Логотип для сторінок сайту - 
Державна установа 
“Хмельницький обласний лабораторний центр 
Міністерства охорони здоров’я України"

Шепетівський міськміжрайонний відділ


    На ринках Шепетівки вже з’явилися перші дині та кавуни. Тоді як природній період їх дозрівання – це кінець серпня–початок вересня.
  Звичайно, дуже хочеться поласувати соковитим кавуном чи динею. Безперечно, вони дуже смачні та корисні для здоров’я, адже містять в своєму складі вітаміни А, С, В1, ВЗ, РР, солі магнію, калію, марганцю, нікелю, заліза (профілактика залізодефіцитної анемії). При дисбактеріозі кавун нормалізує мікрофлору кишечнику і виводить із організму токсини, також має сечогінну і жовчогінну дії. Проте, користь принесуть нашому організму лише стиглі плоди, які споживаються у період свого повного дозрівання. Вживання ранніх баштанних культур може призвести до серйозних отруєнь. Виникнути вони можуть внаслідок перевищення максимальних рівнів нітратів або внаслідок перевищення максимально допустимих рівнів вмісту залишкових кількостей пестицидів, які використовуються для їх швидкого дозрівання та захисту від шкідників.
    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, допустима денна норма нітратів для дорослого – 3,7 міліграма на кілограм. Тобто 259 міліграми для тих, хто має вагу у 70 кілограмів. Тож отруєння нітратами у дорослих – рідкісне явище, інша справа – діти. Через невелику масу тіла вони можуть отримати шкідливу дозу. Але, для того, щоб отруїтися, наприклад, динею з концентрацією нітратів в 400 міліграмів на 100 грамів, потрібно вжити не менше ніж півкілограма плоду.
   Відповідно до Державних гігієнічних правил і норм “Регламент максимальних рівнів окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах”, затверджених наказом МОЗ України № 368 від 13.05.2013 р., максимальний рівень нітратів у кавунах становить 60 мг/кг; у дині – 90 мг/кг. Але з власного досвіду (як покупця) можу сказати, що не всі продавці даної продукції сумлінно відносяться до своєї роботи. В багатьох точках продажу (особливо це стосується місць стихійної торгівлі) відсутні документи, що засвідчують безпечність кавунів та динь щодо вмісту нітратів. Також нагадаю, що санітарно-гігієнічна лабораторія Шепетівського міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України» може проводити дослідження на визначення вмісту нітратів в овочах та фруктах.
    Тож щоб уникнути неприємностей внаслідок вживання кавунів та динь, варто дотримуватися кількох рекомендацій:
– споживати баштанні культури в період їх сезонного природного дозрівання, коли вони дозрівають і будуть корисними, а ризик отруїтися набагато меншим. Для динь і кавунів – це серпень-вересень;
– купувати їх в спеціалізованих торгівельних точках, на ринках, але ні в якому разі не на узбіччі траси чи стихійному ринку чи при торгівлі з землі, адже саме тут можуть реалізовувати ті баштанні, які не потрапили на спеціалізований ринок, де здійснюється ветеринарно-санітарний контроль за ними;
– запитувати у продавця щодо наявності документу, в якому вказано фактичний вміст нітратів та пестицидів в кожній конкретній партії;
– вибираючи кавун, потрібно звернути увагу на деякі моменти: він не повинен бути занадто великим; хвостик повинен бути сухим; після того як кавун увібрав у себе все саме корисне, він перестає виробляти пігмент, тому від лежання на боці можуть з’явитися світлі плями – це теж хороша ознака; шкірка у стиглого кавуна тверда;
– ні в якому разі не купувати розрізані кавуни та дині, а тільки цілими;
– перед вживанням ретельно мити шкірку плоду;
– не їсти кавун близько до шкірки, оскільки в ній нітратів у 4-8 разів більше, ніж у м’якоті;
– не споживати надмірну кількість баштанних культур, якщо вживаєте їх вперше, особливо це стосується дітей;
– зберігати залишки кавунів та динь в холодильнику не більше доби.
Дотримуючись цих простих, але водночас важливих рекомендацій, Ви зменшите ризики отруєння і, можливо, убережете себе та близьких від потрапляння на лікарняне ліжко.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни
Шепетівського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький ОЛЦ МОЗ України»                       І.А. Матвійчук

     Останнім часом дуже популярним серед молоді є використання електронних сигарет, а саме куріння називається “вейпингом” (від англ. vapor – пар). Виробники в цій галузі стверджують, що пар електронних сигарет значно безпечніший ніж дим у звичайних. До набуття популярності електронна цигарка використовувалася як засіб боротьби з нікотиновою залежністю.
    Але перш ніж отримати ще одну погану звичку, варто розуміти сам принцип роботи вейпа. Електронна сигарета складається з мода (батарейного блока), який подає струм до атомайзера – до нагрівного елемента, що перетворює рідину на пару, яку людина вдихає.
   У цей розчин входять наступні компоненти: гліцерин (для досягнення певної в’язкості рідини), пропіленгліколь (харчова добавка) і нікотин, хоч і очищений, але все-таки присутній. Вживання нікотину при звичайному курінні набагато шкідливіше, ніж при вейпингу, адже в другому випадку відсутній отруйний тютюновий дим, а пар подається не гарячим, що менш пагубно впливає на легені. Саме це вважається великою перевагою вейпів. Курці з багаторічним стажем відмічають покращення нюху і смаку, а неприємна задишка з часом зникає. Хворі на гіпертонію поступово помічають, що тиск нормалізується, а постійні головні болі припиняються.
  Окрім основних компонентів, вплив яких на людину відносно вивчений, до складу входять різні ароматизатори та добавки для створення смаку, про вплив яких може бути не відомо навіть виробникам, не кажучи про покупців. Індустрія електронних сигарет дуже швидко розвивається, і, відповідно, різноманітність рідин та кількість виробників постійно зростає.
    Якісна рідина має складатись з максимально очищених і сертифікованих компонентів. Окрім цього, перевіреною та сертифікованою має бути готова суміш, адже при змішуванні деяких компонентів, здебільшого ароматизаторів, можуть утворюватись шкідливі сполуки. Тобто, компоненти сумішей для паління у різних виробників приблизно однакові. Усі вони є доступними, тому багато людей з метою економії самостійно виготовляють рідини та навіть продають їх. У цих випадках суміші здатні викликати отруєння та алергічні реакції.
   Головний ефект, що притаманний усім рідинам для вейпів – надмірне висушування слизових оболонок шлунку та дихальних шляхів, особливо у місцях осідання гліцерину та пропіленгліколю. Це зумовлено гігроскопічністю даних компонентів. Кожен із них виконує свою роль: гліцерин утворює пару, а пропіленгліколь стабілізує ароматизатори й нікотин, а також розбавляє гліцерин. Безпечніших аналогів поки що не існує.
  Пропіленгліколь, нікотин та ароматизатори здатні викликати алергічні реакції (набряк дихальних шляхів, напади астми, ринорею та ураження голосових зв’язок). В окремих випадках можуть спостерігатись висипання на шкірі, свербіж, нудота та навіть набряк Квінке. Щодо ароматизаторів, їх кількість постійно зростає. Це зумовлено вибагливістю покупців – смаки дуже швидко набридають, і виникає потреба створювати нові. Проблема ароматизаторів в тому, що вони розроблялися для харчової промисловості і шкоду травній системі не наносять. Але при вдиханні один з компонентів (діацетил) викликає облітеруючий бронхіоліт – незворотній патологічний процес, при якому руйнуються термінальні відділи бронхіального дерева.
   У зв’язку зі швидким зростанням популярності вейпингу, кількість досліджень, пов’язаних із впливом компонентів пару на організм людини, збільшилась. Більшість із них доводить відносну безпечність вейпингу у порівнянні з тютюнопалінням. Встановлено, що рідини, які використовуються у електронних сигаретах, не ініціюють утворення злоякісних пухлин, проте негативно впливають на функціонування клітин і пошкоджують їх. Ступінь пошкодження залежить від ароматизаторів.
   Усім відомо, що пасивне куріння є більш шкідливим за активне. Прихильники електронних сигарет не докучають оточуючим неприємним запахом і отруйним димом. Але в той же час встановлено, що при палінні електронного пристрою в приміщенні шкідливі пари нікотину залишаються на меблях, стінах та інших предметах. Проте поки достеменно не відомо, як це впливає на оточуючих. Фактично, вейпи дійсно є менш шкідливими від звичайного тютюну, але їх не варто вважати безпечною альтернативою.
        Електронні сигарети можна розглядати як перший крок до відмови від паління. Але не шукайте легких шляхів, найкращий спосіб зробити це – раз і назавжди відмовитись від шкідливої звички.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного відділу                                І.А. Матвійчук

