблагополучна епідемічна ситуація по захворюваності на кір. Станом на 10.04.19р. захворіла 151 особа, з яких дорослі становлять 64 випадки, діти 87. Захворюваність реєструється як серед міського так і серед сільського населення, організованих колективах та неорганізованого населення.
     Враховуючи, що найкращий захист населення проти кору – вакцинація, медичними працівниками прийнято рішення посилити імунізацію проти цього небезпечного захворювання. Згідно з наказами МОЗ України в даний неблагополучний період щепленню в першу чергу підлягають діти до 18 років, учні і студенти медучилища, сільгосптехнікуму, ПТУ, працівники закладів охорони здоров’я та освіти незалежно від віку.
      Тому на Шепетівщині необхідно негайно, до 22 квітня поточного року міському та районному відділів освіти, директорам учбових закладів, медичним працівникам провести узагальненні данні, щодо кількості підлягаючих щепленню осіб з метою отримання необхідної кількості вакцин.
        Профілактичні щеплення проти кору будуть проводитись у квітні – червні 2019 року мобільними бригадами районного центру ПМСД у пунктах щеплень за інформованою згодою батьків дітей або дорослих з дотриманням холодового ланцюга.

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                   В.В.Костюк

    На Шепетівщині щорічно реєструються випадки захворювання хворобою Лайма.
    З настанням тепла збільшується ризик зараження Лайм-бореліозом, яким можна захворіти внаслідок укусу зараженими кліщами.
    Найпоширенішими симптомами іксодового кліщового бореліозу є головний біль, жар і шкірний висип характерної форми, так звана мігруюча еритема. У ряді випадків інфекційний процес охоплює серцеву тканину, суглоби і нервову систему.
     При своєчасному початку лікування хвороба може бути повністю вилікувана без ризику ускладнень і хронізаціі. Пізні ж стадії Лайм-бореліозу важко виліковні, часто закінчуються інвалідністю і навіть смертю людини.
  Лайм-бореліоз є одним із найпоширеніших захворювань, які передаються людині через укус інфікованих кліщів.
   Резервуар інфекції (носії бактерій) – це дикі і домашні тварини, переважно гризуни, ссавці – собаки, кози, вівці, які зовні виглядають здоровими, та й виявити у них бактеріоносійство досить складно. Кліщі (переносники бактерій) заражаються від хворих тварин.
  Пік зараження випадає на весняно-літній період. Активність кліщів спостерігається із квітня по жовтень, але останнім часом почастішали випадки ранніх (березень) і пізніх (листопад-грудень) укусів членистоногих, що пов’язано із загальним кліматичним потеплінням і поступовим пристосуванням кліщів до жорсткіших умов перебування.
   Факторами ризику зараження є часте відвідування лісів і лісопаркових зон, носіння відкритого одягу під час прогулянок, пікніки, шашлики в необладнаних «диких» місцях;
   Доведено, що раннє зняття кліща, що присмоктався, в рази знижує ризик зараження людини. У той же час, навіть якщо кліща знімають, що плазує по тілу, не виключає ймовірність зараження Лайм-інфекцією.
    Основний шлях передачі через укус кліща. – іксодові кліщі харчуються на хворих борреліозом тваринах і самі стають інфікованими. Заражений кліщ присмоктується до людини, бактерія потрапляє в ранку зі слиною і фекаліями членистоногого, а через неї — в кров людини.
    Має місце також харчовий шлях передачі – передача боррелій через сире молоко інфікованих тварин, найчастіше кіз.
  Заходи профілактики є неспецифічними і загально рекомендованими, полягають у попередженні укусу кліща, а також профілактиці аліментарного шляхи зараження:
– при відвідуванні лісів і парків одягати щільний одяг світлих тонів.
– одяг повинен щільно примикати до тіла в області шиї, зап’ясть і щиколоток.
– штани повинні бути заправлені в шкарпетки і чоботи,одягати головний убір.
– для відлякування членистоногих на шкіру або одяг слід наносити репеленти: Офф, Дета та ін.
– виключати контакт з високою травою, бур’яном, чагарником, заростями — такі місця варто обходити.
– через кожну годину шляху слід уважно оглядати один одного, особливо область шиї, пахв, грудей: як правило, кліщ присмоктується не відразу, а вибирає собі сприятливе місце.
– не виносити з лісу рослини, гілки, траву — в них може перебувати кліщ.
– обов’язково кип’ятити молоко з сумнівних і невідомих джерел.

Завідувач відділенням організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                             В.В.Костюк

    Епідеміологічна ситуація на Шепетівщині по захворюваності на дифтерію останні 20 років залишається благополучною. Разом з тим, при наявності певної кількості не щеплених проти дифтерії серед дитячого та дорослого населення є ймовірність виникнення цього смертельно небезпечного захворювання.
    Отож, рахую за доцільне нагадати, що таке дифтерія та основні методи профілактики при цьому захворюванні.
  Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки, а також, в окремих випадках, шкіри в місцях пошкоджень. Дане захворювання може призвести до летального випадку.
    Основний прояв – поява фібринозних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.
    Для дифтерії у дітей, як і для багатьох інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, характерна переважно зимова сезонність.
       Джерело інфекції при дифтерії – хворі або безсимптомні носії.
   Основний шлях передачі збудника – повітряно-крапельний. У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом.
      Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів (в середньому 3 дні). Особи, які не імунізовані проти інфекції, можуть захворіти в будь-якому віці.
Основні причини дифтерії у дітей полягають у відсутності вакцинації за віком.
Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу.
       Ознаки дифтерії носа
   При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров’янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з’являються ділянки тонкої скоринки. Перші ознаки дифтерії носа з’являються швидко.
       Симптоми дифтерії ротоглотки
      Дифтерія ротоглотки – найчастіша форма захворювання.
   Характеризується появою щільних фібринозних плівок на мигдалинах, які дуже складно знімаються шпателем. Для захворювання даної форми також характерні такі симптоми дифтерії, як поява запального процесу ротоглотки, підвищення температури тіла до 38.3-38.9°C, тахікардія, загальна слабкість.
Ознаки дифтерії гортані
     Дифтерія гортані є однією з найнебезпечніших форм дифтерії по виникненню ускладнень. У пацієнтів з’являються наступні ознаки дифтерії – висока температура тіла (39.4-40°C), загальна слабкість, сильний кашель, осиплість і втрата голосу, дихальні розлади.
Дифтерія шкіри у дітей
    В основному характерна для осіб, які не дотримуються правил особистої гігієни. Практично будь-яка ділянка шкіри може бути інфікована дифтерійною паличкою. У місці зараження відбувається запалення дерми з утворенням сіруватого нальоту, виразок, рани не загоюються.
Профілактика
   В даний час імунізація населення – це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Імунізація проводиться введенням вакцини проти дифтерії, коклюшу, правця (АКДП) в 3 етапи:
– перша вакцинація в 2 міс;
– друга вакцинація в 4. міс;
– третя вакцинація в 6 міс.
     Далі проводиться ревакцинація населення вакциною АКДП, АДП та АДП-М:
– перша – в 18 міс;
– друга – в 6 років;
– третя – в 16 років.
    Дорослому населенню щеплення проводяться через кожні 10 років
  Пацієнти, хворі на дифтерію, повинні бути ізольовані. Враховуючи те, що дифтерія має дуже короткий інкубаційний період, проводиться виявлення і спостереження за особами, які контактували з хворим. З метою профілактики їм можливо призначається семиденний курс антибактеріальної терапії.

Завідувач відділенням організації                            Костюк В.В.
епідеміологічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»