    За 5 місяців 2019 року на Шепетівщині зареєстровано 16 випадків сальмонельозної інфекції, в т.ч. дітей до 17 років – 5 вип. Захворюваність реєструвалася серед міського – 10 вип, так і сільського населення – 6 вип.
   При проведенні епідрозслідування встановлено, що факторами передачі заразного початку в більшості були мясо та яйця курей домашні та придбані на ринку.
      Отож рахую не зайвим нагадати про цю кишкову інфекцію.
     Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, збудниками якого є різні види бактерій роду Salmonella. Медицині відомо близько 2 000 різновидів сальмонел, із них у нашій країні тільки 500 видів провокують кишкові захворювання у людини.
    Збудники сальмонельозу надзвичайно стійкі до впливу низьких температур, а також інших проявів зовнішнього середовища.
   Першоджерелом інфекції вважаються сільськогосподарські тварини – велика рогата худоба, свині, коні, вівці, а також дикі водоплавні птахи, у яких сальмонельоз протікає безсимптомно. Ці тварини роками здатні виділяти збудник з сечею, фекаліями, молоком, слиною і бути джерелом зараження для людини, яка доглядає за ними. Зараження може відбутися також при транспортуванні, обробці та зберіганні туш. Останнім часом несприятливі санітарні умови утримання курей призвели до частих випадків зараження людей на сальмонельоз через курячі яйця.
    Джерелом інфекції для людини є хвора на сальмонельоз людина або бактеріоносій, у якого ознак захворювання немає. При зараженні від людини до людини механізм передачі переважно фекально-оральний, тобто через брудні руки і тільки в рідкісних випадках контактно-побутовий – при догляді за хворими, в тісному колективі. Великий відсоток випадків зараження людини відбувається через продукти харчування – яйця, м’ясо птахів, тварин, риби, а також готові продукти, що не підлягають термічній обробці – салати, фрукти, кондитерська продукція, пиво. Особливо небезпечне зараження для дітей до року, оскільки, воно може призвести до важких генералізованих форм сальмонельозу, лікування якого у малюків представляє серйозні труднощі. Будь-які кишкові інфекції мають сезонні коливання, тому в теплу пору року найчастіше спостерігаються епідеміологічні спалахи.
       Інкубаційний період при цій хворобі становить, в середньому, від 6 до 48 годин. Клінічні ознаки сальмонельозу залежать від форм захворювання.
  Найпоширеніша – гастроінтестинальна форма, яка починається гостро, з симптомами інтоксикації, такими як: слабкість, запаморочення, головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С, озноб. Ознаки порушення роботи шлунково-кишкового тракту швидко наростають – спочатку з’являються болі у шлунку, біля пупка, потім блювота з неперевареними залишками їжі, яка згодом стає водянистою, з домішками жовчі, після чого настає діарея з пінистим, водянистим, зеленуватим калом зі слизом.
    Щоб не захворіти на сальмонельоз, треба обов’язково ретельно мити руки з милом перед приготуванням їжі та перед її вживанням. Це найважливіше правило, знайоме з дитинства, для профілактики сальмонельозу та інших кишкових інфекцій є найдієвішим. Готуючи страви, треба мати окремий ніж для сирого м’яса та риби – це стосується і обробної дошки, яку разом з ножем після використанням слід ретельно мити і споліскувати окропом. Не можна їсти недостатньо просмажене чи проварене м’ясо або пити сирі яйця, варити їх необхідно 10 хвилин. Пити тільки кип’ячене молоко. Продукцію, що швидко псується треба зберігати лише в холодильнику. Не можна купувати продукти на стихійних ринках (м’ясо, ковбаса, кондитерські вироби, сир, сметана). При покупці харчових продуктів необхідно звертати увагу на кінцевий термін придатності та умови зберігання, за необхідності – вимагати супровідну документацію, яка засвідчує якість та походження продуктів (якісне посвідчення, сертифікат якості, декларація виробника). Споживати страви необхідно одразу після приготування, при повторному вживанні – піддавати їх термічній обробці. Перед споживанням овочі та ягоди треба обов’язково добре промити питною водою чи ошпарити кип’ятком.
    При дотриманні таких простих правил Ваш літній відпочинок буде вдалим та здоровим.

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький
обласний лабораторний центр МОЗ України»                       В. В. Костюк

    Рясні опади упродовж квітня-травня цього року наробили біди не лише тим, що затопили людям городи, підвали і будинки, вони змили увесь непотріб з полів та вулиць і в такий спосіб підвищили рівень забруднення ґрунтових вод різними нечистотами. Отже, якість води у криницях і джерелах, звідки ми її беремо, стала такою, що її не можна пити і готувати на ній їжу. І така ситуація може загрожувати виникненням масових спалахів інфекційних захворювань серед населення Шепетівського району.
    Шепетівським міськміжрайонним відділом протягом останнього місяця проведено дослідження 15 проб води криничної, і жодна (!) з них не відповідала гігієнічним нормативам по мікробіологічних показних (інтенсивне бактеріальне забруднення).
Для того, щоб уберегти себе та своїх близьких від хвороб в даний період, варто пам’ятати наступне:
1. Воду криничну в даний період споживати тільки кип’ячену.
2. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових вод).
3. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід лаштовувати перехоплюючи канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя.
4. Провести повне відкачування води з колодязя з метою її оновлення
5. З метою запобігання поширення інфекційних хвороб та покращення якості води після проведення вищевказаних заходів обов’язково необхідно провести профілактичну дезінфекцію води в колодязі.
   Щоб впевнитися в якості води в криниці, можна звернутися до Шепетівського міськміжрайонного відділу Державної Установи «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» (м. Шепетівка, вул. В. Котика, 70, тел. 4-00-82), де Ви можете провести лабораторні дослідження питної води (водопровідної, з колодязів та воду фасовану) щодо визначення показників епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні дослідження); санітарно-хімічних показників безпечності та якості; органолептичні, фізико-хімічні та санітарно-токсикологічні дослідження, в т.ч. на вміст нітратів. Наша установа також надає послуги з проведення дезінфекції води з водогонів та криниць.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                      В.В. Мазаєв

    На Шепетівщині майже щороку реєструються випадки захворювання на лептоспіроз. На протязі останніх 15років в районі реєструвались смертельні випадки цієї недуги в с. Хролин, Городище, Березна.
  При проведенні епідемічного розслідування встановлено, що захворівші нехтували правилами особистої гігієни.
   Отож на початку літньої пори рахую за доцільне зупинитись на такому небезпечному захворюванні, яким є лептоспіроз.
  Мабуть, всі чули, що є таке важке інфекційне захворювання, як лептоспіроз, яким, власне, частіше хворіють в цей період, коли починаються польові роботи, косовиця, купання та ситуація, що склалася з накопиченням та несвоєчасним вивезенням твердих побутових відходів на території району, де розвелась велика кількість мишевидних гризунів, які і є основними носіями лептоспір.
   Для того, щоб вберегтися від цього небезпечного захворювання, необхідно знати, що джерелом інфекції для людей є хворі і перехворілі сільськогосподарські, домашні, дикі тварини, гризуни, які виділяють лептоспір із сечею і заражають навколишнє середовище. Основними носіями збудника лептоспірозу у природних вогнищах є щурі, польові миші, землерийки, їжаки. В побутових осередках резервуаром інфекції є щурі, велика рогата худоба, свині, собаки.
  Лептоспіроз — гостре інфекційне захворювання людей і тварин, спричиняється збудником лептоспірою, характеризується ураженням печінки, нирок, м’язів і супроводжується хвилеподібною гарячкою.
  Захворювання від людини до людини не передається. Зараження лептоспірозом відбувається під час купання, пиття води з відкритих водоймищ, риболовлі, сільськогосподарських польових робіт, при вживанні продуктів харчування, забруднених сечею гризунів. В організм людини збудник проникає через пошкоджену шкіру і слизові оболонки порожнини рота, очей, носа, шлунково-кишковий тракт. Характерна літньо-осіння сезонність захворювання.
     Інкубаційний період при даному захворюванні складає 7-20 діб.
   Захворювання у більшості випадків починається гостро, підвищується температура тіла до 39-400 С, хворі скаржаться на сильний головний біль, слабість, біль в м’язах, особливо литкових (діагностична ознака).
   Успіх лікування залежить від раннього звернення хворих за медичною допомогою та ранньої діагностики. Госпіталізація хворих є обов`язковою. Хвороба може ускладнюватися порушеннями з боку нирок і печінки, кровотечею, міокардитом, набряком мозку, пневмонією, недостатністю кровообігу.
  Тяжкий перебіг хвороби часто закінчується смертю у 14% хворих. Найбільш ефективним заходом профілактики лептоспірозу є проведення дератизаційних робіт в місцях заселення мишовидних гризунів та планова одночасна суцільна весняно-осіння дератизація на території міста, району, на яку мають виділяти кошти місцеві органи самоврядування.
   Щоб уникнути захворювання на лептоспіроз, рекомендується дотримуватись низки нескладних та водночас необхідних правил:
– ретельно мити продукти харчування перед вживанням в їжу;
– вибирати перевірені для купання водойми;
– для питних потреб та миття рук використовувати воду гарантованої якості;
– не ходити босоніж у заболочених місцевостях;
– при виконанні сільськогосподарських робіт дотримуватись правил особистої гігієни, зокрема використовувати гумові чоботи, рукавички.
– не використовувати для приготування їжі та не вживати овочі та фрукти (особливо при зберіганні їх в коморах та підвалах) з ознаками пошкодження їх тваринами.
– при появі перерахованих вище симптомів захворювання не займатись самолікуванням, а терміново звернутися до лікаря!
         Дотримуйтесь цих порад і будьте здорові!

Завідувач відділенням організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                          В.В.Костюк

    До нашої установи періодично звертаються громадяни з приводу консультацій щодо порядку дій при розбитті ртутних термометрів. Варто зазначити, що ртуть – високотоксична речовина першого класу небезпеки. Шкідливий вплив на організм чинять саме пари ртуті. Випаровування починається при кімнатній температурі (18° С). Тривала дія парів ртуті викликає хронічне отруєння, яке проявляється у вигляді частих головних болів, запаморочень, тремтіння рук, з’являється слабкість і швидка стомлюваність. Ртуть відноситься до кумулятивних отрут, при вдихання парів якої частки відразу потрапляють в легені і накопичуються в організмі. Варто пам’ятати, що страх, дратівливість, головні болі, запаморочення, сонливість, ослаблення пам’яті, тиск, нудота, можуть бути тільки першими симптомами отруєння парами ртуті.
    Тому варто нагадати алгоритм дій та заходів, які потрібно провести після розбиття термометра. В першу чергу необхідно вивести з приміщення всіх незадіяних у прибиранні людей (особливо дітей), закрити двері кімнати, щоб забруднене повітря не потрапляло в інші приміщення. Відкрити, не створюючи протягу, вікно в кімнаті, де розбився градусник. Наступним етапом необхідно провести ретельний огляд усіх предметів та поверхонь, на які могли потрапити крапельки ртуті.
    Пам’ятайте, що кульки ртуті дуже добре катаються на будь-якій поверхні, при цьому можуть бути дуже маленьких розмірів.
  Для обстеження використовуйте ліхтарик, яким слід світити вздовж підлоги (або іншої поверхні), добре перевірити всі кути, тріщини в підлозі, щілини, нерівності. У світлі ліхтаря легко помітити сріблясті кульки ртуті завдяки їх металевому блиску.
   Починати механічну демеркуризацію (збір ртуті) необхідно від периферії до центру місця, де був розбитий термометр, щоб не збільшити площу забруднення. Збір краще починати з найбільших крапель, щоб вони не розбилися на дрібніші крапельки. Для зручності прибирання використовуйте звичайний скотч. Шматки клейкої стрічки з прилиплими до неї краплями ртуті треба помістити в скляну банку з холодною водою. Із щілин краплі ртуті можна дістати за допомогою медичного шприца з товстою голкою.
    Якщо ртуть потрапила на килим або килимові покриття, їх необхідно обережно згорнути від периферії до центру, щоб кульки ртуті не розлетілися у приміщенні, помістити у великій цілий целофановий пакет. На жаль, килим доведеться викинути, оскільки прибрати з нього ртуть повністю неможливо.
    Зібрані залишки термометру необхідно також помістити в скляну банку з водою. Поводьтеся зі ртуттю, яку зібрали, дуже обережно. Щільно закрийте банку кришкою.
Важливо: категорично не можна підмітати ртуть щіткою або віником, Ви розіб’єте частки і розкидаєте їх по всій площі; ніколи не збирайте ртуть пилососом, оскільки Ви прискорите випаровування ртуті і збільшите площу ураження, а пилосос після цього треба буде утилізувати.
     Наступним етапом є хімічна демеркуризація. До даного етапу слід переходити тільки в тому випадку, якщо прибрано всі видимі крапельки ртуті, зібрано та видалено з приміщення всі забруднені предмети й речі. У домашніх умовах можна приготувати розчини з підручних засобів. Використовується перманганат калію (або попросту марганцівка) або засіб, що містить хлор – розчини хлораміну, хлорного вапна тощо. При використанні 0,2% водного розчину марганцівки (20 г на відро води) за допомогою кисті, щітки, пульверизатора обробляється забруднена поверхня, починаючи з периферії до центру. Через 1 годину необхідно змити продукти реакції мильно-содовим розчином – 4% мила в 5-ти% водному розчині соди.
     Може бути також застосована добре знайома всім «Білизна». У пропорції 1:1 змішайте «Білизну» з гарячою водою, далі мокрою ганчіркою ретельно змочіть підлогу. Особливу увагу приділяйте тріщинам, щілинам і кутам, де могли зберегтися частинки ртуті. У такі місця навіть можна залити трохи розчину (для більш надійної обробки). Вікна й двері в приміщенні повинні бути зачинені протягом 3-4 годин. Після перерви зробіть якісне вологе прибирання в усій квартирі та інтенсивно провітріть приміщення.
     Для ефективної демеркуризації описані вище процедури хімічного прибирання потрібно повторити ще 2-3 рази. При дотриманні даних рекомендацій Вам вдається повністю позбутися негативних наслідків розбитого ртутного термометру за короткий термін.
      Не викидайте ртуть в каналізацію, вона осяде на трубах. Ні в якому разі не можна викидати ртуть на смітник, у сміттєпровід – це призведе до нових забруднень, які важко усувати. Банку зі ртуттю зберігайте, передбачивши всі умови для її цілісності, а потім передайте на утилізацію. В м. Шепетівка її можна здати на утилізацію по вул. Островського, 4 в будинку міськвиконкому, сектор з питань надзвичайних ситуацій (5 поверх, каб. 625).

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                         І.А. Матвійчук

     Щорічно на Шепетівщині реєструються випадки захворювання на менінгококову інфекцію. Так за 2018р зареєстровано 5 випадків цієї підступної хвороби, що складає 6,6% на 100 тис. населення при середньо обласному показнику 0,6% на 100 тис. населення. Це найвищий показник захворюваності серед міст та районів Хмельницької області.
          Всі захворівши – діти до 14 років.
        В травні поточного року зареєстрована підозра на це небезпечне захворювання.
        Отож, рахую не зайвим нагадати про менінгококову інфекцію.
     Менінгококова інфекція – це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, яке викликається менінгококом, передається тільки повітряно-крапельним шляхом, характеризується різними клінічними проявами від назофарингіту, гнійного менінгіту до сепсису. Джерелом інфекції є хвора на менінгококову інфекції людина та здорові бактеріоносії менінгококу.
    Механізм передачі інфекції лише повітряно-крапельний при тісному контакті з хворим або бактеріоносієм менінгококу. Хворіють на менінгококову інфекцію люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Інкубаційний період від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.
   Найнебезпечнішим ускладненням менінгококової інфекції є менінгококовий менінгіт. Смерть настає від зупинки дихання.
    З метою раннього виявлення захворівших, за контактними особами встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів. Контактні особи обов’язково одноразово бактеріологічно обстежуються на менінгокок, для цього натще або через 2 години після їжі відбирається мазок із носоглотки.
      Основні профілактичні заходи при менінгококовій інфекції;
– Своєчасне звернення за медичною допомогою хворих з явищами ГРВІ з метою раннього виявлення та встановлення діагнозу менінгококова інфекція, а також надання кваліфікованої медичної допомоги;
– Зменшити перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великим скупченням людей, особливо, де є хворі з явищами ГРВІ;
– Вести здоровий спосіб життя, особливо у зимово-весняний період перебувати на свіжому повітрі не менше 2-3 годин та вживати у достатній кількості калорійну та вітамінізовану їжу;
– Користуватися індивідуальним посудом, серед молоді обмежити тісне спілкування;
     Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 року №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» менінгококова інфекція відноситься до рекомендованих щеплень. Населення (діти та дорослі) за бажанням може щепитися від цієї інфекції за власні кошти у приватних медичних клініках міста.
      У приміщеннях перебування хворого проводиться протяжне провітрювання, кварцове опромінювання та ретельне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, а також знезараження столового посуду. Обмежують участь контактних осіб з хворим на менінгококову інфекцію у масових заходах.
      Бажаю Вам міцного здоров’я!

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                         В.В.Костюк

     З настанням тепла на Хмельниччині та й по Україні в цілому спостерігається значна активізація плазунів, зокрема гадюк. За повідомленнями засобів масової інформації, в селі Мальованка Шепетівського району сталася неприємна подія – 24-річного хлопця вкусила змія. Потерпілого без свідомості терміново доправили до Шепетівської центральної районної лікарні. Враховуючи, що протизміїної сироватки у Шепетівській ЦРЛ ще немає, медики почали проводити симптоматичне лікування. На щастя, молодий організм поборов отруту і зараз стан чоловіка нормалізувався. Тому не зайвим було б ще раз нагадати читачам, яку небезпеку можуть нести плазуни для населення.
   На території України є три види отруйних змій, однак на Хмельниччині зустрічається лише одна з них – гадюка звичайна. Цей вид є найпоширенішим в нашій країні, тому зустріти її можна практично повсюдно: від боліт і густих лісів, до високогірних регіонів і відкритих лугів. Єдиною характерною ознакою місць проживання даних плазунів є наявність поблизу кубла відкритих ділянок для прийняття гадюкою сонячних ванн. Довжина тіла зазвичай не перевищує 65 см. Забарвлення дуже варіативне, але практично завжди камуфляжне.
  У більшості випадків ідентифікувати звичайну гадюку можна по зигзагоподібним візерункам на спині, також потрібно звернути увагу на її голову. Вона у цих плазунів має виражену трикутну форму із заокругленим носом та помітно виступаючими у боки скроневими частинами.
   Всі гадюки, всупереч розповсюдженій думці, зовсім не агресивні змії. При наближенні людини вони ліпше заховаються або поповзуть геть. Укуси відбуваються тільки в двох випадках: різка, несподівана для змії поява або ж навмисна провокація зі сторони людини. Вони не нападають першими, а проявляють агресію лише в разі небезпеки.
   Взагалі гадюки намагаються якомога рідше використовувати отруту, оскільки її вироблення не надто легке завдання. До речі, коли спостерігаєш за гадюкою, може скластися враження, що вона надмірно повільна. Ця думка надзвичайно оманлива, адже на кидок, укус і повернення у вихідне положення в рептилії піде менше 0,07 секунди (!).
   Укус змії має важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо тяжко вони відображаються на дітях, людях похилого віку, алергіках та особах зі зниженим імунітетом. Отрута гадюки справляє гемолітичну дію на людський організм. Після укусу на ураженому місці утворюється болючий набряк з множинними дрібними крововиливами – геморагіями. Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, сильно знижується тиск, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.
      У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікувальної установи. Лише кваліфікований медик зможе надати необхідну допомогу. Якщо ж транспортування до лікарні вимагає певного часу, необхідно надати домедичну допомогу постраждалому. В першу чергу потрібно обробити рану антисептиком (йод, спирт, зеленка). У випадках, коли укус прийшовся на руку або ногу, кінцівку потрібно знерухомити, наклавши на неї шину. Необхідно зберігати спокій та менше рухатися для запобігання поширення отрути по лімфатичних судинах. Треба пити багато води, оскільки потерпілий стимулює власний діурез, в результаті чого будуть виводитися токсини, які могли б потрапити в кров при укусі.
     При транспортуванні потерпілого необхідно покласти уражену кінцівку на підвищення. За можливості прикласти до місця укусу лід або щось холодне, попередньо обгорнувши в тканину. Не рекомендується відсмоктувати отруту – таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається і людина, у якої отрута опинилась у роті. Постраждалому категорично заборонено накладати джгут на місце укусу, припікати рану та вживати алкоголь, тому що це лише погіршить його стан.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар з загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                                        І.А. Матвійчук

   Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. Відповідно до оцінки Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.
    Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, на сьогодні сказ зареєстровано у 150 країнах світу, через який щороку гине понад 50 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.Прямі збитки від сказу складають біля 4 млрд. євро в рік.
Основним джерелом епізоотії сказу є дикі м’ясоїдні тварини, зокрема лисиці.
Хмельницька область входить в число областей, в яких сказ має велике розповсюдження на всій території регіону.
     На Шепетівщині щорічно реєструються випадки захворювання на сказ тварин. Так, в минулому році виявлено 3 випадки – 2 собаки та 1 кіт.
    В поточному році випадків захворювання на сказ тварин не реєструвалося. Разом з тим, в травматологічне відділення Шепетівської ЦРЛ звернулося з приводу покусів тварин 15 чоловік, в трьох випадках призначено щеплення проти сказу.
    Враховуючи те, що на Шепетівщині має місце велика кількість бродячих собак та котів, є реальна загроза виникнення цього смертельно-небезпечного захворювання, яким є сказ.
     Що необхідно пам’ятати, щоб запобігти захворюванню.
    1. Уникати контактів з безпритульними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям небезпеку таких контактів.
   2. Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами, повинні провести місцеву обробку рани та негайно, або якомога раніше після укусу, звернутись за медичною допомогою до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для вирішення питання про проведення лікувально-профілактичної імунізації.
    3. Необхідно пам’ятати, що без своєчасного проведення антирабічних щеплень (щеплень проти сказу) захворювання на сказ завжди закінчується смертю. Тому під час проведення щеплень проти сказу необхідно дотримуватись встановленого лікарем режиму. Не можна переохолоджуватися, перегріватися, фізично перевтомлюватися, вживати спиртні напої.

  4. Якщо укус або подряпина нанесені відомою домашньою твариною, необхідно її ізолювати і встановити за нею 10-денне спостереження спеціалістами державної ветеринарної медицини. Якщо впродовж 10 днів з моменту укусу тварина залишиться здоровою, то щеплення проти сказу не проводяться. Тому дуже важливо не вбивати тварину після нанесення укусу.
    5. Своєчасно та регулярно робити домашнім тваринам щеплення зареєстрованими в Україні вакцинами проти сказу.

Завідувач відділенням організації                                              Костюк В.В.
епідеміологічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»

 

    Близько 33 років тому сталася одна з найбільших природно-техногенних катастроф ХХ століття – аварія на Чорнобильській атомній електростанції, ліквідація наслідків якої, незважаючи на закриття самої електростанції, ще довготривалий час буде залишатися одним з важливих напрямків загальнодержавної політики щодо медичного забезпечення та соціального захисту населення, постраждалого від аварії.
   В оцінці медичних наслідків аварії особливу актуальність набувають довгострокові спостереження, оскільки негативний вплив іонізуючого випромінювання на здоров’я постраждалого населення відзначається тривалістю і буде відчутним не лише для нинішнього, але і майбутнього поколінь.
    Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному, у різний час і ще буде впливати не одне десятиліття. Віддалені наслідки для здоров’я – це онкологічні захворювання та непухлинні захворювання, такі як серцево-судинні захворювання, ребро-воскулярні ураження судин серця, мозку, катаракта, порушення з боку імунної системи, генетичні аномалії розвитку, інші неспецифічні захворювання.
  Онкологічні захворювання характеризуються так званою «тріадою раків» – це рак щитоподібної залози, лейкемія, рак молочної залози. Рак щитоподібної залози розвивався переважно у дітей і через чотири роки після опромінення і це пов’язано зі значними викидами радіоактивного йоду. За даними статистики, на кінець 2014 року тільки в Україні було прооперовано понад 10 тисяч дітей – тих, хто був опромінений в дитячому або підлітковому віці.
  Лейкемія теж почала з’являтися в перші роки після опромінення, переважно у ліквідаторів. Зараз кількість лейкемій, пов’язаних із дією радіації, за даними вчених, знижується. Рак молочної залози розвивається переважно у жінок-ліквідаторів в Україні, які отримали більші дози опромінення.
    Експерти прийшли до висновку, що зв’язок між можливістю захворіти катарактою з опроміненням після аварії встановлена досить достовірно.
  Також вплив іонізуючого випромінювання має значний вплив на репродуктивну функцію, особливо жіночого організму, оскільки кількість яйцеклітин в організмі закладається під час внутрішньоутробного розвитку.
     Знання про наслідки Чорнобильської катастрофи надзвичайно важливі для людства. В найближчому майбутньому ці знання дадуть можливість розглянути використання ядерних технологій з точки зору кореляції користі і ризиків та доцільності їх використання.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень,
лікар із загальної гігієни Шепетівського
міськміжрайонного відділу                                                   І.А. Матвійчук

     Цікава і непередбачувана робота у бактеріологів. Всі знають, що бактерії і віруси це наслідок бруду, недотримання правил особистої гігієни. А тут, відкриваєш термостат, і, вже стоїть стійкий приємний запах суничного мила. Запах дуже приємний, однак несе він за собою багато неприємностей, бо це запах небезпечної синегнійної палички (Pseudomonas aeruginosa). Коли місяцями, та навіть роками, не загоюються післяопераційні рани, коли не приживаються біосітки чи матеріали для пластики тканин – це зачасту «синегнійка». Відноситься вона до грамнегативнх неферментуючих бактерій (НФБ) і є в цей час одними із провідних збудників внутрішньо лікарняних інфекцій, загальними клінічними властивостями яких є природна стійкість до широкого кола антибактеріальних засобів і дезінфектантів.
   Найважливішою властивістю цих мікроорганізмів є здатність до формування біоплівки, структура й фізіологічні властивості якої забезпечують підвищення стійкості до антибіотиків і дезінфектантів. Ця властивість є однією із причин головного болю басейників і не тільки, так як здатна колонізувати кахельну поверхню, забиваючись у шви, створює захисну біоплівку, яку трудно розрушити дезінфектантам. «Синегнійка» широко поширена в природі. Зустрічається в ґрунті, воді, на рослинах, в шлунково-кишковому тракті людини і тварин (особливо птиці, що є і проблемою ветеринарії), може бути в зразках води з природних джерел. Здатна не тільки тривалий час зберігатись у навколишньому середовищі, особливо у вологому, але й інтенсивно розмножуватись. Одна з найбільш рухливих мікроорганізмів. Тому наявність синегнійної палички нормується у мінеральних водах, воді з кулерів та ін.. «Синегнійка» ніколи не вражає неушкоджені тканини, однак у разі порізів в т.ч. післяопераційних, опіків, може оселитись надовго. Часто є причиною урологічних інфекцій, особливо після катеризації, інфекцій очей, вух (частіше у дітей з довготривалими отитами), тяжких пневмоній. У 4% випадків викликає летальну бактеремію, сепсис. У позалікарняних умовах, в останні роки, збільшується ризик розвитку синьогнійних ускладнень у постійно зростаючого числа ВІЛ-інфікованих. В умовах стаціонару інфекція може переноситись з їжею, водою, через санвузли, раковини, крани для води, вологі предмети та навіть рушники і стати причиною госпітальної інфекції.
    Мікробіологічна лабораторія Шепетівського міжміськрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» на протязі багатьох років проводить стеження за циркуляцією збудників інфекційних захворювань та їх антибіотикорезистентністю при проведенні моніто-рингових досліджень в закладах охорони здоров’я (останні відвідування з 09.04.2019 по 16.04.2019р.). При попередніх відвідуваннях висівалась синегнійна поличка з крану води, та з дистилятора. Адміністрація лікувального закладу терміново прийняла міри по заміні кранів та вилучення з роботи дистилятора. Таким чином, наша лабораторія долучається до попередження виникнення та розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій.
      Останні роки підвищена увага МОЗ України до нозокоміальних хвороб (Наказ МОЗ України № 26 від 01.09.2004.) Але не дивлячись на це, на місцевих рівнях не завжди приділяється належна увага цим гострим питанням. Ще з радянських часів, фахівці лікувальної мережі не бажали оприлюднювати проблему вегетації, накопичення, розповсюджування шпитальних штамів псевдомоніозів. Слабкий інфекційний контроль в Україні підтверджується офіційними даними (звіт МОЗ України ф.2 «Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання). Внутрішньо-лікарняні інфекції навіть при післяопераційних ускладненнях, складають лише 0,03-0,05%, тоді як в самих розвинених країнах Європи аналогічні показники в межах 9-20%. Безсумнівно, проблема боротьби з псевдомоніозами, самим тісним чином пов’язана з проблемами інфектології:
  1. На сьогодні не сформовано самого перспективного напрямку щодо ефективного лікування хворих на синегнійну інфекцію.
    2. Не приділяється належна увага попереджувальним заходам, активній і пасивній специфічній профілактиці псевдомоніозів.
  3. Не дивлячись на те, що проблема синегнійної інфекції в гуманній і ветеринарній медицині стоїть перед людством більше століття, помітних успіхів у розробці засобів попередження та лікування їх вченими та практиками досягнути не вдалось.
    На сьогодні ефективних і цілком надійних засобів профілактики псевдомоніозів в світі не існує, тому насторога до цієї інфекції не повинна зменшуватись.

Завідувач мікробіологічної лабораторії Шепетівського
міжміськрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України», лікар-бактеріолог               Рибачук Т.В.

   На Шепетівщині в 2019 році склалась неблагополучна епідемічна ситуація по захворюваності на кір. Станом на 10.04.19р. захворіла 151 особа, з яких дорослі становлять 64 випадки, діти 87. Захворюваність реєструється як серед міського так і серед сільського населення, організованих колективах та неорганізованого населення.
     Враховуючи, що найкращий захист населення проти кору – вакцинація, медичними працівниками прийнято рішення посилити імунізацію проти цього небезпечного захворювання. Згідно з наказами МОЗ України в даний неблагополучний період щепленню в першу чергу підлягають діти до 18 років, учні і студенти медучилища, сільгосптехнікуму, ПТУ, працівники закладів охорони здоров’я та освіти незалежно від віку.
      Тому на Шепетівщині необхідно негайно, до 22 квітня поточного року міському та районному відділів освіти, директорам учбових закладів, медичним працівникам провести узагальненні данні, щодо кількості підлягаючих щепленню осіб з метою отримання необхідної кількості вакцин.
        Профілактичні щеплення проти кору будуть проводитись у квітні – червні 2019 року мобільними бригадами районного центру ПМСД у пунктах щеплень за інформованою згодою батьків дітей або дорослих з дотриманням холодового ланцюга.

Завідувач відділення організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                   В.В.Костюк

    На Шепетівщині щорічно реєструються випадки захворювання хворобою Лайма.
    З настанням тепла збільшується ризик зараження Лайм-бореліозом, яким можна захворіти внаслідок укусу зараженими кліщами.
    Найпоширенішими симптомами іксодового кліщового бореліозу є головний біль, жар і шкірний висип характерної форми, так звана мігруюча еритема. У ряді випадків інфекційний процес охоплює серцеву тканину, суглоби і нервову систему.
     При своєчасному початку лікування хвороба може бути повністю вилікувана без ризику ускладнень і хронізаціі. Пізні ж стадії Лайм-бореліозу важко виліковні, часто закінчуються інвалідністю і навіть смертю людини.
  Лайм-бореліоз є одним із найпоширеніших захворювань, які передаються людині через укус інфікованих кліщів.
   Резервуар інфекції (носії бактерій) – це дикі і домашні тварини, переважно гризуни, ссавці – собаки, кози, вівці, які зовні виглядають здоровими, та й виявити у них бактеріоносійство досить складно. Кліщі (переносники бактерій) заражаються від хворих тварин.
  Пік зараження випадає на весняно-літній період. Активність кліщів спостерігається із квітня по жовтень, але останнім часом почастішали випадки ранніх (березень) і пізніх (листопад-грудень) укусів членистоногих, що пов’язано із загальним кліматичним потеплінням і поступовим пристосуванням кліщів до жорсткіших умов перебування.
   Факторами ризику зараження є часте відвідування лісів і лісопаркових зон, носіння відкритого одягу під час прогулянок, пікніки, шашлики в необладнаних «диких» місцях;
   Доведено, що раннє зняття кліща, що присмоктався, в рази знижує ризик зараження людини. У той же час, навіть якщо кліща знімають, що плазує по тілу, не виключає ймовірність зараження Лайм-інфекцією.
    Основний шлях передачі через укус кліща. – іксодові кліщі харчуються на хворих борреліозом тваринах і самі стають інфікованими. Заражений кліщ присмоктується до людини, бактерія потрапляє в ранку зі слиною і фекаліями членистоногого, а через неї — в кров людини.
    Має місце також харчовий шлях передачі – передача боррелій через сире молоко інфікованих тварин, найчастіше кіз.
  Заходи профілактики є неспецифічними і загально рекомендованими, полягають у попередженні укусу кліща, а також профілактиці аліментарного шляхи зараження:
– при відвідуванні лісів і парків одягати щільний одяг світлих тонів.
– одяг повинен щільно примикати до тіла в області шиї, зап’ясть і щиколоток.
– штани повинні бути заправлені в шкарпетки і чоботи,одягати головний убір.
– для відлякування членистоногих на шкіру або одяг слід наносити репеленти: Офф, Дета та ін.
– виключати контакт з високою травою, бур’яном, чагарником, заростями — такі місця варто обходити.
– через кожну годину шляху слід уважно оглядати один одного, особливо область шиї, пахв, грудей: як правило, кліщ присмоктується не відразу, а вибирає собі сприятливе місце.
– не виносити з лісу рослини, гілки, траву — в них може перебувати кліщ.
– обов’язково кип’ятити молоко з сумнівних і невідомих джерел.

Завідувач відділенням організації епідеміологічних
досліджень, лікар-епідеміолог Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                             В.В.Костюк

    Епідеміологічна ситуація на Шепетівщині по захворюваності на дифтерію останні 20 років залишається благополучною. Разом з тим, при наявності певної кількості не щеплених проти дифтерії серед дитячого та дорослого населення є ймовірність виникнення цього смертельно небезпечного захворювання.
    Отож, рахую за доцільне нагадати, що таке дифтерія та основні методи профілактики при цьому захворюванні.
  Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки, а також, в окремих випадках, шкіри в місцях пошкоджень. Дане захворювання може призвести до летального випадку.
    Основний прояв – поява фібринозних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.
    Для дифтерії у дітей, як і для багатьох інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, характерна переважно зимова сезонність.
       Джерело інфекції при дифтерії – хворі або безсимптомні носії.
   Основний шлях передачі збудника – повітряно-крапельний. У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом.
      Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів (в середньому 3 дні). Особи, які не імунізовані проти інфекції, можуть захворіти в будь-якому віці.
Основні причини дифтерії у дітей полягають у відсутності вакцинації за віком.
Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу.
       Ознаки дифтерії носа
   При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров’янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з’являються ділянки тонкої скоринки. Перші ознаки дифтерії носа з’являються швидко.
       Симптоми дифтерії ротоглотки
      Дифтерія ротоглотки – найчастіша форма захворювання.
   Характеризується появою щільних фібринозних плівок на мигдалинах, які дуже складно знімаються шпателем. Для захворювання даної форми також характерні такі симптоми дифтерії, як поява запального процесу ротоглотки, підвищення температури тіла до 38.3-38.9°C, тахікардія, загальна слабкість.
Ознаки дифтерії гортані
     Дифтерія гортані є однією з найнебезпечніших форм дифтерії по виникненню ускладнень. У пацієнтів з’являються наступні ознаки дифтерії – висока температура тіла (39.4-40°C), загальна слабкість, сильний кашель, осиплість і втрата голосу, дихальні розлади.
Дифтерія шкіри у дітей
    В основному характерна для осіб, які не дотримуються правил особистої гігієни. Практично будь-яка ділянка шкіри може бути інфікована дифтерійною паличкою. У місці зараження відбувається запалення дерми з утворенням сіруватого нальоту, виразок, рани не загоюються.
Профілактика
   В даний час імунізація населення – це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Імунізація проводиться введенням вакцини проти дифтерії, коклюшу, правця (АКДП) в 3 етапи:
– перша вакцинація в 2 міс;
– друга вакцинація в 4. міс;
– третя вакцинація в 6 міс.
     Далі проводиться ревакцинація населення вакциною АКДП, АДП та АДП-М:
– перша – в 18 міс;
– друга – в 6 років;
– третя – в 16 років.
    Дорослому населенню щеплення проводяться через кожні 10 років
  Пацієнти, хворі на дифтерію, повинні бути ізольовані. Враховуючи те, що дифтерія має дуже короткий інкубаційний період, проводиться виявлення і спостереження за особами, які контактували з хворим. З метою профілактики їм можливо призначається семиденний курс антибактеріальної терапії.

Завідувач відділенням організації                            Костюк В.В.
епідеміологічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»

     З давніх давен відомо, що питна вода є одним з надзвичайно важливих чинників здоров’я населення. Однією з вагомих проблем суспільства у сфері санітарно-епідемічного благополуччя жителів України є забезпечення населення якісною та безпечною питною водою. Проблема безпеки питної води ніколи не втрачає актуальності (особливо для сільської місцевості) не тільки в силу постійного впливу її на організм людини, а й через забруднення джерел водопостачання, яке не припиняється через інтенсифікацію антропогенної діяльності. Рівень охорони навколишнього середовища, на жаль, не дозволяє відчутно зменшити негативний вплив на водні ресурси країни.
   Проведений аналіз санітарного стану питної води децентралізованого водопостачання Шепетівщини по мікробіологічних показниках вказує на те, що її якість є незадовільною. Забруднення води хвороботворними бактеріями, вірусами, яйцями гельмінтів пов’язане з природними чинниками та внаслідок неналежного облаштування колодязя та території навколо нього.
      Природними чинниками забруднення підземних вод може бути наявність так званих «гідрологічних вікон», тобто ділянок на яких над водоносним горизонтом відсутній водонепроникний пласт. Через ці «вікна» поверхневі забруднення можуть досягти підземних вод. Патогенні мікроорганізми потрапляють у підземні води при фільтрації фекальних і господарсько-побутових стічних вод з індивідуальних систем (вигрібні ями, септики) і мереж централізованої каналізації, з ділянок розміщення тваринницьких ферм і комплексів, зрошування неочищеними господарсько-побутовими стічними водами.
     Але не всі знають, що для того, щоб вода була безпечна в епідемічному плані, потрібно весною та восени проводити профілактичну дезінфекцію криниць. За рахунок збільшення танення снігів навесні та збільшення кількості опадів осінню, зростає кількість поверхневого стоку, який потрапляє до ґрунтових вод, що і є причиною різкого зниження якості води даних періодах. Таке знезараження є необхідним, щоб попередити виникнення харчових отруєнь та гострих кишкових інфекційних захворювань, пов’язаних з водним фактором передачі збудника інфекції. Тому на сьогоднішній день в Шепетівському районі захворюваність такими гострими кишковими інфекціями, як гастроентероколіти, сальмонельози, дизентерія знаходиться на високих рівнях.
   Для забезпечення населення питною водою із джерел децентралізованого водопостачання, яка відповідає вимогам санітарно-гігієнічних норм, необхідно постійно контролювати мікробіологічні показники води та своєчасно проводити дезінфекцію криниць.
    Якщо Ви сумніваєтеся в якості води, яку споживаєте, для впевненості щодо якості проведеної дезінфекції можете звернутися для проведення відповідних лабораторних досліджень до Державної установи “Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України” за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 55 або до структурних підрозділів установи в районах області.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного відділу                                 І.А. Матвійчук

     Сучасні меблі, якими облаштовують люди своє житло, нерідко містять в собі невидиму небезпеку. Їх виробляють з різних матеріалів, найпоширенішим з яких є ДСП. Що ж таке ДСП і що може ховатися за дешевизною?
   Деревостружкові плити (ДСП) пресуються в умовах високої температури і високого тиску. При цьому в дрібну деревну стружку в якості сполучного компонента додають штучні смоли (карбамідоформальдегидні або фенолформальдегідні). Після пресування деревної стружки її облицьовують плівками, виготовленими з термореактивних полімерів.
    Такі високоактивні речовини, як формальдегіди, феноли, фталати і полімери, що виділяються з ДСП, дуже шкідливі для здоров’я. Їх наявність легко визначається за неприємним запахом у приміщенні. Формальдегід є високотоксичною алергенною речовиною, яка, потрапляючи з повітрям на слизові оболонки дихальних шляхів, викликає бронхіт, ларингіт, пневмонію, а також почервоніння очей, нежить і кашель. Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно назвала формальдегід канцерогеном, оскільки було виявлено, що ця речовина може викликати онкологічні захворювання. Під впливом формальдегіду розвиваються дегенеративні зміни печінки, нирок, серця і головного мозку. Наслідки впливу фенолу і формальдегіду проявляються через тривалий час і можуть передаватися наступним поколінням.
    Особливо небезпечно, якщо такі вироби використовують для вмебльовування дитячих груп та класів у дошкільних та шкільних навчальних закладах.
    Для виготовлення меблів повинні використовуватися плити ДСП з незначною емісією формальдегіду класу Е1. При придбанні меблів потрібно вимагати документи, що свідчать про безпеку виробу, а також звертати увагу на якість обробки – добре пофарбовані або обклеєні захисною плівкою торцеві поверхні панелей. Меблі з ДСП з низьким вмістом формальдегіду не повинні мати стороннього запаху.
    Для збереження власного здоров’я рекомендовано купувати меблі за наявності у продавця висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Кожен виробник зобов’язаний здійснювати періодичний лабораторний контроль (випробувань) на відповідність продукції вимогам ДСанПіну № 1139 від 29.12.2012р. «Полімерні та полімервмісні матеріали, вироби та конструкції, що застосовуються у будівництві та виробництві меблів» за показниками безпеки для здоров’я людини.
    Нерідко бувають ситуації, коли люди придбали нові меблі, однак перебування в кімнаті стає проблемним внаслідок неприємного запаху. Тривожними ознаками про перенасичення повітря квартири токсичними виділеннями з меблів може бути погане самопочуття: постійний головний біль, кашель і т. п. Адже формальдегід є шкідливим подразником очей, верхніх дихальних шляхів і шкіри.
    Зважаючи на те, необхідно:
   – частіше провітрювати кімнати, так як завдяки рециркуляції повітря концентрація формальдегіду знизиться,
    – не встановлювати меблі з ДСП поруч з нагрівальними приладами (батареями опалювання, пічками), оскільки швидкість виділення шкідливих речовин під впливом тепла збільшується,
    – не використовувати пошкоджені меблі,
    – частіше проводити вологе прибирання.
   Санітарно-гігієнічна лабораторія Шепетівського міськміжрайонного відділу проводить визначення концентрації фенолу та формальдегіду в приміщеннях ДНЗ, НЗ, де встановлені нові меблі. Випадків перевищення допустимих концентрацій вищевказаних інгредієнтів не виявлено.

Біолог Шепетівського міськміжрайонного
відділу ДУ „Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України”                                                Т.П.Костюк

    Відповідно до «Плану моніторингових досліджень об’єктів навколишнього середовища, лікувально-профілактичних закладів, загальноосвітніх закладів та закладів дошкільної освіти, закладів соціального забезпечення на 2019 рік», в лютому поточного року фахівцями Шепетівського міськміжрайонного відділу проведено моніторингові відвідування таких загальноосвітніх навчальних закладів міста Шепетівки: ЗОШ №1, СЗОШ №2, ЗОШ №3, ЗОШ №4 та НВК-гімназії.
    В вищевказаних закладах відібрано 5 проб води водопровідної на відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» на показники епідемічної безпеки та санітарно-хімічні показники; обстежено 17 працівників харчоблоків закладів на носійство патогенної мікрофлори; відібрано 75 змивів з обладнання та інвентарю на санітарно-показові мікроорганізми; проведено інструментальні вимірювання параметрів мікроклімату і рівнів загального штучного освітлення.
   За результатами досліджень виявлено, що в одному закладі вода водопровідна не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» по мікробіологічних показниках; у 2-х випадках виявлено бактерії групи кишкової палички (БГКП); в одному закладі параметри мікроклімату (відносна вологість повітря) не відповідають встановленим нормативним значенням згідно вимог ДСанПіН 5.5.2.008-01 «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу».
    Про результати досліджень та вимірювань повідомлено керівників закладів освіти з наданням протоколів досліджень та інформацій з пропозиціями для усунення виявлених відхилень і вжиття відповідних заходів.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного відділу                                   І. Матвійчук

    6 березня 2019 року Уряд затвердив Національний План дій боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів. Це означає, що протягом найближчих часів Україна зробить кроки для забезпечення раціонального використання протимікробних препаратів у медицині, ветеринарній медицині, харчовій промисловості відповідно до кращих світових та європейських практик. Розповідаємо, чому це важливо і що зміниться. Антибіотики, протигрибкові препарати та інші протимікробні засоби перестають діяти, бо через надмірне і необґрунтоване вживання таких ліків мікроорганізми виробляють своєрідний «імунітет», вони змінюються і стають нечутливими до ліків. Фактично з’являються нові модифікації збудників інфекцій, які неможливо вилікувати протимікробними препаратами. Внаслідок цього вже сьогодні гинуть люди у всьому світі. Ця проблема вже визнана однією з загроз людству.
   Одними з основних причин такої ситуації є самолікування та використання антибіотиків у тваринництві. Опитування ВООЗ показало, що 64% людей помилково вважають, застуди і грип можна лікувати антибіотиками. Насправді, антибіотиками не лікують інфекції, що викликані вірусами. Їх застосовують лише при вторинній бактеріальній інфекції.
  Мікробіологічна лабораторія Шепетівського міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України» на протязі багатьох років проводить стеження за циркуляцією збудників інфекційних захворювань та їх антибіотикорезистентністю при проведенні моніторингових досліджень в закладах охорони здоров’я, при проведенні відомчого контролю за договорами в приватних медичних закладах, стоматкабінетах. За останні 5 років лабораторією проведено 3931 досліджень із внутрішнього середовища, об’єктів довкілля медичних закладів. У 50 випадках виявлялись стафілококи , кишкова палична, синегнійна поличка та ін.., однак, виявлені мікроорганізми не були антибіотикорезистентними. Та, це не означає, що їх взагалі немає. Антибіотикорезистентні штами висівались від хворих, які довго тривало лікувались внаслідок перенесених оперативних втручань і маніпуляцій, які проводились у великих містах чи мегаполісах, де вірогідність циркуляції антибіотикорезистентних штамів набагато більша, ніж в маленьких лікарнях. Однак, насторога і в районних лікарнях не повинна зменшуватись.
     Щоби подолати цю проблему, МОЗ України разом із Центром громадського здоров’я та іншими міністерствами до кінця 2020 року розробить низку нормативно-правових актів.
     Що зміниться:
– Посилиться контроль за рецептурним відпуском антибіотиків в аптечній мережі;
– Буде обмежено застосування протимікробних препаратів в якості стимулятора росту у тваринництві, птахівництві та рослинництві;
– Впровадиться дієва система епідеміологічного нагляду за антимікробною резистентністю, Україна долучиться до загальноєвропейської мережі. Будуть впроваджені заходи з інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та підходи щодо підготовки фахівців в медичній та немедичній галузях з питань раціонального використання протимікробних препаратів.
– Методи лабораторної діагностики і підходи до проведення досліджень відповідатимуть європейським стандартам і будуть проводитись разом і паралельно з європейськими колегами.
    Реалізація Національного Плану дій боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів дозволить поліпшити ефективність профілактики та лікування інфекційних та паразитарних хвороб, знизити тяжкість та тривалість перебігу цих хвороб, знизити смертність, пов’язану з поширенням мікроорганізмів, стійких до антимікробних препаратів. Нагадаємо, ВООЗ закликала зменшити вживання антибіотиків для лікування ускладнень грипу.

Завідувач мікробіологічною лабораторією Шепетівського
міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України», лікар-бактеріолог                       Рибачук Т.В.

 Cтан здоров’я населення є одним із основних критеріїв якості навколишнього середовища. Хімічні елементи, які потрапляють до організму людини з водою та продуктами харчування, відіграють неабияку фізіологічну та біологічну цінність. Недостатнє або надмірне їх надходження в організм, як правило, призводить до фізіологічних порушень, а в окремих випадках є першопричиною формування патологічних станів.
      Одним із таких мікроелементів є фтор. В організмі людини фтор (разом з кальцієм та фосфором) виконує ряд надзвичайно важливих функцій: забезпечує міцність і твердість кісткової тканини, правильний ріст скелету, волосся та нігтів, формування дентину та зубної емалі, приймає участь у кровотворенні, сприяє засвоєнню заліза, виведенню з організму солей і радіонуклідів тощо.
   Недостатнє надходження фтору до організму людини спричинює розвиток таких захворювань, як карієс зубів, остеомієліт щелепних кісток, різні захворювання травної системи через погіршення розжовування їжі та сповільнення її евакуації зі шлунка. Карієс зубів – це ендемічне захворювання, яке вражає населення територій, у поверхневих шарах грунту яких природний вміст фтору низький, тому його концентрація у воді поверхневих водойм не перевищує 0,7 мг/л. За цих умов надходження фтору в організм з питною водою є недостатнім для формування фторапатитів, що зміцнюють кристалічні решітки гідрооксиапатитів, з яких майже на 97% сформована емаль зуба. Міцність емалі знижується. Вона стає проникною для молочної кислоти, що утворюється в ротовій порожнині з вуглеводів їжі. Це призводить до активізації процесу вимивання кальцію з емалі. Емаль стає ще більш проникною не тільки для молочної кислоти, але й для протеолітичних ферментів та мікроорганізмів ротової порожнини. Починається руйнування органічної частини емалі, а згодом і дентину, розвивається їх деструктивне ураження, що й отримало назву карієсу.
       Крім корисної дії на організм людини, бувають випадки токсичного впливу фтору. Найскладнішим проявом негативної дії фтору є флюороз. Флюороз – ендемічне захворювання, на яке страждає населення певних територіальних районів, вода і грунт яких містять підвищену кількість фтору. Надмірне надходження фтору призводить до інактивації ферментних систем одонтобластів – клітин, які відповідають за процеси ремінералізації (насичення емалі необхідними мікроелементами) зубів. На початку флюорозу спостерігаються фарфоро- або крейдоподібні плями на симетричних різцях, які згодом пігментуються, забарвлюються в жовто-коричневий колір. Надалі з’являються ерозії емалі, руйнується коронка зуба. Фтор здатний спричинити остеохондроз, огрубіння суглобів і зниження їх рухливості, кісткові нарости. Людині стає важко пересуватися. Великі дози фтору витягують магній з лімфи і крові, мобілізують кальцій з кісток, що часто призводить до його відкладення у нирках, легенях, м’язах. За даними різних авторів, при фтористій інтоксикації простежується ураження шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, нервової та ендокринної систем, порушення статевої функції, неспецифічної резистентності організму.
    Добова потреба фтору для різних людей індивідуальна. Так, наприклад, для дорослої людини фтору потрібно 1,5 мг на добу, дітям – 1 мг, вагітним жінкам 1,5-2 мг. Загалом потрібна на добу потреба фтору залежить від віку, маси тіла і діяльності людини. Згідно вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”, оптимальною для здоров’я населення концентрацією фтору у питній воді є 0,7-1,5 мг/л. Варто зазначити, що 80% фтору надходить до організму людини саме з питною водою.
       Фтор особливо необхідний дітям в період інтенсивного фізичного розвитку. До 17 років у дітей формується і мінералізується кісткова тканина і зуби. Тому в добу мінімум 0,5 мг фтору має обов’язково надходити. Найкраще фтор засвоюється з питної води. Якщо його вміст у воді недостатній, тоді слід приймати спеціальні фторвмісні препарати. Тільки це треба робити з обережністю і не допускати передозування. Наприклад, в деяких країнах зубну пасту, мінеральні комплекси, напої з підвищеним вмістом фтору заборонили для вільного продажу, і придбати їх можна лише за рецептом лікаря, коли діагностовано нестачу фтору.
      Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що фтор дуже важливий для здоров’я людини. Однак як дефіцит, так і його передозування несуть небезпеку для людського організму та можуть призвести до важких наслідків для здоров’я.

Завідувач відділення організації
санітарно-гігієнічних досліджень
Шепетівського міськміжрайонного відділу
ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                                                      І.А. Матвійчук

    13 лютого фахівцями Шепетівського міськміжрайонного відділу ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України проведено семінар з медичними працівниками та керівниками загальноосвітніх, дошкільних та професійно-технічних навчальних закладів Шепетівського району та міста Шепетівки щодо актуальних питань епідеміології, діагностики, профілактики кору та проведення протиепідемічних заходів. На проведення семінару прибули 104 представники навчальних закладів.
    Заняття із вступним словом розпочав завідувач Шепетівським міськміжрайонним відділом В.В. Мазаєв, який надав присутнім інформацію щодо інфекційної захворюваності населення Шепетівського району в цілому, акцентувавши увагу на перевищенні середньо обласних показників захворюваності на сальмонельоз, гастроентероколіти, вірусні гепатити, туберкульоз органів дихання.
  Наступним доповів завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень Костюк В.В. Обговорено дані щодо епідеміології, етіології, захворюваності на кір, клінічної симптоматики захворювання, спільно з медичними працівниками обговорено актуальні питання порядку проведення профілактичних та протиепідемічних заходів у разі реєстрації захворювання.
  Завідуюча мікробіологічною лабораторією Рибачук Т.В. ознайомила присутніх з актуальними методами лабораторної діагностики кору.
  Помічником лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Христюк С.П., проведено аналіз зареєстрованих випадків захворювання на кір в організованих дитячих колективах Акцентовано увагу на необхідності проведення щеплень.
  Додатково завідувач відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Матвійчук І.А. розповів про дотримання санітарно-гігієнічних вимог в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах; організацію проведення лабораторно-інструментальних досліджень та аналіз виконання вимог Санітарного регламенту дошкільними навчальними закладами.
   Також працівники Шепетівського міськміжрайонного відділу відповіли на актуальні питання, які задавали присутні на семінарі, в т.ч. про ведення медичної документації, порядок проходження періодичних медичних оглядів, дезінфекційні заходи в закладах, порядку проведення щеплень, організацію лабораторних та інструментальних досліджень тощо.
   На завершення серед присутніх працівників навчальних закладів розповсюджено пам’ятки по профілактиці кору.

Завідувач Шепетівським міськміжрайонним
відділом ДУ «Хмельницький обласний
лабораторний центр МОЗ України»                          В.В. Мазаєв